Пастка для республіканців. Чому трампізм нікуди не зникне

Процедура імпічменту стартує за день до закінчення терміну повноважень 45-го президента, але, як писала "ДС", вкрай малоймовірно, що вона призведе до усунення Трампа з посади.

Провальна тактика

Поки що чинний глава Білого дому загнав свою партію в украй важку ситуацію. "ДС" вже зазначала, що відносини Трампа з істеблішментом Республіканської партії з самого початку нагадували шлюб за розрахунком, і ще на початку листопада передбачала, що, оскільки шанси чинного президента виграти суди і оскаржити результати виборів вкрай невеликі, республіканці почнуть потихеньку зливати свого кандидата. При цьому відкрито відмовитися від Трампа "слони" не наважувалися, враховуючи, що саме його підтримувало понад 90% республіканського електорату. Допомога президента була також необхідна республіканцям для боротьби за два сенатських місця в Джорджії 5 січня, які визначали контроль над верхньою палатою Конгресу. До слова, ці вибори партія програла.

У свою чергу, Дональд Трамп попри все бажання залишитися при владі в глибині душі розумів, що у нього може не вистачити ресурсів "перевернути" результати виборів. Саме тому він, незважаючи на всі свої одіозні висловлювання, так і не зважився своїми руками зробити такий очікуваний його прихильниками державний переворот, тобто оголосити воєнний стан, ввести війська в столицю і скасувати результати голосування. Однак він усіма силами домагався, щоб це рішення прийняв за нього хтось інший, по черзі вимагаючи бажаного від секретарів і губернаторів штатів, що "вагаються", суддів всіх рівнів і віцепрезидента Майкла Пенса. Останньою "інстанцією", до якої звернувся Трамп, стали його прибічники, зібрані ним з цією метою в Вашингтоні 6 січня.

Очевидно, така тактика здавалася Трампу найбезпечніщою. Якби переворот вдався на будь-якому з етапів, президент міг би скористатися його результатами. У разі ж провалу відповідальність за порушення закону лягала б на когось іншого (відповідно, губернатора або секретаря конкретного штату, суддів, Пенса або звичайних людей). Сам же Трамп в такій ситуації мав можливість до кінця розігрувати вже описаний "ДС" раніше імідж "поваленого героя, полеглого в результаті змови і який поступився заради збереження миру", чим зберіг би симпатії своїх прихильників.

Обидві сторони точно відтворили прогнозовані тактики з тим лише важливим нюансом, що, як виявилося, жодна з них в результаті не змогла отримати бажаного. Республіканцям не вдалося злити Трампа непомітно, і найбільш активні його прихильники вже затаврували їх "зрадниками", заявляючи, що "Республіканська партія себе зжила і люди розчарувалися в ній". У Трампа також не виходить зняти з себе відповідальність за штурм Капітолію його прихильниками 6 січня, незважаючи на всі спроби відхреститися від них і оголосити себе "голубом миру", із запізненням засуджуючи насильство. І демократи, і навіть частина республіканців упевнені — дії розпаленілого натовпу стали прямим наслідком закликів Трампа в жодному разі не визнавати результати виборів, йти до Капітолію і проявити силу, які в даному контексті не могли привести до іншого результату.

Політичний цугцванг

На цьому тлі дії демократів виглядають вельми логічними і переслідують одразу кілька цілей. По-перше, законодавці намагаються показати, що така поведінка повинна неминуче привести до відповідальність, щоб ні у кого в майбутньому не виникло спокуси його повторити. По-друге, в разі успішного імпічменту Конгрес зможе розглянути питання про заборону Трампу обіймати державні посади в США, після чого цілком логічно можуть спливти кримінальні справи, які очікують своєї черги. По-третє, чим більше фігура президента, що йде, стає поза законом, тим складніше республіканцям зробити крен в бік трампізму. Йдеться не тільки про використання потенціалу конкретного Дональда Трампа, а й загалом про спроби радикалізувати риторику своєї партії, щоб завоювати симпатії вкрай правих або висунути зі свого середовища нового "Трампа", щоб не втратити залучений попереднім електорат.

З іншого боку, у Республіканської партії в цій ситуації практично не залишається хороших ходів. Згідно з останніми результатами опитувань лише 17% електорату партії підтримують відсторонення президента від посади. Відмова від Трампа автоматично означає для республіканців втрату значної частини своїх прихильників, які вже загрожують створити "третю партію". У той же час президент, який послідовно накручує своїх прихильників, вселяє їм конспірологічні теорії і демонізує своїх супротивників, сам довів їх до крайнього ступеня радикальності. Тим самим він своїми руками маргіналізуватв своїх послідовників, вивівши їх спочатку з простору конструктивного діалогу, а потім, як мінімум частина з них, — з правового поля. Отже, будь-який крен Республіканської партії в цей бік також означає її маргіналізацію і часткову делігітимацію.

Схоже, що через брак іншої тактики в цій делікатній ситуації республіканці вирішили використовувати попередню, а саме намагатися непомітно і з видимістю збереження гідності всидіти на двох стільцях. Правда, якщо раніше їх зусилля були спрямовані на те, щоб непомітно злити Трампа, зараз вони намагатимуться непомітно його зберегти і зробити так, щоб трампізм і сам Трамп не були визнані поза законом, тим самим залишивши партії можливості для маневру.

Загалом, можна констатувати, що всі, хто робив ставку на Трампа, зіткнулися з однією і тією самою проблемою: витівки 45-го президента породили відповідну реакцію, що за своєю силою набагато перевищує ту вигоду, яку він приніс потенційним бенефіціарам. Це твердження справедливе як для Москви, яка покладає великі надії на "нашого" Трампа, так і для Республіканської партії і самих прихильників скандального глави Білого дому, нині вимушених розплачуватися за свою наївну віру словам президента. Правда, ці прихильники досі сліпо довіряють своєму кумиру і все ще чекають від нього введення воєнного стану і "арешту проплачених глобалістами зрадників". І той факт, що цього сценарію знову не станеться, навряд чи буде здатний похитнути їх віру. А тому, незалежно від подальшої долі Дональда Трампа, трампізм найближчим часом нікуди не зникне.