Литовський Медведчук. Як мер Каунаса годує Росію

З початком активної фази війни, котра виявила справжню сутність ряду наших "партнерів", українська громадськість почала ретельніше цікавитись і позицією європейських бізнесменів. В першу чергу тих, які активно діють як на українському, так і на російському ринках.

В Україні вже чимало написано статей, в яких поіменно перелічуються "і-нашим-і-вашим-сти", причетні до бізнесу на крові. А українська влада вже заявила про започаткування певних кроків із додаткового оподаткування любителів змішувати гривні з рублями в одному гаманці            .

Йдуть компанії проти бізнесів, які не виходять з Росії, і за кордоном. Одна з таких показових історій розгортається зараз у Литві. Тамтешній виробник морепродуктів Viciunаi Group, представлений в Україні перш за все брендом VIСI (є ще напівфабрикати Goyza, але вони "зайшли" до нас відносно недавно), заявив-таки про вихід з російського ринку, але ні конкретної дати не назвав, ні якихось кроків, що демонстрували б серйозність заяви, не здійснив.

Днями президент Литви Гитанас Науседа в інтервью литовському виданню LRT засудив місцевих підприємців, які на тлі західних санкцій відмовилися залишати російський ринок. Насамперед ці слова стосувалися Вісвалдаса Матійошайтіса. Це мер Каунаса, другого найбільшого міста країни. Але водночас – мільйонер, засновник та головний акціонер компанії Viciunai Group.

Але ця історія почалася ще 21 березня, коли литовці прийшли ратуші Каунаса з гаслами "Пане мер, ваша сорочка в крові". Значна частина продукції Viciunai Group виробляється і продається в РФ. Підтримана біженцями з України та Білорусі акція вийшла досить масштабною та набула достатнього розголосу. Прес-служба Viciunai Group у відповідь заявила, що протест був "замовлений" політичними конкурентами мера, якого періодично називають третім за популярністю політиком країни.

Відповідь не забарилася. Її "фронтменом" став литовський журналіст і сьогоднішній ювеляр Андрюс Тапінас, і не тільки тому, що опинився у списку обвинувачених у "політзамовленні". По-перше, він досить добре розбирається саме в пострадянських аспектах життя як своєї країни, так і її сусідів. Доказом цьому є, зокрема, його тривала участь у якості ведучого у телепроекті "Держитесь там" — погляді здорової людини "з прибалтійським акцентом" на події в першу чергу у Росії та Білорусі. По-друге, він тільки повернувся із супроводження гуманітарного конвою до України, де брав участь в евакуації дітей до країн ЄС та особисто спостерігав наслідки приходу "русского міра".

І от після повернення з такої поїздки Андрюс Тапінас дав розлогу та аргументовану відповідь щодо того, чому він "причепився" саме до VIСI та мера Каунаса Вісвалдаса Матійозайтіса, хоча "з Росією працює 1000 компаній". Серед його аргументів є і вже досить звичні, на жаль, в даному контексті дані про те скільки компанія заробляє на співпраці з країною-терористом та скільки платить їй податків (400 000 рублів на день), фінансуючи тим самим армію, яка вбиває українців. Але є і аргументи, які специфічні саме для Viciunai Group. Так литовський журналіст стверджує, що на самому початку російського вторгнення до України (28 лютого) компанія декларувала намір залишитись на російському ринку. А її подальші заяви щодо виходу звідти є неправдивими, про що свідчить пошук нового персоналу для заводу Viciunai Group в Совєтську (Калінінградська область РФ): це підтверджується скрінами оголошень за 28 березня і листуванням працівників заводу, які не бачать ознак підготовки підприємства до закриття.

Іншими аргументом Андрюса Тапінаса щодо недобросовісності Viciunai Group є її участь у обслуговуванні кремлівських буфетів та фуршетів (тут журналіст посилається на дані Маріуса Лаурінавічюса від 2018 року, в якому, зокрема, наводяться аргументи на користь співпраці компанії з ФСБ), а також постачання її продукції в окуповані українські Крим та Донбас, що підтверджується свіжим фото з кримського магазину. І як свідчить дослідження вже українського журналіста Андрія Сацюка, ця продукція може вироблятися на тому ж заводі з Кенігсбергщини, що постачав її і на неокуповану територію України.

Тут потрібно повернутись до подій 8-річної давнини, коли — після першої російської агресії в Криму та на Донбасі — у 2014-2015 роках біля продукції Viciunai Group на полицях українських супермаркетів з'явилися стікери "Вироблено в Росії". Але вони зникли після появи на упаковках напису "Зроблено в ЄС", і крабові палички Vici та інші морепродукти, а трохи пізніше й напівфабрикати Goyza продавалися в нас без будь-яких обмежень. Компанія заявила тоді, що вся продукція, експортована в Україну, виробляється на заводах, розташованих у Литві.

Однак це дуже сумнівно. По-перше, ці (орієнтовані в першу чергу на країни ЄС) заводи мають, разом узяті, вдвічі менше працівників, ніж завод в Совєтську, тому навряд чи могли б покрити потреби українського ринку.

По-друге, після декларованої втрати нашого ринку калінінградським заводом Viciunai Group у 2014 році його прибутки не тільки не зменшились, а навіть виросли до 575 млн рублів у 2019 році (проти 217 млн рублів у 2014-у та 163 млн рублів, але вже не прибутків, а збитків – у 2013-у). Якось не в’яжеться таке зростання прибутковості із втратою може не грандіозного, але все ж таки достатньо великого ринку 44-мільйонної країни.

По-третє, як стверджує Андрій Сацюк, логістикою продукції Viciunai Group в Україні займаються Vichiukrtrans Ltd. та Frost Logistics — "ті ж компанії, які раніше перевозили в нашу країну крабові палички російського виробництва". Тобто до продукції Vici в наших магазинах у правоохоронців та небайдужих мали виникнути запитання ще задовго до 24 лютого 2022 року.

Але повернімося поки що до Андрюса Тапінаса та його відповіді на звинувачення Viciunai Group у політзамовленні. Основною причиною своєї уваги до компанії він називає фігуру її власника. Незадовго до президентських виборів 2019 року Вісвалдаса Матійозайтіса вже розкручували як реального – третього за популярністю — кандидата на найвищу державну посаду у Литві. І, як стверджує Андрій Сацюк, саме скандал з поставкою продукції Vici на окуповані українські території не дав йому виставити тоді свою кандидатуру. Але попереду президентські вибори 2024 року, і власник Viciunai Group нещодавно також фігурував у десятці головних претендентів на посаду, хоча вже і не на третьому місці. Ну а те, як може повпливати на зовнішню політику країни прихід до влади представника крупного бізнесу, значна частка прибутків якого була зароблена саме в Росії, добре видно на прикладі "Грузинської мрії" колишнього (якщо такі бувають) російського олігарха Бідзіни Іванішвілі: правляча в Сакартвело партія, не дивлячись на позицію грузинського суспільства і багатотисячні проукраїнські мітинги, намагається усіляко дистанціюватися від теми нападу Росії на нашу країну.

Але прискіпливіша увага до персони Вісвалдаса Матійозайтіса дозволить знайти досить схожих на нього персонажів і серед українських політиків – уже колишніх, на щастя. Зав’язаний значною мірою на Росію бізнес (підкріплений ще й участю російської "дочки" Viciunai Group у держзакупівлях у цій країні), а також робота у радянські роки у структурі МВС, яка відслідковувала "Саюдіс" та інші неформальні молодіжні організації, що передбачало тісні контакти з КДБ без формальної роботи в ньому, дуже вже нагадує чергового втікача від українського правосуддя – Віктора Медведчука. Ну а колишня міністр оборони Литви Раса Юкнявічене прямо називала Матійозайтіса кремлівським кандидатом на посаду президента цієї країни (і звинувачувала у започаткуванні бізнесу на гроші КДБ), що також досить нагадує "кума путіна".

Ну а останню детальку в пазл вставили українські активісти, які показали всьому світу "пшонко-стайлові" будинки Віктора Медведчука у Пущі-Водиці та Закарпатті. Мер Каунаса показав своє помістя ще не обставленим, тому однозначно стверджувати про його наслідування колишньому українському генпрокурору важко. Але фото туалету з золотими (чи позолоченими) деталями у оформленні унітаза, пісуара та біде вже навівають спогади про золоті йоршики з путінського палацу у Геленджику.

Українським правоохоронцям в умовах війни, звісно, не так уже й багато часу залишається на дослідження всіх аспектів діяльності іноземної компанії та ще й з дружньої нам країни. Будемо сподіватись, що Viciunai Group серед інших любителів вести бізнес з країною-окупантом принаймні потрапить під підвищену ставку українського податку, завдяки чому у багатьох українців стане менше можливостей фінансувати російську армію через, здавалось би, європейський бізнес. Або ж литовські правоохоронці впритул займуться обставинами корупційних та земельних скандалів, які постійно виникають навколо як самого мера Каунаса, так і навколо його оточення чи членів сім’ї. І тим самим позбавлять литовців можливості обрати президентом "міцного господарника" на кремлівській зарплаті.