Особисті піонери Путіна. Як кремлівський старець вирішив поцілувати у пузце усю юну Росію

Російський диктатор Володимир Путін, як відомо, старанно приховує як свої амурні перемоги (чи поразки), і їх результати – існування його "ячєєк общєства", тобто родин. Він старанно підтримує образ асексуального патріарха. Його "ячєйка общєства" — це вся Росія, всі її діти. І всі діти Росії – це один умовний хлопчик Микита, чий животик він цілував улітку 2006 р. після одного чергового заходу у дусі "народний лідер".

Стараннями ручних законодавців Кремля вже незабаром усі дітлахи Росії справді стануть путінськими нікітами. У нормальному світі це виглядало і звучало б украй гидко. Але ж Путін живе не в нормальному світі. Він — батько (хоча швидше, "дідусь") для кожного маленького (буквально і ні) росіянина.

І йде він до цього не перший рік. При цьому є публічним критиком Леніна і водночас Путін та його скріпоносна компашка винаходить велосипед, користуючись досвідом "вождя пролетаріату".

Як інакше сприймати рішення групи депутатів Держдуми, які 19 травня внесли законопроект про створення молодіжного руху "Велика зміна" ("Большая пєрємєна") — руху, який буде базою для "правильного" виховання російських дітей віком від 6 до десь 17 років; і визначення їхньої кар'єри, поглядів, зовнішнього вигляду та майбутнього в цілому. Головою наглядової ради де-факто піонерського руху 2.0 буде хто? Вірно — ВладімВладімич власною персоною.

Що ж, цілком очікуваний крок для автократа, який мертвою хваткою чіпляється за владу, після створення іншої організації з більшовицьким душком – комсомолу 2.0 або, якщо бажаєте, путінюгенда у форматі так званої Юнармії.

Як і будь-який автократ, Путін любить символізм. Особливо символізм у датах.

Так, Юнармію було створено у жовтні 2015 р. Фундамент для комсомольської організації ж було закладено на з'їзді у жовтні 1918 р.

Перша піонерська організація з'явилася 19 травня 1922 р. Держдума відроджує цей рух рівно за сто років.

Втім, кремлівські символісти все ж таки не під копірку передирають рішення більшовиків і, схоже, вирішили обійтися без "октябрят". Тож у Путіна будуть "Велика зміна" та Юнармія.

Давня мрія здійснилася

Реінкарнація СРСР йде на повним ходом. І нещодавно з'явилися ще дві цікаві ініціативи.

Перша – пропозиція колаборанта Михайла Шеремета, незаконно обраного до Держдуми з Криму, повернути прапор СРСР як новий державний прапор Росії. Мовляв, червоний прапор — червона ганчірка для Заходу, який боїться колишньої величі Совітів.

Друга — заява чергового штатного навіженого, віце-спікера Держдуми Петра Толстого про необхідність скасувати Болонську систему в Росії та повернутися до "традиційної російської" системи освіти із забороною на навчання за кордоном, щоб юні голови не забивалися будь-якою нескріпною західною єрессю.

Путін ностальгує за минулими часами, як і більшість пересічних росіян його віку. Проблема лише в тому, що навіть у СРСР збудувати стовідсоткову автаркію було неможливо. Москва шукала і знаходила західні технології і навіть продукти – банально копіюючи та крадучи. Щоправда, реалізація цих технологій почасти шкутильгала на обидві ноги. І поки в 70-х американці відправляли в брухт застарілі комп'ютери, в СРСР якраз з'явився перший завод із виробництва туалетного паперу.

Сьогодні, коли всі економіки тісно взаємопов'язані та інтегровані у світовий ринок, автаркія взагалі неможлива. І насамперед — у Росії, де голодне чекістсько-кримінальне владне угруповання, вийшовши з тіні старих радянських номенклатурників, у 90-х почало з люттю вигризати собі розкішний спосіб життя.

Режим Путіна обрав шлях світової бензоколонки на шкоду диверсифікації, а також соціальному, економічному, технологічному розвитку. У питаннях набуття більшої влади горизонт планування був досить серйозним, але про загальний розвиток держави ніхто особливо не замислювався.

Тут напрошується аналогія з іншою багатою на енергоресурси країною – Саудівською Аравією, де також побудована жорстка вертикаль, та й горизонталь влади. І також діють досить тверді консервативні суспільно-політичні норми. З тією різницею, що саудити зробили ставку на інтеграцію в західне суспільство, що передбачає поступовий відхід традиціоналізму; на диверсифікацію та розвиток інших галузей промисловості, для чого використовуються наддоходи від продажу нафти. Тому, незважаючи на певні архаїчні принципи, із саудитами прагнуть вести діалог, співпрацювати, їх бачать саме частиною західного світу.

У Росії все навпаки. Там пішли шляхом поновлення регресивної радянської моделі. Наддоходи — до кишені нової номенклатури, тим часом 70% Росії, що є одним з топових експортерів газу, досі не газифіковано. Коли Путін і Ко помилково вирішили, що статус постачальника сировини можна порівняти зі статусом наддержави, вони раптово опинилися на узбіччі технологічного розвитку, не кажучи вже про демократичне.

Бізнес та інвестиції йдуть з Росії, заводи зупиняються, зуби не пломбуються, навіть молоко вже не можуть випускати в тетрапаку (хай живуть бідончики!).

Так, що так — мрія Путіна здійснюється — він вкинув Росію у 100% "совок" з технологічним відставанням, злиднями, піонерами та іншими октябрятами. Розраховуючи на ще, як мінімум, одне-два покоління росіян із промитими мізками та негаснучою вірою у вождя.