Підсліпуваті радари. Як друг Путіна позбавив Росію ядерного дрючка

На 9 травня російський диктатор Владімір Путін спробував, як полюбляють хизуватися росіяни, "повторіть" — і не тільки ракетні удари по Україні, але й традиційний парад побєдобєсія. "Повторіть" обидва елементи російської міфології не вийшло: всі ракети над Києвом було збито, а сам парад цього року виглядав вкрай жалюгідно – тривалістю лише 45 хвилин, без повітряної частини і "топової" продукції російського ВПК, за винятком, хіба, одного танку на параді – Т-34 (і то, певно, з викупленої в Лаосу партії). Вочевидь, через втрати, які Кремль намагається приховати.

Не змогли в Путіна і вигадати нічого нового й для виступу перед публікою. Спіч вийшов нетрадиційно коротким — 10 хвилин, але в сенсі тез традиції було дотримано: ненависний Захід "провокує конфлікти, сіє ненависть, знищує сімейні цінності (оце особливо кумедно чути від розлученого стариганя Кабаєва, який практично не спілкується ані з дітьми, ані з онуками)", на Росію напали, народ України — заручник ворогів Росії.

Як і раніше, Путін погрожував супостатам невідворотністю помсти у вигляді вундерваффе — і саме для цього, вочевидь, Красною площею тягали контейнери від МБР "Ярс". Та якщо "Ярси" такі ж невразливі для натівських протиракетних систем, як гіперзвуковий "Кинджал", збитий над Києвом, то Кремлю варто почати думати над мирною дефедералізацією Росії до історичних кордонів Московії.

Втім, навіть без поширених останнім часом припущень щодо нікчемного стану російської ЯЗ, є підстави вважати, що цей інструмент шантажу США та ЄС ймовірно не буде ефективним, адже буквально за два дні до "параду побєдобєсія" у Москві в ЗМІ потрапила інформація про те, що мережа російських систем попередження про ракетний напад (ПРН) і контролю космічного простору (ККП) – РЛС "Вороніж" — де-факто непрацездатна.

Шило на мило

Розповсюдження міжконтинентальних балістичних ракет, що почалося у 50-х рр. минулого століття, актуалізувало і розробку систем виявлення ракет супротивника. З цією метою конструкторські бюро СРСР створили низку РЛС, серед яких "Дунай-2", ЦСО-П (на базі цієї системи було створено "Дністер" і "Дністер-М"), "Дніпро" і "Дар’ял". Останні вводилися в експлуатацію у 70-80-х рр. і утворювали систему, яка моніторила повітряний простір над Європою, Середземномор’ям, Центральною Азією, Близьким Сходом на відстані 4-6 тис. км.

З крахом СРСР перед Москвою постала проблема збереження контролю цих напрямків, яку вона прагнула вирішити угодами про оренду РЛС. І не завжди вдало.

Наприклад, Латвія, де біля селища Скрунда було розташовано одразу три таких системи – "Дар’ял-УМ", "Дністер-М" та "Дніпро", росіянам відмовила. Завдяки цим РЛС СРСР міг бачити пуски ракет на полігонах у шведській Кіруні та "Анне" у Норвегії, а "Дар’ял" взагалі "бачив" ще й Гренландію та частину канадійського узбережжя. З відмовою Риги Росія втратила північний напрямок. Аж до 2006 р., коли під Санкт-Петербургом було введено в експлуатацію нову РЛС "Вороніж-ДМ". Втім, її ефективність вже під сумнівом, але до цього повернемося пізніше.

Ще одна РЛС "Дар’ял" діяла на території Азербайджану — у Габалі, і відповідала за центральноазійський напрямок. На відміну від Риги, Баку дозволив росіянам користуватися цією системою без юридичного оформлення, але лише до 2012 р., коли, власне, спливав термін її експлуатації. Москва прагнула все одно зберегти контроль над Габалінською РЛС, за оренду якої щороку сплачувала $7-8 млн, $15 млн – за комунальні послуги, і загалом $50 млн – на підтримку інфраструктури та матеріально-технічне забезпечення персоналу. Однак влада Азербайджану вимагала підвищення плати, зокрема і через шкоду довкіллю, спочатку до $15 млн, а потім до $300 млн, що дуже схоже на рішення позбутися росіян в принципі. Що Москва і зробила у 2013 р., а опісля компенсувала втрату, знов-таки побудувавши РЛС "Вороніж" у Краснодарському краї.

Приблизно тоді ж Москва частково втратила доступ до РЛС на території України, а власне під Мукачево, де розташовано РЛС "Дніпро". Ще одна – у тимчасово окупованому Севастополі. І також біля Мукачево будували більш просунуту "Дар’ял", але її будівництво було зупинено.

Після розпаду СРСР, у 1992 р., Москва і Київ підписали 15-річну угоду про спільне використання – Росія продовжувала отримати інформацію з цих систем, яка йшла до Головного центру СПРН у Солнєчногорську-7. За це Москва сплачувала Києву, за різними даними лише $0,8-1,5 млн, тобто фактично Україна утримувала для РФ ці системи, адже коштів з РФ вистачало лише на 20% витрат на їх утримання. Коли у 2006 р. Київ зажадав збільшення платні, Москва за два роки відповіла денонсацією угоди про засоби СПРН і СККП. З 2009 р. Україна не передавала дані Росії. Мукачівська РЛС припинила працювати того ж року.

Щодо севастопольської, то після вторгнення до Криму РФ обіцяла її модернізувати, але невдовзі замість неї вирішили звести нову РЛС "Яхрома". У 2021 р. ж стало відомо про схвалення проекту створення до 2024 р. в тимчасово окупованому Севастополі РЛС "Вороніж" замість "Дніпра".

Пілітє, Вова, пілітє

РЛС "Вороніж" зводяться по периметру РФ з акцентом на її західну частину з 2005 р. Відповідальні підприємства – АФК "Система" і АТ "РТІ", що належать Владіміру Євтушенкову, який є представником близького оточення Путіна. Ну, принаймні, наскільки це можливо в поточних умовах самоізоляції російського диктатора.

Звісно ж, як і будь-який гаманець та людина російського криміналізованого президента-чекиста, Євтушенков не відмовився від нагоди заробити на військових контрактах. Вони щедро фінансувалися російським режимом, керівництво годували вундервафлями, а у підсумку все закінчилося утилізацією "аналоговнєтної" техніки на теренах України. Мабуть, це й спричинило масові загадкові смерті російських конструкторів та зброярів за час повномасштабного вторгнення.

Тут ми й підійшли до вищезазначеної інформації про недолугість РЛС "Вороніж".

7 травня проект "ВЧК-ОГПУ" анонсував кримінальну справу через корупцію під час модернізації СПРН та СККП шляхом встановлення і введення в експлуатацію РЛС "Вороніж", кожна з якої коштувала російському бюджету близько 20 млрд рублів (до вторгнення).

Компанії Євтушенкова натрапили на золоту жилу – замість дійсно робочих і захищених західних транзисторів для РЛС вони скуповували дешеві компоненти реальною вартістю у кілька центів і з цінником на "виході" у кілька сотень доларів за кожен.

І, що найважливіше, ці компоненти призвели до того, що РЛС працюють нестабільно. В системах ПРН є величезні діри, достатні для проникнення без реакції російських систем ПРО/ППО.

Схоже, тепер ми маємо ще одне пояснення геть поганої роботи російської ППО, яка не здатна на 100% захистити ані важливі об’єкти на окупованих українських територіях, ані на території РФ. Але тут є дещо більш значне: нестабільна робота СПРН свідчить про те, що Москва насправді не здатна більше розмахувати своїм ядерним дрючком, адже в разі застосування ТЯЗ і відповідного рішення ядерних країн нівелювати російську загрозу, дуже ймовірно, що їм це вдасться без особливих зусиль. За що Путін може дякувати своєму другові Євтушенкову.