Латинська Вірменія. Хто виписав з Росії снайпера для вбивства президента Колумбії
Поки увага світу прикута до подій в Нагірному Карабасі, на іншому кінці світу, в Латинській Америці, Росія намагається розширити сферу свого впливу, використовуючи Венесуелу як плацдарм
Як повідомила El Tiempo, правоохоронні органи Колумбії інтенсивно розшукують двох іноземців, які, за оперативними даними, готували замах на президента країни Івана Дуке (Ivan Duque) і його сім'ю. З посиланням на інформовані джерела в колумбійському керівництві, газета, а також радіо RCN повідомляють, що один з іноземців є громадянином Росії, а інший — Ізраїлю. Обидва вони професійні снайпери зі стажем в спецназі. Про підготовку замаху стало відомо 27 вересня, після чого спецслужби країни були приведені в стан підвищеної готовності.
Ізраїль новину поки не коментує. Посольство Росії в Боготі відреагувало дуже обережно, повідомивши, що "підтримує зв'язок з компетентними органами Колумбії", але має лише мінімумом інформації, яка опублікована в колумбійських ЗМІ.
Інформації про підготовку замаху дійсно небагато — але загальний фон того, що відбувається в Колумбії, змушує сприйняти її всерйоз. Країна вже близько року охоплена перманентними заворушеннями, то затухаючими, то знову спалахуючими по цілому комплексу причин: нерівність доходів, корупція, жорстокість поліції. Останній за часом спалах протестів розпочався 10 вересня, після вбивства поліцією під час затримання за порушення карантинних заходів 46-річного чоловіка, який пив на вулиці в компанії друзів. Звільнення та притягнення до суду двох поліцейських, причетних до його смерті, не запобігло заворушень, в ході яких загинуло вже 13 чоловік, а понад 600 отримали поранення. А ще в Колумбії вже шість десятиліть триває формально завершена в 2016 році громадянська війна, в якій державі і парамілітарним формуванням, що підтримує її, протистояли ліві повстанці і наркокартелі. На перевірку завершення виявилося лише паузою — перемир'я вистачило менше ніж на рік, і з тих пір все повернулося на круги своя, до стану млявогоконфлікту всіх з усіма, причому не без зовнішньої допомоги.
Тут варто зазначити, що Дуке є непримиренним опонентом венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро, підтримуваного Росією. При цьому Мадуро не раз звинувачував Дуке в підготовці замаху на нього, а також в організації атаки на порт Ла-Гуайри 3 травня нинішнього року, розпочатої озброєними людьми, що припливли на човнах з Колумбії.
Характерно, що версію про причетність до цієї вельми дивною акції колумбійської влади голосніше всіх підтримали саме російські ЗМІ, незважаючи на безліч очевидних нестиковок, які були присутні в ній. Це створило враження, що Кремль навмисно накручував і кошмари Мадуро, який і без того відчував на той час себе загнаним в кут щуром: США звинуватили його в торгівлі кокаїном і людьми і оголосили в розшук з нагородою в $15 млн за інформацію, яка допомогла б в його арешті. Інше питання, що поки Мадуро сидить в Каракасі, ніякий арешт йому, природно, не загрожує. Сидить же він там поки досить міцно — але це поки. Так, непрямі дії по його усуненню від влади результату не дали, а на прямі США, діючи з оглядкою на міцні зв'язки Мадуро з Москвою, Пекіном і Багдадом, поки не наважуються. Але вони цілком можуть в разі перемоги Трампа. Особливо з урахуванням того, що їм є на кого спертися в регіоні: буквально під боком, в Колумбії, Дуке приймає венесуельських біженців, відкрито підтримує лідера венесуельської опозиції Хуана Гуайдо і закликає міжнародну спільноту не визнавати парламентські вибори, призначені в Венесуелі на 6 грудня, які, на його думку, є не більше ніж імітацією.
Крім того, Дуке, має намір відновити практику знищення посівів коки з повітря, за допомогою розпилення гліфосату, припинену його попередником Хуаном Сантосом в 2015 р., після чого Колумбія, всього за два роки, вийшла на рекордний показник в 70% світового виробництва кокаїну. Росія, до речі, є найбільшим інвестором в кокаїнову індустрію Латинської Америки. Саме з організації кокаїнового транзиту починав свою кар'єру під крилом Анатолія Собчака Володимир Путін. Тісний зв'язок Путіна і вищого російського керівництва з кокаїновими картелями визнав, до слова, і Високий суд Лондона. Втім, і без його визнання російська кокаїнова стежка добре відома всьому світу.
Іншими словами, у Москви є безліч причин бажати усунення Дуки і його заміни на більш зручну для себе фігуру — менше проамериканську і більш терпиму до Мадуро.
Перекидання снайперів в Колумбію, яка, як уже було сказано, широко приймає венесуельських біженців, і чиї наркокартелі, незадоволені нинішнім президентом, мають давні зв'язки з російськими колегами, в тому числі в вищих ешелонах державної піраміди, не представляє собою ніякої проблеми. Цілком зрозуміло і те, що один з снайперів має громадянство Ізраїлю, що легко роздає його всім євреям, в тому числі і вихідцям з Росії, в рамках концепції країни-притулку і без будь-якої оглядки на їх минуле. Словом, весь пазл з підготовкою замаху складається цілком логічно.
Інше питання, що Росія навряд чи стала б сама організовувати такий замах, маючи під рукою зручного проксі: Мадуро, а з ним і Венесуелу, що грає в Латинській Америці роль слухняного московського інструменту, — рівно ту ж, до слова, роль, що і Вірменія в Закавказзі. Але надати Мадуро перевірені кадри, забезпечивши їх усім необхідним, — крок цілком в російському дусі.
Мало фактів? У наявності тільки непрямі докази? Це так, але такою є звичайна ситуація, коли мова йде про велику злочинну організацію, таку як Кремль, — настільки професійно організованою, що вона, серед іншого, має в своєму розпорядженні для здійснення своєї діяльності навіть власну державу. Однак принцип "кому вигідно — той і зробив" ніким не скасований, а готовність здійснювати вбивства, усуваючи незручних політиків, є, мабуть, самої незмінною з усіх російських традицій. Двох цих доказів, нехай і непрямих, більш ніж достатньо.
