Звичка до революцій. Чому в Киргизстані скасували результати виборів
Киргизькі революції — наслідок роз'єднаності суспільства на безліч угруповань. Але ця роз'єднаність раптом обертається плюсом: влада не костеніє навколо єдиної незмінюваної фігури, і це забезпечує країні гнучкий політичний курс, що коригується, при необхідності, через вуличний протест
У минулий понеділок у Бішкеку і ряді інших міст Киргизстану десятки тисяч людей вийшли на вулиці, вимагаючи скасувати результати парламентських виборів, що пройшли в неділю. Протести організували прихильники восьми опозиційних партій, які не пройшли 7-відсотковий бар'єр, заявивши про масові фальсифікації і підкуп виборців.
Вирішено скасувати
Однопалатний киргизький парламент з 120 депутатів обирається на п'ять років. У 2015 р. в нього пройшли шість партій з 14, які брали участь у виборах. Правлячу коаліцію склали Соціал-демократична партія (СДПК), а також партії "Киргизстан" і "Бір Бол" ( "Єдність"). "Республіка — Ата Журт", "Онугуу-Прогрес" і "Ата Мекен" виявилися в опозиції.
Парламентська більшість висуває прем'єр-міністра, який, згідно з поправками до конституції, яка набрала чинності 1 грудня 2017 р., має значні повноваження. Поправки 2017 р. також ускладнили процедуру виходу фракції з коаліції парламентської більшості, для чого тепер потрібно дві третини голосів від загальної кількості депутатів фракції, а не просто більшість, як було раніше. Це істотно продовжило термін життя урядів, які раніше рідко доживали навіть до року.
Таким чином, боротьба партій в парламенті Киргизстану є реальним фактором впливу на політичне життя в країні. Однак киргизькі партії створюються не під різні стратегії або програми, а як інструменти впливу різних кланів і регіональних груп. Найбільш загальною характеристикою є поділ на південні і північні клани.
На вибори 2020 р. вийшли вже 16 партій. За попередніми даними — остаточні результати мали оголосити через 20 днів, після ручного перерахунку бюлетенів, — в парламент проходили три провладних: "Мекен Киргизстан" ("Батьківщина Киргизстан"), що набрала 23,9%, "Бірімдік" ( "Єдність") — 24,5% і "Киргизстан" — 8,7%, а також опозиційна "Бутун Киргизстан" ( "Єдиний Киргизстан"), яка лише трохи перевищила поріг в 7%.
Але така малопартійність для Киргизстану нехарактерна, і ті, хто програв, передбачувано обурилися, вивівши своїх прихильників на вулицю. Тут вони наочно продемонстрували свою чисельність і рівень підтримки, захопивши будівлю парламенту і адміністрації президента і звільнивши з СІЗО Держкомітету нацбезпеки Киргизстану експрезидента Алмазбека Атамбаєва, в якому той перебував в очікуванні розгляду апеляції на вирок Першотравневого районного суду Бішкека, який засудив його на 11 років і два місяці позбавлення волі з конфіскацією майна.
Після цього діючий президент Сооронбай Жеенбеков також засумнівався в результатах виборів і рекомендував ЦВК перевірити їх "аж до їх анулювання", а ЦВК, в свою чергу, анулювала їх.
Звичка до революцій
Те, що ніхто не став робити з анулювання виборів великої трагедії і упиратися, намагаючись стояти до кінця, стало багато в чому справою звички. Революції в Киргизстані давно перетворилися в постійне явище.
Перший президент Киргизстану, Аскар Акаєв, обраний в 1991-му, протримався два з половиною терміни, кроячи конституцію під себе, але в березні 2005 р. був повалений і втік до Росії. Акаєва звинувачували у фальсифікації виборів і узурпації влади шляхом незаконної зміни конституції.
Акаєва змінив лідер опозиції Курманбек Бакієв, який отримав близько 90% голосів на президентських виборах при явці 80%. У липні 2009-го його переобрали на другий термін, але вже в квітні 2010 р. він був повалений. У 2014 р. Бакієва, правда, заочно, оскільки він встиг втекти до Білорусі, засудили спочатку до довічного, а потім, за результатами апеляції, до 24-річного ув'язнення з конфіскацією майна, за звинуваченням у причетності до вбивства 80 осіб.
Бакієва змінила в.о. президента Роза Отунбаєва, яка обіймала цю посаду з травня 2010 р. до вступу на посаду Алмазбека Атамбаєва 1 грудня 2011 р. Атамбаєв благополучно досидів до кінця шестирічного терміну (на той час президента Киргизстану обирали лише на один термін) і передав пост Сооронбаю Жеенбекову, якого сам рекомендував як свого наступника. Жеенбеков був заступником глави президентської адміністрації, а з 2015-го став прем'єр-міністром. Але і близькість Жеенбекова до Атамбаєва не стала перешкодою для розслідування діяльності експрезидента, за результатами якого Атамбаєв в 2019 р. був позбавлений недоторканності і, в кінцевому підсумку, засуджений. Не врятувало Атанбаєва і те, що за ним стояв впливовий Чуйський наркоклан. Втім, зараз він усе-таки опинився на волі, питання тільки, чи надовго.
Клановий консенсус як форма демократії
Незважаючи на низку революцій, Киргизстану раз по раз вдається не звалюватися ні в хаос, ні під контроль будь-якої із зовнішніх сил. Навпаки, він успішно лавірує між чотирма великими гравцями, які найбільш помітно впливають на ситуацію в регіоні: Росією, США, КНР і Казахстаном. Немає в Киргизстані і недоторканних для закону фігур — злочини, навіть вчинені політиками високого рангу, незмінно виявляються покараними.
Звичайно, така демократія з опорою на кланову солідарність далека від рафінованої європейської з її політкоректністю і юридичним крючкотворством. Разом з тим відсутність зайвих формальностей робить киргизьку демократію по-справжньому ефективною. Зокрема, практично непідкупною через неможливість підкупити всіх лідерів кланів одночасно.
