Облік і контроль. Навіщо Лукашенко вирішив переписати не тільки людей, але і бджіл

Поки в Україні влади ще тільки роздумують над тим, що непогано було б провести перепис населення, в сусідній Білорусі її вже починають буквально днями, 4 жовтня. Хоча попередній перепис проводилася відносно недавно — в 2009 р., — на цей раз влада нашого північного сусіда хочуть скласти абсолютно нове враження про своє підвідомчому народі. Так що цей перепис буде досить незвичайною.

В переписний лист 2019 р. увійшло понад 20 питань з перепису 2009-го, і вони стосуються дати і місця народження респондента, статі, стану в шлюбі, місця проживання, освіти, кількості дітей, джерел засобів до існування, роботи, типу і площі займаного приміщення та інших основних соціально-економічних характеристик.

Але цікаво не це навіть не те, що все спілкування письменників з громадянами буде йти російською мовою — про існування білоруської влади намагаються забути. У переписні листи 2019 р. включені ще дві групи дуже специфічних питань.

А саме: причина, по якій респондент не працює в населеному пункті за місцем проживання; плани виїхати з Білорусі; якщо є, то на який термін і з якої причини; частота виїздів на роботу на територію іншої держави.

Поясню. Українці вже звикли сприймати себе мало не як саму поразъехавшуюся на заробітки націю. Але, як показують наведені дані ООН, з Білорусі в процентному відношенні виїхало більше людей.

І не суть важливо, що дані за 2015 р. — повірте, в останні роки білоруси вирішують, що треба їхати, не рідше, ніж українці. Хтось заради заробітку, хтось з причин скоріше політичним. Автор цих рядків знає, про що говорить, — він сам з числа тих, які виїхали з Мінська, як і його дружина.

В реальності дуже багато білоруси в провінції, особливо в східній частині країни, офіційно живуть у себе вдома і працевлаштовані на якомусь напівмертвому держпідприємстві, а в реальності — живуть і працюють в сусідній РФ. Масштаб цього явища такий, що в 2015-му Олександр Лукашенко навіть публічно вимагав від місцевих чиновників ходити по квартирах і з'ясовувати, де насправді працює годувальник сім'ї.

"І якщо виявиться, що він насправді в Росії працює, то нехай тут сім'я за все платить — і медицину, і за школу для дітей! — гнівався Олександр Григорович. — А то півмільйона людей невідомо де працює, а у нас і інформації ніякої немає!" Звичайно, платити за школу і лікарів людям в підсумку не довелося — це було б занадто явним порушенням Конституції. Але ця історія підштовхнула білоруські влади до введення в 2016-му скандально відомого "податку на нероб", тобто на людей, формально ніде не працевлаштованих.

До початку 2017-го його спробували стягнути з 470 тис. білорусів, що закінчилося масовими заворушеннями. Втім, від своїх планів влади не відмовилися — тепер ті, кого визнали "дармоїдом", позбавляються державних субсидій.

В останні роки, втім, вектор еміграції змінився. Білорусам отримати "Карту поляка" простіше, ніж кому б то не було, а значить, і дозвіл на роботу в Польщі. Туди їдуть і самі, і дітей відправляють жити і вчитися. Так що тепер завдання білоруської влади — осідлати цей тренд.

До речі, про анонімність опитувань не йде й мови. В цей раз було вирішено відмовитися від паперової тяганини, замість цього дані будуть вноситися через планшети. Щоб скоротити час на заповнення анкети, у громадянина уточнять його ідентифікаційний номер, і на нього автоматично заповняться графи з ПІБ, датою народження, підлогою і громадянством. Переписувачів ж будуть супроводжувати міліціонери.

Другий "інноваційний" блок питань — про наявність у кого-небудь з членів домогосподарства земельних ділянок та/або сільськогосподарських тварин; характеристика земельних ділянок (місцезнаходження та загальна площа, з неї зайнята під посіви за видами сільськогосподарських культур) і мети їх використання; наявність на земельних ділянках плодово-ягідних насаджень і чагарників, кількість (площа) плодово-ягідних насаджень у плодоносному віці за видами; наявність у господарстві худоби, птиці і бджолосімей, кількість худоби та птиці за видами, кількість бджолосімей.

Загалом, як коментують це представники статистичного відомства, їх буде, наприклад, цікавити, скільки у людини земельних ділянок, що на них зростає, яка кількість яблунь, груш, вишень і т. д. стоять у саду, тримає людина худобу, птахів, пасіку.

Білоруси, хто постарше, відразу згадали, що за часів Сталіна і Хрущова всякі-різні плодові дерева, чагарники на ділянці, рівно як і особистий худобу обкладалися величезними податками. І білоруси, плачучи, вирубували яблуні у дворах. А худобу та вулики перевозили на глухі лісові ділянки — звичка партизанити виручала і в мирний час.

Навряд чи, звичайно, і тепер білоруси будуть сильно відвертими з переписувачами. Швидше за все, за мотивами перепису з'ясується, що у всіх на присадибних ділянках ростуть декоративні квіти і бур'ян. Проте сам факт подібного інтересу примітний. По суті, білоруські власті хочуть знати дві речі: як багато підвідомчого населення ще залишилося в країні (і скільки залишиться в найближчі роки), а також зможуть білоруси прогодувати себе самі, з землі. Якщо з економікою стане зовсім погано.

Наостанок кілька коментарів під статтями про майбутній перепис. Примітно, що люди їх залишили, незважаючи на те, що в Білорусі анонімні коментарі заборонені — всі коментатори розкривають свою особистість.

Давно вже мрію звалити з цієї країни для жыцця", доньці найняв на останні гроші репетитора, нехай вчить польський і геть з цього болота, до речі, племінник вже два роки як вчиться в Кракові...

Всі ми планували виїхати. Але поїхав тільки брат, а я, дурна, залишилася, зараз на пенсії. Кому потрібні старі? Планувати - це одне, а зробити - це зовсім інше. Он у нас в республіці що планували, а що зробили? І де ті плани?

Особисто я відповідати на питання перепису взагалі не має наміру. І навряд чи навіть двері відкрию.