Курди на експорт. Як Лукашенко організував транснаціональну контрабандистську мережу

Тиск Європи на режим Олександра Лукашенка після захоплення літака Ryanair з Романом Протасевичем продовжує посилюватися.

Як повідомив 14 липня верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель, п'ять країн, які не є членами Союзу, — Албанія, Північна Македонія, Чорногорія (кандидати на вступ), Ісландія і Норвегія — приєдналися до секторальних санкцій, введених Брюсселем 24 червня щодо Білорусі.

Санкції включають заборону на пряму або опосередковану продаж, поставку, передачу або експорт до Білорусі технологій, софта, обладнання, які можуть бути використані для стеження; а також військових технологій. Крім того, під заборону потрапили фінансування, посередницькі послуги і технічна допомога в сфері імпорту або транспортування нафти, а також калійних добрив.

Як жест солідарності це рішення п'яти членів ЄС має певну цінність, як і санкцій пакет Брюсселя в цілому. Однак загнати Лукашенка з пантелику і поставити Білорусь при його правлінні на демократичні рейки цими санкціями європейцям вже не вдасться.

Лукашенко остаточно перейшов в підпорядкування до президента РФ Володимира Путіна. З огляду на те, що між Білоруссю і ЄС вбитий потужний клин, Мінськ не цікавий більше і Китаю. Так що заради збереження влади, хоча б на найближчий час, білоруському автократові залишається розраховувати лише на свого російського колегу.

Ось і зачастив білоруський диктатор до російського в гості від безвиході. 13 липня відбувся черговий його візит — в Санкт-Петербург, де він випросив у російського президента більш приємну ціну на газ і нові кредити.

Тому до внесення Брюсселем будь-яких коректив в свою політику, що видається малоймовірним, буде зберігатися деякий статус-кво.

Хоча гіпотетично досить крихкий. І саме Мінськ і Москва можуть його порушити. Власне, цим вони зараз і зайняті, використовуючи класичний для Кремля механізм міграційного тиску на Європу.

Одним з наслідків вторгнення росіян до Сирії в 2015 р., нагадаємо, стала хвиля нелегалів в ЄС, які, в першу чергу, кинулися в Грецію, Німеччину, Францію, Великобританію, Італію, тобто переважно в Західну Європу, а також в скандинавські країни.

Сьогодні головною мішенню аналогічною політики є Литва, що зробила підтримку білоруської опозиції і надала політичний притулок її лідеру Світлані Тихановській. Вільнюс напередодні навіть акредитував "Білоруське дипломатичне представництво", до складу якого входять соратники Тихановської, а саму Тихановську визнав главою цієї дипмісії.

Так що відносини між Литвою і Білоруссю будуть погіршуватися. Що і демонструє зростаюча кількість нелегальних мігрантів, які прибувають на кордон з Литвою з території Білорусі.

Станом на 13 липня кількість нелегалів досягла 1716 осіб. І більшість прибула протягом останнього місяця. Якщо порівняти цю цифру з показниками за попередні роки, то, наприклад, за весь 2020 р. в Литві затримали 81 нелегала, за 2019 — 46.

Це свідчить про штучне походження кризи, оскільки на даний момент серйозних сплесків насильства на Близькому Сході, звідки прибувають мігранти, не спостерігається.

До Литви за $6 тис.

Другим доказом служить розслідування литовської телерадіокомпанії LRT, журналісти якого по цеглинці розібрали білоруську схему провокування міграційної кризи в республіці.

Автори матеріалу пишуть про те, як безпосередньо режим Лукашенко організував роботу контрабандистів, що доставляють нелегалів на кордон Литви з іракського Курдистану.

Журналісти провели грунтовну роботу: з'ясували, як починається шлях мігрантів в Іраку, як вони потрапляють в Білорусь, де живуть; як їх переправляють в Литву і яка, в цілому, ціна питання.

За останні кілька місяців Мінськ і Багдад налагодили тісну співпрацю (не виключено, що за активного сприяння Москви). Авіасполучення між країнами діє ще з 2017 р., але 10 травня в Мінську почали літати літаки ще одній компанії — Fly Baghdad. Турагентства обох країн працюють в тісній зв'язці — іракські скооперувалися з державним туроператором Білорусі "Центркурорт".

Разом вони забезпечують приліт до Мінська громадян Іраку, переважно жителів Курдистану, які шукають кращого життя в Європі.

Курди подають заявки на візи, що стало можливим лише кілька місяців тому. Вартість візи невелика — $270, але їм доводиться ще вносити "заставу" в розмірі $3-4 тис. На той випадок, якщо "туристи" не повернуться на батьківщину, імовірно залишившись в Білорусі. Це як би штраф, який йде в кишеню білоруської влади. Тобто, режим ще й заробляє на цьому.

Уже в Мінську їх зустрічає білорус на машині або мікроавтобусі (чорні "мерседеси"). Потім їх селять в готелях "Планета", "Супутник", "Мінськ" на 1-4 дня. Далі везуть до кордону з Литвою і тикають пальцем: йди через ліс, там паркан, перелазити і ти в Литві.

Якщо мігрант хоче залишитися в Литві, послуги контрабандистів обійдуться йому в $6 тис. Якщо ж націлився на Німеччину, Францію чи Фінляндію — $15 тис.

Вони також можуть заощадити — поїхати наземним транспортом через Туреччину і Балкани. Це набагато довше, але коштує $4-5 тис. І в кожній новій країні, кордон якої вони перетинають, їх "веде" новий "гід". Що говорить про роботу повноцінної транснаціональної мережі контрабандистів під егідою режиму Лукашенка.

Відповідні дії Вільнюса

Зі збільшенням потоку нелегалів з Білорусі влади Литви почали діяти — нарощувати присутність прикордонників на кордоні, залучати армійські патрулі для охорони рубежів.

У міру зростання кількості мігрантів Вільнюс брав все більш жорсткі рішення. 2 липня був оголошений режим надзвичайної ситуації. 7 липня МЗС Литви поінформував Мінськ про видворення білоруських дипломатів. 12 липня міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс звернувся до скандинавських і балтійських країн з пропозицією ввести додаткові санкції щодо режиму Лукашенка. 13 липня Сейм Литви більшістю голосів підтримав резолюцію, в якій наплив нелегальних мігрантів з Білорусі трактується як гібридна агресія Мінська.

Депутати запропонували зміцнити і встановити паркан по всій довжині кордону, а також ввести санкції проти організаторів цієї гібридної агресії.

Крім того, Сейм вніс зміни в міграційне законодавство, які прискорюють процедуру розгляду заявок на надання притулку і дозволяють обмежити нелегалів в деяких їх права в умовах НС.

Брюссель теж не залишився осторонь. Так, агентство Frontex вже направило на допомогу Литві та Латвії вертоліт, додаткові озброєні патрулі і перекладачів.

Брюссель і Вільнюс роблять ставку на політику стримування. Втім, поки у влади Литви і немає іншого виходу.

Але якщо політика стримування виявиться в підсумку малоефективна, то можна очікувати повторення ситуації 2015-2016 рр., коли міграційна криза посприяла зростанню популярності ксенофобських, ультраправих партій і рухів. Які, в свою чергу, є ще одним кремлівським інструментом дестабілізації Європи.

У разі Литви це тим більш небезпечно, оскільки поряд з Латвією, Естонією і Польщею — є східний кордон НАТО. Відповідно, формується загроза безпеці Альянсу і зриву прийнятих ним на останньому саміті інфраструктурних і оборонних проектів, покликаних посилити оборону на цьому напрямку.