Курдів злили. Як Трамп грає заодно з Ердоганом і Путіним

Наземна військова операція Туреччини на північному сході Сирії, про перспективи якої стільки спекулювали і якої так побоювався, все-таки почалася. Під ударом лівобережжі Євфрату - основний масив розселення сирійських курдів, до останнього розраховували на повагу своїх заслуг у боротьбі з ИГИЛ і сподівалися на протекцію з боку Сполучених Штатів. Однак президент США в день початку операції в черговий раз здивував світ екстравагантним підходом до міжнародних відносин, написав у твіттері, що настав час "вивести Сполучені Штати з безглуздих нескінченних воєн". Ці слова, без перебільшення, стали спусковим гачком для Туреччини. Вжиті Туреччиною військові дії знаменують собою не тільки початок нової смуги лих для регіону, але і загрожують набагато більш серйозними наслідками для всього Заходу.

Ситуація стала загострюватися з 5 жовтня, коли президент Туреччини Ердоган оголосив про намір діяти "самостійно", тобто без згоди США, "на землі і з повітря" і почати наносити удари по сирійських курдів "сьогодні-завтра". Це був далеко не перший випадок, коли Ердоган озвучував загрози з проведення операції на лівому березі Євфрату, де присутні війська США та міжнародної антитерористичної коаліції. Втім, вже тривалий час за його словами слідували лише демонстраційні дії. На крики "вовки, вовки!" перестали звертати увагу. Однак на наступний день відбулася телефонна розмова турецького та американського президентів, за підсумками якого прес-служба Білого дому опублікувала досить несподіваний прес-реліз. У ньому говорилося: "Туреччина скоро почне здійснювати свою давно заплановану операцію в Північній Сирії. Збройні сили США не будуть ні підтримувати, ні брати участь в цій операції". На дипломатичній мові такі формулювання означали якщо і не зелене світло для Туреччини, то вже точно як мінімум жовтий.

Слід нагадати, що в ході знищення терористичного держави ИГИЛ відбувся фактичний розподіл території Сирії вздовж річки Євфрат між залученими в боротьбу сторонами. Підтримувані Росією і Іраном війська Асада закріпилися на правому березі, тоді як лівобережжі з основними родовищами нафти було звільнено в основному курдськими формуваннями за підтримки США і інших членів коаліції. Відома спроба ПВК "Вагнер" проникнути в лютому 2018 р. на лівий берег ефективно припинена.

З тих пір Росія не припиняє спроб будь-якими засобами підірвати вплив США на території Сирії, використовуючи як протиріччя між арабськими племенами лівобережжя, з одного боку, і курдами - з іншого, так і намагаючись грати на страху курдів перед загрозою турецького вторгнення. В рамках цих схем Путін фактично заохочує свого колегу Ердогана грати роль злого слідчого, самому сподіваючись постати перед курдами слідчим добрим. Але якщо маневри двох авторитарних лідерів ще можна якось пояснити, участь - вільне чи мимовільне - в цій грі президента Сполучених Штатів представляється як мінімум гідним подиву.

Протягом багатьох років громадянської війни курди були, мабуть, головними сирійськими союзниками США "на землі" в боротьбі проти ИГИЛ, згуртувавши під егідою Сирійських Демократичних Сил (СДС) також загони арабів, ассирійців та інших народів. Не дивно, що багатьма як в Близькосхідному регіоні, так і в самих США, дії Трампа були сприйняті як зрада. Тим більше на фоні того, що за минулі тижні в рамках політики умиротворення Туреччини були срыты за наполяганням США деякі зведені курдами укріплення на кордоні і оборонні рови засипані.

З понеділка 7 жовтня Туреччина почала наносити артилерійські та авіаудари по Північній Сирії в рамках нової військової операції "Джерело світу". Відразу ж були атаковані понтонні мости, що з'єднують іракську і сирійську частини Курдистану, за якими здійснювалося наземне постачання військ США і коаліції. Були також нанесені удари по курдських штабам. Починаючи з 9 серпня Туреччина приступила до наземної фази операції, націлившись на прикордонні міста, та досягла певних успіхів.

Все це час Дональд Трамп публікував у твіттері цілу серію суперечливих заяв. Починаючи від згаданого бажання припинити "нескінченні війни", оскільки ИГИЛ нібито переможений, і аж до погроз "повністю зруйнувати і знищити економіку Туреччини (я вже робив це!)", "якщо Туреччина зробить що-небудь, що я по своїй великій і неперевершеною мудрості вважатиму таким, що переходить межу". Привів він також вражаючий аргумент, що "курди не допомагали США під час другої світової війни". Крім того, Трамп звинуватив країни Європи в тому, що вони не хочуть забирати до себе додому своїх громадян, які воювали в лавах терористів ИГИЛ, зміст яких є для курдів тяжким тягарем.

Мабуть, знаходиться під загрозою імпічменту Дональд Трамп, діючи в стані жорсткого протистояння всередині країни, вважав, що зміна позиції щодо турецько-курдського питання не сильно погіршить його положення. Однак, віддавши команду на відведення американських військ від кордону, Трамп викликав різку критику навіть з боку своїх найближчих колег-республіканців. Один із союзників Трампа, відомий друг Ізраїлю Ліндсі Грем, повідомив, що готує двопартійний законопроект, який зобов'яже накласти на Туреччину санкції і навіть загрожуватиме їй припиненням членства в НАТО. Оглядачі вважають, що у такого законопроекту будуть всі шанси подолати можливе вето Трампа. Лідер республіканської більшості в Сенаті Мітч Макконел також розкритикував "поспішне" рішення Трампа, зазначивши при цьому, що ситуація "піде на користь Росії, Ірану та режиму Асада". Варто відзначити і постійний опір ізоляційним ідеям Дональда Трампа з боку Пентагону і Держдепартаменту. У всякому разі, на початку року цим структурам вдалося мінімізувати негативні наслідки твітів Трампа - нехай навіть і ціною відставки міністра оборони Мэттиса.

Туреччина вже тривалий час висловлює претензії США, звинувачуючи останніх у тому, що ті постачають зброю "Загонів народної самооборони" (YPG) - організації, яку в самій Туреччині вважають терористичною структурою, і яка входить до складу СДС. Озвучені Туреччиною щодо Північної Сирії плани складаються в створенні так званої "безпечної зони" вздовж кордону. Передбачається, що в цю зону будуть переселені від одного і більше мільйонів біженців, - і вони створять етнічно ворожу курдам смугу, що розділяє курдська масив на території двох країн. В якості заходи стримування турецького дипломатичного тиску США організували спільне з Туреччиною патрулювання вздовж деяких ділянок кордону і лінії зіткнення, проте хоч Туреччина й погодилася, але неодноразово заявляла, що не задоволена даної напівзаходом. Зовсім нещодавно під патронатом Туреччини була створена Сирійська національна армія, що об'єднала Сирійську вільну армію і протурецькі формування. Нова сила вже приймає участь у настанні.

За розвитком кризи спостерігають і інші залучені країни. Британія, Франція, Італія, Євросоюз в цілому в різних формах попередили Туреччини про негативні наслідки у разі наземної операції. Навіть Іран зробив демарш, скасувавши візит свого спікера парламенту. Росія формально також засуджує збройне втручання Туреччини, але є підстави припускати, що саме вона-то якраз і інспірує криза. Можливо, якщо б за постачання С-400 все-таки були б введені санкції проти Туреччини, це дещо охолодив би запал турецького лідера.

Між тим російський спецназ помічений в провінції Дейр-ез-Зор при охороні будівництва нових переправ через річку Євфрат. Закономірні побоювання, що незабаром можуть бути синхронні дії як Туреччини, так і РФ. Остання під приводом захисту то курдів, то арабів може спробувати зробити ще одну спробу утвердитися за Євфратом. Зазывные голоси готових перекинутися маріонеток на іншому березі вже лунають.