Хто кому маріонетка. Чому посилюється конфлікт в керівництві ЄС

Журналісти Politico Europe Девід Херсценхорн, Мая де ла Бом, Якопо Баррігацці під мікроскопом розглянули стосунки між Урсулою фон дер Ляєн і Шарлем Мішелем і прийшли до невтішних висновків.

Суперечка про те, хто ж справжній президент Європи, почалася не з "Діваногейта".

Швидше епізод в Анкарі був потворною вершиною айсберга запеклої боротьби за те, хто повинен представляти ЄС на міжнародній арені, яка почалася майже відразу після того, як президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і її колега глава Ради Європи Шарль Мішель 1 грудня 2019 р. вступили на посаду.

Громадськість знову звернула увагу на цю боротьбу в понеділок, коли фон дер Ляєн виступила з приголомшуючою заявою про сексизм в Європейському парламенті. На підтвердження вона звинуватила Мішеля в зниженні її дипломатичного статусу під час їхнього спільного візиту до Туреччини: "Мені було неприємно, і я відчувала себе самотньою як жінка і як європейка".

Але якби фон дер Ляєн приїхала одна, їй би не відмовили в кріслі під час зустрічі з президентом Туреччини Реджепом Тайїпом Ердоганом. І ЄС уникнув би неприємного інциденту, який показав різку напруженість і глибоку недовіру між двома його вищими посадовими особами.

Декорації для конфлікту — під час зарубіжної поїздки, яка повинна демонструвати наявність єдності в ЄС на тлі напружених відносин з найважливішим геополітичним партнером — стали символом давнього суперництва між двома лідерами в сфері зовнішньої політики. Воно завдало шкоди репутації ЄС, викликавши сумніви в його здатності діяти на міжнародній арені, і знову змусило шукати відповіді на запитання, чи не вада його структура керівництва.

Фон дер Ляєн, колишній міністр оборони Німеччини, перша жінка, яка очолила Комісію, і перша президентка за чверть століття, яка раніше не обіймала пост глави уряду, з самого початку говорила про свій намір керувати "геополітичною комісією". Першого ж тижня свого перебування на посаді вона вилетіла в Ефіопію, щоб зустрітися з партнерами з Африканського союзу і подати сигнал про розворот ЄС до свого континентального сусіда.

Однак у Мішеля, який п'ять років обіймав посаду прем'єр-міністра Бельгії, перш ніж піти у відставку і стати президентом Ради, були свої плани на те, щоб представляти ЄС за кордоном. У лютому 2020 р. він здійснив поїздку в Ефіопію, щоб взяти участь у зустрічах "на полях" щорічного саміту Африканського союзу.

Суперництво між двома президентами пішло повним ходом. Але насправді напруженість між ними з'явилася ще раніше, практично з того моменту, як фон дер Ляєн і Мішель вступили на посаду.

Дуель президентів ЄС

19 січня 2020 р. Мішель, фон дер Ляєн і верховний представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель відвідали Конференцію щодо громадянської війни в Лівії в Берліні. Це було вкрай незручна поява трьох лідерів, якщо врахувати досить обмежену роль ЄС в питаннях безпеки. Мішель виступив з власною заявою, а фон дер Ляєн і Боррель виступили зі спільною.

"Звичайно, було безглуздо влаштовувати таке потрійне втручання ЄС в Берліні, — каже дипломат, обізнаний з плануванням заходу. — Їм слід було вибрати, хто буде говорити від імені ЄС, і було б логічно, що це був президент Ради Європи".

Однак фон дер Ляєн і її команда були незадоволені. "Їх це розлютило. Дійсно розлютило", — додало джерело.

За словами представника Комісії, і у візиту в Африку, де вона прагнула налагодити нові відносини, засновані на "взаємній повазі", і в участі в конференції щодо Лівії в Берліні були політичні мотиви. Чиновники кажуть, що фон дер Ляєн в Берлін запросила особисто канцлер Німеччини Ангела Меркель, щоб підготувати широкий пакет допомоги в рамках різних програм зовнішньої допомоги ЄС.

"Цей пакет конкретних заходів, — зазначає співрозмовник видання, — був представлений на пленарному засіданні і запропонований тодішньому спеціальному представникові ООН [Гассана] Саламі президентом фон дер Ляєн".

Однак кілька днів по тому, 23 січня, фон дер Ляєн знову зіграла другорядну щодо Мішеля, роль на Всесвітньому форумі пам'яті Голокосту в Єрусалимі, коли він поклав вінок від імені ЄС під час меморіальної церемонії. На відео з заходу видно, як фон дер Ляєн і президент Європейського парламенту Давид Сассолі слідують за Мішелем, а потім кожен з них обережно торкається вінка, покладеного Мішелем.

І менш ніж через три тижні після візиту Мішеля в Аддіс-Абебу фон дер Ляєн повернулася до столиці Ефіопії на чолі великої делегації для участі в зустрічі в штаб-квартирі Африканського союзу.

Тоді деякі африканські чиновники дивувалися раптово величезному інтересу з боку Європи, вважаючи, що, можливо, нові лідери ЄС просто грають на публіку — перед своїми виборцями на батьківщині. Тепер же вже можна сказати, що президенти просто перетягують ковдру на себе.

Передісторія

Для ЄС немає нічого нового в напружених відносинах між його інститутами. Там на звання президента можуть претендувати 10 або навіть більше лідерів. І боротьба найчастіше відбувається між Комісією, виконавчим органом, який також має повноваження регулятора і може формувати бюджет; і Радою, куди входять 27 глав держав і урядів країн, які в кінцевому підсумку є, по суті, головними босами ЄС.

Сутички між ними ставали все запеклішими після того, як Лісабонською угодою 2007 р. була заснована посада постійного президента Ради Європи. Раніше його повноваження виконував лідер країни, яка головує в Раді ЄС.

Наприклад, коли ЄС в 2012 р. отримав Нобелівську премію миру, президент Ради Херман Ван Ромпей і президент Комісії Хосе Мануель Баррозу разом виступили з промовою, а золоту медаль з радістю отримав президент парламенту Мартін Шульц.

Попередник фон дер Ляєн, Жан-Клод Юнкер, в 2017 р. закликав об'єднати ці посади.

"Європа функціонувала б краще, якби ми об'єднали ці посади", — сказав Юнкер. І додав: "Європу було б легше зрозуміти, якщо б кораблем керував один капітан".

На думку ряду дипломатів і чиновників, гостра напруженість у стосунках між фон дер Ляєн і Мішелем — це ціна, яку ЄС платить за вибір на користь відносно більш слабких лідерів, таким чином сподіваючись зберегти вплив країн-членів.

Юнкер до того, як очолити в 2014 р. Єврокомісію, протягом 19 років був прем'єр-міністром Люксембургу. А його колега з Ради Дональд Туск був досвідченим політиком в Польщі, пропрацювавши майже сім років на посаді прем'єра.

Дехто вважає, що перед фон дер Ляєн стоїть нездійсненне завдання — вийти з тіні своєї наставниці — Меркель, в уряді якої та працювала головою трьох міністерств.

"Я бачу це по динаміці Європейської ради, — зазначає дипломат, який спостерігав за поведінкою фон дер Ляєн під час зустрічей з главами держав та урядів. — Коли Меркель немає поруч, вона хоче бути суперзіркою, але коли Меркель поруч, Меркель, як і раніше, бачить у ній свого міністра. Вони знають одна одну. Вони подобаються одна одній. Але вона їй не рівня. І в такому разі ви намагаєтеся надкомпенсувати це".

Інший колишній високопоставлений європейський чиновник, який особисто спілкувався з лідерами, в свою чергу, констатував, що і Мішель надкопенсує нічим не примітний один термін на посту прем'єр-міністра Бельгії, намагаючись також підвищити статус своєї нинішньої посади, хоча його головне завдання — це скликання засідань Європейського ради, під час яких фактичні рішення приймають 27 осіб.

За словами ексчиновника, за Мішелем стоїть президент Франції Емманюель Макрон. "Він більше схожий на маріонетку Макрона, ніж Урсула фон дер Ляєн на маріонетку Меркель", — сказав чиновник. І додав ще про Макрона: "У нього тепер є свій нібито француз на посаді президента Ради, і я вважаю, що те, що намагається зробити Мішель, — це вивести все це на новий рівень, оскільки він дійсно діє як президент, який відповідає за зовнішню політику. В цьому плані напруга між ними цілком реальна".

І вона лише посилилася, коли ЄС зіткнувся з кризою, викликаною пандемією коронавірусу. Моменти загального тріумфу, такі як прийняття в липні минулого року знаменного бюджету в 1,82 трлн євро і схвалення пакета заходів щодо відновлення економіки, також відзначені стурбованістю тим, кому ж дістануться всі лаври.

Фон дер Ляєн, наприклад, відмовилася зніматися в документальному фільмі про саміти ЄС, в якому основна увага приділялася липневій нараді з питань бюджету, оскільки, на думку її команди, насамперед це був піар-хід для Мішеля. У критиків президента Комісії тоді був популярний жарт: вона керує не геополітичною комісією, а его-політичною комісією.

А зовсім недавно фон дер Ляєн відмовилася підписатися під пропозицією Мішеля укласти новий міжнародний договір про пандемію, який підтримали понад 100 світових лідерів.

Доленосна поїздка до Туреччини

Саме з таким бекграундом ці двоє і опинилися в президентському палаці в Анкарі 6 квітня, коли Мішель з готовністю зайняв своє місце поряд з Ердоганом, а приголомшена фон дер Ляєн лише сказала: "Емм", з подивом розвівши руки, перш ніж сісти на диван, що не так уже й близько стоїть біля них.

І хоча з боку може здатися незвичайним або навіть диким те, що два президенти здійснюють спільний візит, найчастіше це логічно, враховуючи наднаціональну структуру ЄС.

В Анкарі, наприклад, обговорювалися найважливіші питання, в тому числі міграція і місце Туреччини в митному союзі ЄС — це напрямки політики, що входять в компетенцію Комісії. Водночас найбільш важливі рішення щодо відносин ЄС з Туреччиною повинні приймати 27 глав держав і урядів, а Мішель відповідає за їх зустрічі на вищому рівні. Це визнали і турецькі чиновники, заявивши, що у них не було ніякого інтересу або мотиву ображати фон дер Ляєн під час візиту.

Через кілька днів після інциденту з диваном справи пішли ще гірше. Мішель вибачатися не поспішав. А глава адміністрації фон дер Ляєн порушив протокол, надіславши електронного листа від свого імені президентові України Володимиру Зеленському, відхиливши запрошення від імені президента на святкування Дня незалежності, на якому Мішель вже погодився бути присутнім.

Конфлікт, що не припиняється через цей епізод, в результаті вилився в емоційний виступ фон дер Ляєн в парламенті, чим вона розчарувала послів ЄС, які під час зустрічі, що відбулася два тижні тому, благали старших помічників переконати своїх босів заспокоїтися.

Під час цієї зустрічі ряд послів (всі чоловіки) поскаржилися на те, що через розбіжності між президентами ЄС виглядає непрацездатним і що ці розбіжності завдають шкоди іміджу ЄС.

Як сказав один з послів, країни ЄС вже звикли до інституціонального суперництва в Брюсселі, але, за його словами, ці інститути зобов'язані не дозволити напруженості "вийти з-під контролю".

Ця посольська зустріч, здавалося, лише підтвердила те, що думки про "Діваногейт" багато в чому залежать від особистого досвіду і точки зору кожного. У багатьох думок є свої нюанси. І навіть найрішучіших поборників прав жінок турбують наслідки настільки непристойної публічної сутички.

За словами однієї жінки-дипломата, Мішель, звичайно, заслуговує на критику, але фон дер Ляєн варто було б уточнити суть питання і рухатися вже далі, а не знову піднімати це питання в парламенті.

"Мішель не розумів, як це важливо. Що ж, мене теж ця ситуація засмучує. Але продовжувати тиснути на цей конкретний момент недоцільно", — сказала дипломат. Фон дер Ляєн, додала дипломат, "не повинна продовжувати посилатися на конкретну ситуацію, це повинна бути цілісна позиція з прав жінок".

Ще одна жінка-дипломат заявила, що фон дер Ляєн в кінцевому підсумку слід уникати будь-яких натяків на те, що вона використовує інцидент в Анкарі, щоб отримати інституційні переваги для Комісії за рахунок Мішеля. Незабаром після повернення з Туреччини офіс фон дер Ляєн направив йому лист з вимогою укласти нові робочі домовленості, включаючи деякі поступки, які, за словами команди Мішеля, не можуть бути реалізовані без формальних змін договорів ЄС.

Третя жінка-дипломат похвалила фон дер Ляєн за те, що вона публічно заговорила про історично жорстоке поводження з жінками. "Таке, безумовно, мало статися, тому що вона жінка, — сказала дипломат. — Досить — значить досить. Що люди не цінують, так це те, що жінкам того покоління доводилося миритися з цим дуже довго".

Водночас один посол-чоловік звинуватив фон дер Ляєн в тому, що вона ставить себе вище репутації ЄС на світовій арені.

"Вона почала гідний бій не за переконанням, а скоріше тому, що зʼявилася можливість, — каже він. — Президент пальнула по сусіду з гаубиці, не звертаючи уваги на супровідний збиток".

Але рішення фон дер Ляєн публічно засудити сексизм на пленарному засіданні парламенту, коли Мішель, очевидно, стояв поруч, схоже, отримало підтримку, особливо з боку депутатів Європарламенту.

"Це була дуже емоційна промова, що було неможливим ще 10 років тому, — зазначила депутат Європарламенту від Партії зелених Анна Кавацціні. — Ми всі відчували себе на місці фон дер Ляєн. Мене навіть здивувало те, наскільки вона була відкритою під час пленарного засідання".

Водночас, за словами Кавацціні, ці оцінки свідчать про наявність серйозного конфлікту між президентами. "Це свідчення того, наскільки погані їхні стосунки, — сказала вона. — І, здається, внутрішня конкуренція стала серйознішою, ніж раніше".