Кримнаш Румена Радева. Як на виборах у Болгарії позначається протиборство Туреччини та Росії

Чинний президент Болгарії Румен Радев, який сподівається залишитись у кріслі глави держави ще на п'ять років, за три дні до другого туру виборів розставив усі крапки над "i" у питанні відносин Росії та Болгарії: під час теледебатів з головним конкурентом Анастасом Герджиковим назвав Крим російським, а санкції щодо Москви – неефективними.

Що примітно, в інших питаннях, за винятком особистого неприйняття та протистояння, позиції кандидатів напрочуд близькі.

Обидва згодні, що боротися з пандемією потрібно і важливо, як і проводити вакцинацію. Ні Радев, ні Герджиков не збираються відступати від умов в питаннях мови й історії, пред'явлених Північній Македонії.

Однак саме Росія стала каменем спотикання для опонентів. Якщо Герджиков вважає Крим українським, виступає проти зняття санкцій з Росії, допоки не буде вирішено питання з порушенням прав людини, а також відкрито говорить про гібридну війну РФ проти Болгарії; то нинішній президент цієї країни дотримується протилежної думки.

Втім, нічого сенсаційного у заявах Радева немає. З аналогічними він виступав і у 2016 році, і у 2017-му. Паралельно додав до них маніпулятивні наративи про захист інтересів болгарської меншини в Україні через мовний закон, слідуючи стежкою, протореною рядом сусідів України, наприклад, угорським прем'єром Віктором Орбаном, який, що характерно, теж має теплі відносини з Кремлем.

Зважаючи на те, що Болгарія — сусідка України по регіону, чорноморська держава та член НАТО, Київ, природно, хотів якось нівелювати потенційну загрозу з боку лише обраного на пост президента друга Кремля Радева.

Тому у лютому з ним зустрічався тодішній президент України Петро Порошенко, щоб отримати від Радева гарантії підтримки Софією євроатлантичних устремлінь Києва, а в обмін пообіцяв особисто стежити за тим, щоб права мешканців Болградського району на Одещині не були порушені.

Генерал-політик

Радев, залишившись лояльним до Кремля, справді помітно змінив свою риторику і принаймні публічно підтримував територіальну цілісність України та її бажання стати членом ЄС.

До пори до часу. А саме до моменту перевиборів, під час яких знову почав ретранслювати вигідні Кремлю тези.

Не дивно, якщо врахувати, що Румен Радев — це в принципі продукт діяльності місцевої прокремлівської Соцпартії та російських технологів, зокрема, тодішнього голови РІСД Леоніда Решетникова та голови Національного руху русофілів Болгарії Миколи Малінова, який вискочив на політичну сцену Болгарії в 2016 р. Для цього генерал Радев звільнився з посади командувача ВПС.

Проросійським силам і, власне, Кремлю вдалося посадити Радева в крісло президента, і тепер він намагається, на задоволення Росії, трансформувати Болгарію з парламентської на президентську республіку під приводом затяжної парламентської кризи.

З іншого боку, Радев — не монарх, хай і хотів би стати, і незважаючи на досі серйозний вплив Росії на Болгарію, ця країна — член НАТО активно співпрацює з союзниками, у тому числі в питанні забезпечення безпеки в Чорному морі.

По-друге, бере участь у шпигунських війнах з Росією, "викривши" за останні роки вже кілька агентів російських спецслужб, включаючи вищезгаданого Малінова та Решетникова, яким в'їзд до Болгарії заборонено.

Останній приклад: поки Радев розмовляв на дебатах про російський Крим, військова прокуратура Болгарії звинувачувала затриманих у березні шести чинних і колишніх військових у шпигунстві на користь Росії, для якої вони збирали секретну інформацію.

Тож, повторимося, у заявах немає сенсації, а сам він — не вся держава. Як і чеський президент Мілош Земан, який також відчуває теплі почуття в Кремлі.

Поле бою двох автократів

І все ж таки вибори в Болгарії цікаві як з вищеописаних причин, так і у зв'язку з тим, що зараз країна намагається вибратися з політичної кризи.

Цьогорічні президентські вибори відбуваються після третіх за рік парламентських, кожні з яких закінчувалися з несподіваним результатом.

У квітні перемогу на виборах здобула партія "Громадяни за європейський розвиток Болгарії" (ГЄРБ) Бойка Борисова, в липні раптом перемогла популістська партія "Є такий народ", а 14 листопада — знову-таки раптово — партія "Продовжуємо зміни", лідери якої вже заявили про готовність сформувати переважно орієнтовану на Москву коаліцію з соціалістами, популістів "Є такий народ" або Демократичною партією Болгарії.

Радева підтримують соціалісти, а також, нагадаємо, Росія. Партія Борисова, у якого із Радевим відкрите протистояння, у свою чергу, публічно підтримала Герджикова.

Але Борисов та Герджиков теж не залишилися без підтримки з-за кордону. Візаві Радева активно підтримує партія турецької меншини — "Рух за права та свободи" (РПС), яка закликає свого виборця голосувати за Герджикова.

На його підтримку запущено досить потужну інформаційну кампанію з боку Туреччини, яка не могла упустити таку можливість посилити свій вплив у Болгарії, яка колись, як відомо, перебувала під контролем османів.

Таким чином, у Болгарії у цьому електоральному циклі зіткнулися не лише внутрішні гравці, а й інтереси зовнішніх — заклятих друзів, Росії та Туреччини, які десь союзничають, а десь гібридно та масштабно сваряться (у Сирії, Лівії, Нагірному Карабаху). 21 листопада у Болгарії буде апогей боротьби Москви та Анкари за регіональне лідерство.