Кроти і громадянська війна. Навіщо Москва почала атаку на Макрона і Меркель

Франція і Європа, але в першу чергу все ж Єлисейський палац, з головою поринули в обговорення незвичайного кульбіту з боку французьких військових, які заявили про загрозу громадянської війни в країні.

Для початку трохи передісторії. 21 квітня, тобто в той же день, коли президент РФ Володимир Путін виступив з посланням до Федеральних Зборів, група з 20 відставних французьких генералів публічно налякала президента Еммануеля Макрона громадянською війною у звʼязку з ісламізацією країни і наростаючою напруженістю в суспільстві, а також натякнула на військовий переворот.

Застереження було оформлено у вигляді відкритого листа, опублікованого за ініціативою колишнього капітана жандармерії Жан-Пʼєра Фабр-Бернадака, якого вважають близьким до лідера "Нацобʼєднання" Марін Ле Пен, у вигляді блогу на сайті правого журналу Valeurs Actuelles, де, до речі, свого часу автором був такий відомий антисеміт і прихильник фашизму як Люсьєн Лебате. Поряд з французькою пресою лист також дуже широко розійшовся по російських пропагандистських ресурсах.

Макрон, в свою чергу, на заклики відставних офіцерів відреагував опосредковано — "ненароком" виявився в компанії військового керівництва на суботніх заходах з нагоди Дня памʼяті і примирення, щоб продемонструвати єдність і хороші відносини з армією.

Наступного дня, 9 травня, в тому ж журналі було опубліковано ще одне лист. І знову його авторами стали французькі військові. Цього разу ті, які нібито проходять зараз службу в Малі, Центральноафриканській Республіці, Афганістані, і які патрулювали вулиці міст у Франції після терактів 2015 р.

Чому нібито? Тому, що, за законами жанру, цей лист був анонімним. Його автори та підписанти не називають своїх імен і звань, стверджуючи лише, що вони є солдатами французької армії.

Суть другого листа нічим не відрізняється від першого: ісламізація, релігійний екстремізм і слабка політика керівництва країни можуть спровокувати громадянську війну і змусити їх, тобто військових, втрутитися.

Інші високопоставлені військові засудили заклики з обох листів. Правда, обережно — щоб не підігрівати розкол в армії.

Наприклад, генерал Жером Пеллістранді, що є також головним редактором журналу Revue Défense Nationale, згоден, що в країні спостерігається зростання насильства, але розкритикував колег за рішення втрутитися в політику.

Аналогічну позицію зайняли і представники макронівської партії "Республіка, вперед!".

У той же час, відома взаємокорисною дружбою з Кремлем лідер ультраправого "Національного обʼєднання" (колишній "Національний фронт") Марін Ле Пен публічно виступила на боці як відставників, так і, нібито, діючих військових, назвавши їх "людьми, які не є пішаками, яких відправили вмирати в чужих війнах ".

А ось ще один "друг Кремля", ультралівий Жан-Люк Меланшон, посів протилежну позицію. Він розкритикував солдатів і назвав їх "заколотниками" і "трусами", яких він, якщо стане президентом, вижене з армії.

За його словами, листи свідчать про заколот в збройних силах.

Якщо врахувати той факт, що Макрон став автором кампанії проти ісламізації Франції, довівши до сказу президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана і главу Чечні Рамзана Кадирова, можна було б, звичайно, припустити, що за публікацією листів він же і стоїть. З очевидною метою виграти електоральні очки в майбутніх президентських виборах, актуалізуючи боротьбу з релігійним екстремізмом і формуючи образ зовнішнього ворога, який загрожує всій країні.

Однак така багаторівнева комбінація з тезами про "громадянську війну" і "військовий переворот" — гра з вогнем. Макрону, навпаки, перед виборами потрібно зберегти певний баланс: як військово-політичний, так і між боротьбою з екстремістами і дотриманням прав людини. Чергове загострення, акції протесту — йому невигідні.

Тому логічно припустити, що за листами військових стоять зовнішні гравці. Та ж Росія. Другий можливий підозрюваний — Туреччина, де, до речі, ще не так давно теж відставні офіцери писали відкритого листа із закликом не виходити з конвенції Монтре. Відставників в результаті звинуватили в спробі підготувати військовий переворот і затримали.

Однак Анкарі дестабілізація Франції зараз невигідна, тому що Ердоган і турецький дипломатичний корпус доклали чимало зусиль для того, щоб помиритися з Парижем і Брюсселем і не допустити введення санкцій у звʼязку з незаконним бурінням турками в Східному Середземноморʼї.

Залишається Росія. На що вказує і інтерес до листів з боку пропагандистів і участь в розгоні теми прокремлівських політиків — Ле Пен і Меланшона.

Вони опинилися по різні боки барикад, але завдання, як видається, виконують те саме — посилити резонанс і сприяти дестабілізації обстановки у Франції, в першу чергу завдаючи шкоди особисто Макрону.

Кінцева мета — посадити в крісло президента більш лояльного до Росії кандидата (чи то Ле Пен або Меланшон, або ще хто).

У разі успіху отримавши друга-президента однієї з провідних країн ЄС з претензією на перше місце після відставки Ангели Меркель, Москва зможе більш ефективно продавлювати вигідний для себе порядок денний і домагатися ослаблення санкцій. До слова, число підписантів другого листа вже перевалило за чверть мільйона — число, неможливе без відповідної розкрутки.

"Крот" у Меркель

Кампанія з аналогічними цілями зараз проводиться і особисто щодо Ангели Меркель, а через неї — проти правлячої партії "Християнсько-демократичний союз", яка зараз загрузла у внутрішніх розбірках і боротьбі за лідерство як в партії, так і в країні.

Як результат, нинішній глава ХДС Армін Лашет відстає в гонці за пост майбутнього канцлера ФРН, а сама партія поступається "Зеленим", що різко набирають популярності.

У цей непростий для партії Меркель період на спеціальному засіданні комітету Європарламенту з іноземного втручання, яке відбулося 10 травня, російський бізнесмен і засновник проекту "Досьє" Михайло Ходорковський представляє конфіденційну доповідь про втручання Росії в справи Європейського союзу.

В ході виступу колишній глава ЮКОСа, який як і його Центр "Досьє", за даними української розвідки, також афілійований з російським ГРУ, перераховує ряд політиків, що діють в інтересах Кремля, в Німеччині, Греції, на Кіпрі, в Латвії, Литві, Польщі, Франції та Чехії.

Крім того, він називає російські структури, які беруть участь у вербуванні високопоставлених європейців. Наприклад, аналітичний центр "Діалог цивілізацій", заснований російським олігархом Володимиром Якуніним і зареєстрований в Німеччині; а відомий "кухар Путіна" — Євген Пригожин — курирує роботу Агентства інтернет-досліджень ( "фабрику тролів") і ПВК "Вагнер".

Основний же акцент був зроблений саме на Німеччині і особисто на Ангелі Меркель, оскільки, як заявив Ходорковський, горезвісний "Діалог цивілізацій" зміг завербувати людину з найближчого кола Ангели Меркель. Його імʼя Ходорковський, природно, не назвав, пояснивши це небажанням наражати на небезпеку своїх інформаторів і їх сімʼї в Росії.

Але репутації Меркель, а значить і її партії, було завдано значної шкоди. "Залізна фрау" виявилася, виходить, не такою вже залізною, якщо Москві вдалося підібратися до неї настільки близько.

Інформація, озвучена Ходорковським, на повірку однаково і корисна для європейців, і шкодить їм, в першу чергу чинному керівникові уряду Німеччини, яка займала цей пост 16 років; світовому лідеру, який краще за інших знає, що з себе представляє і Путін, і його оточення.

Як і у випадку з французькою історією з листами військових, заява про "крота" під боком у Меркель, швидше за все, призведе до ще більшого падіння рейтингу її політсили, а значить, у найбільш прокремлівських сил (Соціал-демократичної партії, "Лівих", "Альтернативи для Німеччини") зʼявляється більше шансів збільшити свою присутність в Бундестазі і впливати на політику Берліна, та й усієї Європи.