Криза в Білорусі. Чому під загрозою опинилося все Східне партнерство

Шеф-редактор Visegrad Insight Куїнс Клоут і Войцех Пшибільський, головний редактор цього видання, заснованого варшавським фондом Res Publica, на сторінках EUobserver підкреслюють надзвичайну важливість формування Євросоюзом нової політики для країн Східного партнерства.

Нова пропозиція (Вишеградської четвірки, яку озвучив на саміті ЄС 1 жовтня прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький) надати Білорусі фінансову допомогу і економічну підтримку слід розуміти як інвестицію, мета якої — захистити сусідів від сценаріїв, які негативно позначаться на всій Європі.

Доти, доки в Білорусі не відбудуться вільні і міжнародно визнані вибори і не будуть проведені ключові реформи у сфері верховенства права, план допомоги залишається просто обіцянкою, даною народу, який бажає скинути окови.

Уже кілька тижнів білоруси протестують проти незаконного насильства та ігнорування владою пандемії. І держави — члени Європейського Союзу повинні підтримати слова президента Комісії ЄС Урсули фон дер Ляйєн про те, що "Європа завжди буде готова вибудувати міцні партнерські відносини з нашими найближчими сусідами" і "поглиблювати співпрацю з зовнішніми партнерами і створювати для цього правову базу".

Давши майбутній владі реформованої країни таку обіцянку, ЄС може і засобами своїми трохи ризикнути. Однак якщо пропустить нинішню можливість, то ризикує всім — від довіри до нової кризи біля своїх кордонів.

Якщо поглянути на поточну картину загалом, то на карту поставлені майбутні відносини ЄС як з східними, так і з південними сусідами. Невірний сигнал для Білорусі був би невірним сигналом для всього Східного партнерства.

Хоча Росія вже запропонувала Лукашенкові кредит на 1,3 млрд євро (який використається для списання частини непогашеного боргу Білорусі перед Росією), вона лише має намір, як і раніше, використовувати громадян Білорусі.

Запропонований Польщею, Литвою та Румунією план допомоги буде розглянутий на майбутньому саміті ЄС (матеріал був опублікований до презентації плану на саміті, який отримав в результаті схвалення Ради ЄС. — "ДС").

Пакет допомоги становитиме приблизно 1 млрд євро і включає реальну фінансову допомогу, безвізовий режим, підтримку галузевих реформ і розширену на 3 млрд євро допомогу, надану сусіднім країнам у зв'язку з пандемією Covid-19.

Недбале ставлення Лукашенка до пандемії, яке той демонстрував з квітня, призвело до серйозних змін у досі пасивному суспільстві. Незважаючи на виборчу кампанію, білорусам, спонукуваним елементарними потребами і почуттям солідарності, потрібно було швидко сформувати децентралізоване громадянське суспільство.

Місяцем раніше, в березні, Європейська комісія оприлюднила свій переглянутий план стратегії Східного партнерства.

Він сприяє виробленню більш послідовної співпраці з Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, Молдовою, Грузією та Україною за рахунок тіснішою інтеграції з Європою, яка, у свою чергу, залежить від ступеня політичної та економічної залученості кожної країни.

Переглянута стратегія була схвалена на саміті Ради ЄС в травні.

Що стосується Білорусі, то ЄК згадувала лише більш всебічну "критичну взаємодію" в рамках угод про спрощення візового режиму та реадмісії.

У контексті подій в Білорусі, які спостерігалися ще до президентських виборів в серпні минулого року, ніяких серйозних задумів не було.

Життя пише сюжети, які бюрократична машина ЄС часто і не може уявити в своїй офіційній політиці.

Давайте хоча б згадаємо про те, як у 2008 р. Росія використовувала останню серйозну міжнародну кризу, щоб завдати шкоди своїм східним сусідам. Зважаючи на це, дуже важливо для ЄС розробляти плани дій на випадок непередбачених обставин, щоб домогтися успіху протягом наступного десятиліття.

Це також говорить про те, що Східного партнерства в нинішньому вигляді недостатньо для вирішення проблем регіону після 2020 р. У кращому разі ЄС, схоже, спробує краще співвіднести свою зовнішню політику з глобальними завданнями, пов'язаними з декарбонізацією і стійким розвитком.

Політика ЄС в період після 2020 р. поки що не дає визначити доступні інструменти кризового управління і не пропонує рішення в контексті прийняття заходів у відповідь, якщо на Сході справи підуть наперекіс.

Дивлячись на Білорусь, стає зрозуміло, що ЄС необхідно терміново вивчити нові можливості і проаналізувати ймовірні непередбачені обставини, які виходять за рамки його базового сценарію для регіону Східного партнерства.

Щоб уникнути загального погіршення ситуації у східних сусідів і не допустити безпрецедентного періоду нестабільності в регіоні, слід визначити перспективні напрямки політики в форматі різних сценаріїв, що допоможе підготувати найоптимальніші кроки у відповідь.

На прикладі Білорусі ми бачимо, що в громадянському суспільстві можуть з'явитися поки що невідомі нам лідери, які користуватимуться достатнім авторитетом, щоб очолити перехід до демократії, боротися з корупцією і зміцнити верховенство права.

Однак безпосередні і короткострокові вигоди від проведення масштабної реформи для підвищення стійкості системи, як і раніше, будуть меншими, ніж хотілося б.

Протести в Білорусі і нинішня криза в сфері охорони здоров'я, що зумовили як пандемію Covid-19, так і обіцяють настільки ж несподівані катаклізми, є підтвердженням необхідності в завчасному плануванні, замість того щоб дотримуватися базових сценаріїв.

Більш того, як показує приклад Білорусі, будь-яка масштабна криза в наступному десятилітті в кожній з шести країн може відрізнятися, що також є доказом на користь опрацювання сценаріїв для конкретних країн, які допоможуть у прагненні Європейської комісії забезпечити стабільність в регіоні.

Що стосується майбутнього Європи, то є й такі сценарії, які Брюссель так і не наважився опрацювати, однак сьогодні вони мають місце в країнах Східного партнерства.

Крім формування зрозумілого і прийнятного пакета допомоги, який також отримав назву "план Маршалла для Білорусі", ЄС необхідно подумати про те, як сформувати політику, адаптовану під невизначене майбутнє і відразу по декількох напрямках.

Білоруський досвід показав, що є не тільки конкретний момент, але й стійке розуміння невідкладності зміни всього підходу.