Криве дзеркало. Чому британський спецназ поки не прилетить до України

На тлі газового шантажу Європи Москвою, нової міграційної кризи під егідою Мінська та пересування російських військ біля наших кордонів раптом дуже доречно з'являється повідомлення про намір Великобританії відправити в Україну 600 бійців спецназу для стримування росіян.

Пізнього вечора 13 листопада на сайті британського таблоїду The Mirror вийшла стаття Дена Уорбертона (Dan Warburton), в якій він, посилаючись на свої джерела, повідомив про готовність Лондона відправити в Україну бійців SAS (Special Air Service, Особливої повітряної служби), Полку спеціальної розвідки (SRR), медиків, інженерів, зв'язківців та близько 400 десантників 16-ї повітряно-штурмової бригади.

Співрозмовник Ворбертона нібито заявив, що десантників уже попередили про можливе оперативне, протягом 36 годин, перекидання в Україну — або з аеродромною, або з парашутною висадкою.

Якби ця інформація була вірною, матеріал Уорбертона став би чудовою новиною для Києва. Як свідчення підтримки України з боку Британії у протидії російській агресії, так і виходу британо-українського партнерства на якісно новий рівень. Навіть з урахуванням того, що Лондон будує катери для українського "москітного флоту" і, безперечно, діє у тісній координації зі Штатами, чиїм одним із ключових союзників є Сполучене Королівство. У принципі, це навіть могло вказувати, що Вашингтон і Лондон узгодили цей захід у відповідь, оскільки США не можуть зараз піти на такий крок, оскільки президент Джо Байден сподівається провести другий раунд переговорів з російським диктатором Володимиром Путіним найближчим часом. За інформацією ЗМІ, на початку наступного року і, мабуть, онлайн.

Заковики та нестиковки

Але. Все таки впирається в це саме "якби інформація була вірна". Адже, окрім публікації Уорбертона з The Mirror, який посилається на анонімні джерела, жодних підтверджень тому немає, як Лондон насправді зараз не підтримував би Україну.

Та й до "фактів", викладених у статті, є питання.

По-перше, розповідаючи про ймовірний склад контингенту, що відправляється в Україну, Уорбертон пише про 16-ту десантно-штурмову бригаду, вказуючи, що вона дислокована у найвідомішому британському гарнізоні в Олдершоті (графство Хемпшир).

Однак насправді 16-а бригада базується в зовсім іншому населеному пункті і навіть графстві, а саме в Колчестері (графство Ессекс). Що, до речі, чорним по-білому написано на офіційній сторінці бригади. Немає в Олдершоті, незважаючи на те, що там базуються близько 70 частин і підрозділів, і частин SAS, що налічує три полки (вони дислоковані в Херефордширі, Ріджентс-парк у Лондоні та Бірмінгемі).

І досить дивно, що Уорбертон, готуючи такий гарячий і важливий матеріал про британський спецназ, припустився такої безглуздої помилки, продемонструвавши незнання місць розташування військ власної країни. Це головний "прокол", що змушує сумніватися у достовірності інформації, оприлюдненої автором The Mirror.

Йдемо далі. Він також пише, що спецназ приведений у стан підвищеної боєздатності для перекидання на територію України. Однак слід зауважити, що сенсації тут теж немає, оскільки SAS якраз належать до тих категорій збройних сил, які постійно перебувають у стані підвищеної боєготовності, належачи до сил швидкого реагування британської армії.

По-третє, окремі спеціалісти SAS і так періодично перебувають в Україні. Наприклад, невелика група представників SAS та підрозділ радіоелектронної боротьби перебували в Україні на початку квітня, збираючи дані про російське військове угруповання на кордонах країни.

По-четверте, слід звернути увагу на портфоліо Уорбертона. Переважно він спеціалізується на гучних історіях зі світу криміналу, але є в його активі і кілька матеріалів на військову тематику. Причому саме про SAS.

Наприклад, він писав про настрої бійців британського спецназу після виведення з Афганістану — частина з них була явно розчарована цим рішенням. Не можна сказати, що це також сенсаційна інформація. Дуже багато союзників США, у тому числі на куди вищих постах, не приховували свого невдоволення афганським кейсом.

Або ще : стаття з посиланням на джерела про те, що британському спецназу нібито можуть доручити навчання талібів після зміни влади. Це повністю суперечить політиці союзників, які, можливо, прямо і не виступають проти талібів біля керма, але й не визнають їхньої влади, зайнявши вичікувальну позицію.

Своєчасний хайп

Отже, загалом новина про відправку 600 бійців збройних сил Її Величності в Україну для стримування, як би вона не тішила око українців, з великою ймовірністю є або гонитвою за сенсацією журналіста британського таблоїду, або неправильним трактуванням відомостей, переданих йому джерелами в SAS, які в нього, судячи з усього, є.

Не може це бути і меседжем офіційного Лондона Москві, оскільки російській розвідці не важко перевірити, чи справді британців відправили в Україну чи ні.

Іншими словами, Ворбертон, найімовірніше, вирішив хайпанути на темі загострення відносин між Заходом та Росією у зв'язку із ситуацією на польсько-білоруському та російсько-українському кордонах. До речі, про Польщу: Лондон якраз раніше і заявляв про відправку туди інженерних військ для надання допомоги у зведенні загороджень на кордоні.

Отже, українцям не варто обнадіюватися і впадати в необґрунтований оптимізм щодо прямої військової підтримки України Британією — хоча розміщення британських бійців у східних областях гіпотетично могло б знизити загрозу нового вторгнення: загроза їхній безпеці цілком годиться на роль casus belli.

Але й сумувати не слід, оскільки на тлі ескалації напруженості щодо Польщі та України, союзники по НАТО демонструють безумовну підтримку Варшави та Києва і наполегливо рекомендують Москві, а також Мінську не робити різких рухів.

Дії двох режимів не залишилися непоміченими. Так, офіційний Вашингтон, як повідомляла американська преса минулого тижня, провів консультації з європейськими союзниками, попередивши їх про загрозу Україні з боку російських військ на кордоні та підкріпивши слова свіжими розвідданими.

Держсекретар США Ентоні Блінкен, у свою чергу, під час розмови з польським колегою Збігневим Рау заявив, що Росія міграційною кризою на польському кордоні намагається відвернути увагу своїх військ на українських кордонах. А також обговорив це питання з главою МЗС Франції Жаном-Івом ле Дріаном, який потім, звертаючись до Москви, застеріг її від вторгнення в Україну.

Як і минулої весни, за ситуацією уважно спостерігають і в Організації Північноатлантичного договору. Учора генсек НАТО Єнс Столтенберг запевнив: Альянс моніторить пересування військ РФ на кордоні з Україною та готовий до будь-якого розвитку подій.

При цьому ще й фактично визнав справедливість закликів України прийняти її до північноатлантичної родини. Нагадуванням про те, що відповідне рішення мають схвалити всі 30 союзників, дав зрозуміти, що якраз окремі країни-члени, які опираються євроатлантичній інтеграції України, припускаються серйозної помилки, тим самим дозволяючи Росії поводитися так, як вона поводиться зараз.

Проте, крім інтенсифікації комунікації між спецслужбами та вираження підтримки Україні її європейськими та північноамериканськими партнерами, є і її практична демонстрація. Зокрема, 14 листопада до Києва прибуло вже четверте постачання із США в рамках додаткової військової допомоги — 80 тонн боєприпасів.

Нехай до них "не додаються" британські спецназівці, але країни НАТО чітко показують готовність допомагати Україні в протистоянні з Росією.