Росіяни, забирайтеся! Коли ЦАР почнеться нова війна
Нарешті, стало очевидно, навіщо Кремлю знадобилася Центральна Африка. Золото, алмази, уран та інші придатні для розпилу надра тут ні при чому. Ну не те щоб зовсім ні при чому. Це скоріше приємний доважок, компенсація за труди на шляху до головної мети - перетворення ЦАР в залежного від Москви сателіта.
Виходить, до речі, видовищно. З березня п'ять сотень російських інструкторів (з яких по військовому відомству офіційно проходить всього п'ят, інші - нібито цивільні) натаскивала "преторіанську гвардію" президента Фостен-Аршанжа Туадеры, одягнену і збройну за рахунок російських платників податків. Щоб компенсувати ці витрати - у персоніфікованому і концентрованому вигляді, тому як мільйон баксів в одній кишені завжди краще, ніж по одному в мільйоні кишень, - ЧВК "Вагнера" віддали контракт на охорону родовищ. Хоча, знову ж таки, справа не тільки в грошах: кращих умов для маскування контингенту ще пошукати - і не факт, що знайдеш.
Звичайно, це не казна-які сили для країни, в якій до війни, що спалахнула в 2012 р., було приблизно 5 млн жителів. Але, по-перше, доводиться враховувати близько мільйона біженців і тимчасових переселенців. По-друге, практично всі політичні сили країни - навіть парламентські - являють собою відносно слабко пов'язані конгломерати, що спираються на збройні угруповання. У цих умовах достатньо бути більш організованим і краще підготовленим, чисельність - питання другорядне. Що й показали свого часу французькі миротворчі сили. Але вони пішли, як тільки ситуація почала демонструвати ознаки стабілізації.
Близько 80% населення - християни, приблизно 15% - мусульмани. У 2013 р. ісламські повстанці з угрупування "Селека" захопили столицю Бангі, поваливши президента Франсуа Бозизе. До січня 2014 р. країну очолював лідер "Селеки" Мішель Джотодия, але він втік після того, як християнським ополченню "Антибалаки" вдалося консолідувати сили, а французи почали примушувати до миру обидві сторони. У 2016 р. перемогу на виборах здобув Туадера, дещо вдалося запустити парламент.
І все б нічого, якби в кінці жовтня парламент не проголосував за відсторонення від посади спікера Каріма Мескасуа, що представляє мусульманська меншість. За його відставку проголосували 95 депутатів із 140. Формально рішення пов'язали з "фінансової непорядністю" політика, але є й інше пояснення: конфлікт між ним і президентом. Християнином, до речі. У понеділок, коли повинно було відбутися голосування щодо нової кандидатури спікера, його зірвав один з депутатів, який відкрив стрілянину. Теж християнин, причому в минулому командував формуваннями "Антибалаки".
Послідував ультиматум "Селеки" - прибрати російських найманців з районів, які контролюють мусульмани, - робить явну схему в цілому: як і в радянські часи, місцевий президент спирається на допомогу Москви у спробі зміцнити свою владу - аж до диктаторського статусу. Тим самим потрапляючи у все більшу залежність від неї. Виникаючий при цьому хаос неминуче справляє дестабілізуючий вплив на регіон в цілому. А це не тільки дозволяє ловити рибку в каламутній воді, але і змушує опонентів Кремля витрачати ресурси і увагу на ліквідацію наслідків чергової кризи.
