Кремлівська Захра та її вагенкнехти. Як готується переворот у Німеччині

54-річна депутат Бундестагу Захра Вагенкнехт та дев'ять її однопартійців оголосили про вихід з Лівої партії (Die Linke) та створення асоціації "Альянс Захри Вагенкнехт — За розум і справедливість", на базі якої має бути створена нова партія. У 2024 році Вагенкнехт має намір вивести її на вибори до ландтагів східних, що раніше входили до НДР, федеральних земель Саксонія, Тюрінгія та Бранденбург.

"Політика має змінитися", — написала Вагенкнехт на своєму сайті. "Ми більше не спостерігатимемо, як уряди ігнорують побажання більшості. Як багатство перерозподіляється від працьовитих до десяти тисяч найбагатших. Як ми вплутуємося у війни, а наша промисловість і середній клас наражаються на ризик. Німеччині потрібна сильна, інноваційна економіка і соціальна справедливість, мир і справедлива торгівля, повага до індивідуальної свободи своїх громадян та відкрита культура дискусій".

Ок, чого не робитиме нова партія, з цієї тиради більш-менш зрозуміло. А що вона робитиме, щоб домогтися того, що потрібно Німеччині, і уникнути ризиків? А вона виступатиме за соціальну справедливість, але проти неконтрольованої міграції та антиросійських санкцій. Важко пов'язати воєдино ці три речі, але хіба важкі завдання колись зупиняли більшовиків, керованих Кремлем? Ось і Вагенкнехт… Щоправда, зв'язки з Кремлем вона заперечує – але ми ще до цього повернемося.

А ще Захра Вагенкнехт, чий батько був іранцем, який раптово приїхав до НДР, може поміркувати про міграцію, посилаючись на особистий досвід. Цікава в неї була сім'я: мати переїхала до НДР із Західного Берліна, тоді як більшість німців, готових на переїзд, прагнула у зворотному напрямку, не зупиняючись і перед ризиком бути застреленими при подоланні Берлінської стіни. Батько ж приїхав з Ірану до НДР у середині 60-х, що теж було незвично, а потім поїхав назад до Ірану і зник там безвісти. Вагенкнехт, до речі, відмовилася визнати злочинною практику стрілянини по втікачах із НДР, увійшовши у серйозний конфлікт із керівництвом СДПН, у якій тоді перебувала.

Нічого нового у заяві Вагенкнехт немає. Про намір створити свою партію та відмежуватися від Die Linke вона говорила з початку року. Політичний портрет Вагенкнехт у Німеччині теж добре відомий. Тверда сталіністка і майстер популістської демагогії, її було препаровано у багатьох робіт. Найбільш глибоко і докладно її погляди були розібрані в збірці статей "Вагенкнехт — Національні звичаї і спільність доль" (Wagenknecht — Nationale Sitten und Schicksalsgemeinschaft). Збірка вийшла другою в серії "Форми фашизації" — першу присвятили Пітеру Слотердайку — ну, що тут сказати — старий заслужив. Основою для вивчення поглядів Вагенкнехт послужив аналіз її книжки " Самозадоволений [лібералізм]. Моя контрпрограма – за дух спільноти і згуртованість " (Die Selbstgerechten. Mein Gegenprogramm – für Gemeinsinn und Zusammenhalt).

Серед іншого, була помічена і тісна спорідненість ідей лівої популістки Захри Вагенкнехт і правого популіста Бйорна Хеке, викладених у його книзі "Ніколи не заходь в ту саму річку двічі" (Nie zweimal in denselben fluss). Хеке – лідер вкрай правої фракції АдГ Der Flügel (Крило), яку Федеральне управління захисту конституції уряду Німеччини визнало правоекстремістською організацією, але йому на це начхати. Хеке все одно залишається головою АдГ у Тюрінгії та членом Ландтага Тюрінгії, з рівнем внутрішньопайційної підтримки по всій ФРН у 40% — і хто ж його, такого красеня, зрушить , він же пам'ятник.

Цікаво, що АдГ теж виступає за зняття санкцій з Москви без попередніх умов, оскільки "розрядка у відносинах з Росією є передумовою міцного миру в Європі", і взагалі, "в інтересах Німеччини залучити Росію до загальної структури безпеки, не зважаючи на власні інтереси, і навіть інтереси наших союзників ".

Це зворушливе єднання німецьких правих і лівих закономірно ставить питання про різницю між ними – і виявляється, що виявити різницю надзвичайно складно. Настільки складно, що виникають обґрунтовані підозри в тому, що жодної різниці взагалі немає. Тобто, фразеологія, від книги до книги, звичайно, відрізняється, але, якщо віджати популістську балаканину, то сухий осад буде один: "зробіть нам, як було в НДР, якщо вже не можете повернути золоті часи 1933-39 років". Різниця тільки в тому, що Хеке оперує фразами, які підозріло схожі на цитати з книги ще одного талановитого автора, "Моя боротьба" (Mein Kampf) — але це думки самого Хеке, а ніякі не цитати. З цього приводу Хек у 2019 році навіть мав великі розбірки з журналістом ZDF, який поплутав береги. У свою чергу Вагенкнехт оперує Марксом, причому, на думку фахівців з її творчості, робить це в надзвичайно винахідливо-збоченій формі. Суть марксизму вона не розуміє, від слова "зовсім", а її міркування про антимонополістичну та безкризову ринкову економіку, ізольовану від світового ринку, — "будиночок з зозулею в хмарах". Причому зозуля кукує виключно про те, що тільки почуття національної єдності може бути основою держави загального добробуту. І це, знову ж таки, сильно нагадує відлуння полум'яних промов якогось талановитого автора. Тут я, наскільки можна, точно, постарався процитувати її критиків — у перекладі з німецької й у вимушеному короткому переказі.

За що люблю німецьких критиків філософських робіт, то це за їхнє вміння весело та метафорично роздерти штани чи спідницю опонента на класичний Балкенкройц. Читати їх – одне задоволення, набагато більше, ніж читання книги самої Вагенкнехт, до крайності плутаною та нудною.

Щоправда, Вагенкнехт не наполягає на німецькій винятковості. Ні, протистояння глобальним корпораціям можливе і на основі союзу правильних пацанів держав, згуртованих почуттями національної єдності, кожна — своєю. До гасел зняття санкцій із Росії від цього вже не крок, а буквально товщина волосся. Тому що Путін, який виступає за нескінченне посилення держави, раптово виявляється природним союзником Вагенкнехт.

Було б просто дивно, якби Москва не підтримала такого чудового проекту. І точно: у квітні 2023 року The Washington Post повідомила, що Кремль намагається створити в Німеччині антивоєнну коаліцію, про що свідчить безліч конфіденційних російських документів, датованих періодом з липня по листопад 2022 року, які були отримані якоюсь "європейською розвідувальною службою" та злиті у розпорядження видання. Передбачалося збудувати ліво-правий фронт із АДГ, нової партії Вагенкнехт та лівих екстремістських сил. За задумом авторів плану, це мало забезпечити "перемогу на виборах будь-якого рівня" і привести до Бундестагу кількох депутатів, які повністю контролюються Кремлем. Ну а в перспективі — розпочати обнулення санкцій як такі, що суперечать інтересам Німеччини. Важлива роль у плані відводилася і німецькому пацифістському руху, який давно і успішно використовується Кремлем і як політична гумка для стирання будь-якої межі між добром і злом, і як адвокат російського мілітаризму.

Тут треба сказати, що політичний ландшафт Німеччини дуже своєрідний, до того ж у поганому сенсі. Травма, отримана німцями в роки 2МВ і, згодом, у НДР, і по сусідству з НДР, яке теж було травмуючим досвідом, призвела значну частину громадян сучасної ФРН не до діяльного заперечення зла, а до готовності підкоритися будь-якій силі, прикрившись "німецькими інтересами", що переважають над будь-якими принципами, неможливістю опору та перевагою компромісу за будь-яку ціну. Все це густо замішано на страху перед ядерною війною, який був успішно щеплений радянською пропагандою як населенню НДР, так і за її посередництвом, населенню ФРН. Цей страх у Німеччині безпрецедентно високий. Настільки, що спонукав німців відмовитись навіть від мирної ядерної енергетики, міцно підсадивши їх на російський газ.

Іншими словами, "антивоєнна боротьба" у її німецькому варіанті заснована на байдужості та підлості. По суті, це пацифістський варіант нацизму, але такий різновид нацизму не караний, міцно вкорінений у німецькій свідомості і успішно працює. А ліво-праві радикали, насправді абсолютно подібні, керуються гаслами "Інтереси Німеччини понад усе" та "Союз сильних держав — найкращий засіб протистояння жадібності міжнародних плутократів корпорацій". Звичайно, їхні гасла пристойно заполіровані та переказані, порівняно з "Mein Kampf", зовсім іншими словами. Але суть цієї праці, що лежить в основі побудов лівоправих адептів "сильної державності" анітрохи не розмилася.

Вагенкнехт, після виходу статті в The Washington Post, категорично заперечувала всякі контакти з Кремлем – але, на жаль, незабаром була спіймана на брехні.

28 травня 2023 року Der Spiegel опублікував статтю зі скріншотами, довівши, що Вагенкнехт перебувала в активному контакті зі своїм колишнім чоловіком Ральфом Томасом Німейєром. Німейєр же з 2022 року входить до Цивільного руху Рейху, а після 24.02.22 називає себе "представником німецького уряду у вигнанні". У цій якості він прийнятий у Москві, до того ж, на найвищому рівні. АП РФ цілком серйозно вела з ним переговори склад майбутнього німецького уряду.

Все це в сумі можна витлумачити єдиним чином — як підготовку державного перевороту. Звичайно, майбутня промосковська влада Німеччини формується з відвертих покидьків – ну так і більшовики, відправлені до дестабілізованого лютневими подіями Петроград теж були покидьками. Коли влада слабка, саме у покидьків, позбавлених усіляких гальм та принципів, найбільше шансів перехопити її.

Тут ми підходимо до найважливішого: а що, влада в Німеччині справді слабка?

На жаль, так. Вона слабка. За даними опитування, проведеного соціологічним інститутом INSA для BILD, якби вибори до Бундестагу відбулися 22.10.23, за СДПН проголосували б 16%, за "Зелених" — 13%, за ВДП — 5%. Таким чином, у правлячої "світлофорної" коаліції лише 34% голосів. Це мінімальний показник із останніх федеральних виборів, коли вони набрали 52%. З того часу популярність правлячих партій постійно знижується.

Новий мінімум досяг і ступінь задоволеності громадян роботою уряду на чолі з Олафом Шольцем: 24% задоволених проти 71% незадоволених. Те, що 45% опитаних не бачать альтернативи нинішньому кабінету міністрів, не втішає. Не бачать, доки їм її не показали. А як покажуть – так одразу й побачать.

А які перспективи поки що віртуальної партії Вагенкнехт?

Перспективи дуже серйозні. Звичайно, це ще не повноцінне опитування, партія віртуальна, до ладу немає ні програми, ні керівництва. Так, попередній зондаж, проведений інститутом дослідження громадської думки Yougov за дорученням Німецького агентства друку. Проте результати неприємно вражають. На питання про готовність проголосувати за партію, яку очолює Захрой Вагенкнехт, 20% опитаних відповіли впевненим "так", 17% не визначилися. Звичайно, є 63% відсотка опитаних із твердим "ні", але ж скількись із них підтримають і АдГ. Щоправда, Вагенкнехт забирає у них частину голосів, і в інших партій теж. За неї готові проголосувати 55% тих, хто раніше голосував за Die Linke, 29% тих, хто голосував за АдГ, по 21% тих, хто голосував за СДПН і ЛДПН. Іншими словами, на Вагенкнехт є дуже серйозний запит. У колишній НДР він передбачувано більший, там її готові підтримати 29%, але й 19% у західних федеральних землях – це також дуже багато.

Опитування INSA дає кілька відмінних результатів, але досить близько до Yougov. Німеччина виявляється вкрай уразливою перед Москвою ланкою у ланцюжку країн ЄС та НАТО. Це не те щоб новина — про податливість німців московським спокусам відомо давно. Але виникнення на горизонті Вагенкнехт із новим проектом стало черговим неприємним дзвінком, що нагадує стару проблему. І справа тут, як уже сказано, зовсім не в самій Захрі, за яку Кремль вирішив посмикати Німеччину.