Рятівник-косплеєр. Чи витягне Аргентину з ями скандальний президент-популіст

Це пан Хав’єр Мілей, лідер Лібертаріанськоі партії, який несподівано набрав майже 56% голосів виборців проти 44% в його конкурента з лівого табору – чинного міністра економіки Серхіо Маси.

53-річний Мілей, угорець за походженням, має вкрай цікаву біографію. Так, він встиг у юності пограти голкіпером клубу "Чакаріта Джуніорс", поспівати кавери The Rolling Stones у гурті Everest, попрацювати ведучим на радіо і побувати інструктором з тантричного сексу.

Втім в нього є й більш державницькі здобутки, адже він є не тільки депутатом парламенту від Буенос-Айреса, але й економістом. Зокрема, має ступінь з економіки в Університеті Бельграно (Буенос-Айрес), два ступені магістра в Інституті економічного та соціального розвитку (Буенос-Айрес) і Університету Торкуато ді Телла (Буенос-Айрес). Наприкінці 2022 р. також став почесним доктором приватного Університету підприємництва ESEADE.

Близько 20 років він, як викладач, спеціалізувався на макро- і мікроекономіці, а також на економіці зростання. За цей час написав понад 50 наукових робіт.

До того ж входив в якості радника до групи економічної політики Міжнародної торгової палати та Світового економічного форуму. Та й окрім того має неабиякий бекгрунд роботи економістом у різноманітних компаніях на кшталт банку HSBC, Maxima AFJP, тощо.

Саме через таку серйозну кар’єру, власне, ще більше впадають в око його одіозні ідеї відновлення аргентинської економіки.

На вибори він йшов з обіцянками скоротити державні витрати на 15%, "порізати" уряд і кількість міністерств, скоротити програми соціального забезпечення і пенсійних фондів; скасувати валютний контроль та ліквідувати обмежень на обмін валют; дозволити тотальну приватизацію; скоротити податки.

А на додачу Мілей також обіцяє ліквідувати Центробанк – особисто його спалити, аби покінчити з "раком інфляції"; і відмовитися від "хворого" песо, національної валюти, на користь американського долара; легалізувати торгівлю людськими органами, заборонити аборти, дозволити носіння вогнепальної зброї.

Ну, і вишенька на торті: Мілей затятий антикомуніст. Він виступає категорично проти взаємодії з лівими урядами, зокрема з сусідньою Бразилією чи новим кредитором Аргентини — Китаєм, і навіть критикує папу Франциска, теж аргентинця, за лівацькі погляди.

Це якщо коротко. Хоча навіть і вищенаведених прикладів достатньо, щоб зрозуміти, наскільки, дійсно, популістичними є його ідеї. Та й такі, що, як видається, взагалі незрозуміло, як втілити у життя. Але ж вони знайшли прихильників в Аргентині. І виникає питання: Чому?

Нескінчена криза

Колись багата і успішна 46-мільйонна Аргентина ось уже 50 останніх років перебуває у пастці циклічного популізму і низькоефективниого державного управління. Коли кожен новий уряд намагається поліпшити життя в країні за допомогою різноманітних програм і купою кредитів, але зазнає невдачі, бо цій гонитві на спині популізму обіцяють більше за можливості економіки країні.

За цей час в країні змінилося декілька президентів. Тривалий час – з 2003 по 2015 рр. – влада була в руках подружжя лівопопулістів Кіршнерів: спершу президентом був Нестор Кіршнер, а у 2007 р. його наступницею стала дружина Крістіна Фернандес де Кіршнер.

У 2015 р. перемогу на виборах отримав проамериканський правоцентрист Маурісіо Макрі, але наступні вибори він програв – до влади знов повернулися Кіршнери, точніше – тільки Крістіна Кіршнер, оскільки президентом став абсолютно лояльний до неї і покійного чоловіка (помер у 2010 р.) Альберто Фернандес. Його перемога одразу ж спричинила падіння курсу песо і акцій аргентинських компаній на 62%.

Через цю перманентну політико-економічну кризу у 2002 р., наприклад, ВВП країни досягав рівня 1974 р., коли закінчилася епоха сталого розвитку Аргентини. За останні 20 років, насправді, мало, що змінилося. Якщо не стало гірше, адже інфляція сягнула 140%, при цьому 40% населення живе за межею бідності.

El Loco

І ось на тлі цих проблем в економіці і з’являється неймовірно яскравий і гучний Хав’єр Мілей. У прямому сенсі яскравий. За час передвиборчої кампанії штаб Мілея відзначився не тільки купою скандальних, суперечливих заяв і обіцянок, але й створив масу образів особисто для цього кандидата.

Завдячує він своїй консультантці з іміджу – відомій косплеєрці Лілії Лемуан. За час кампанії Мілей встиг приміряти костюми Бетмена, Джокера, Людини-бензопили з однойменної манги; лева – який став одним з символів Мілея і ідею для мерчу кандидата, як, до речі, і його бакенбарди як у ще одного персонажа коміксів "Росомахи", на якого, на думку Лемуан, Мілей дуже і дуже схожий своїм характером. І ще один ключовий образ Мілея – "Генерал Анкап" — скорочено від "анархо-капіталіста", в якому кандидат навіть співав пісень про економічну кризу.

Костюми і образи – все це промовисто обіцяло виборцям давноочікуваний реванш перед політичними елітами, проти яких Мілей проголосив хрестовий похід, і нові перспективи.

Як саме він реалізовуватиме свої обіцянки – важко навіть уявити. Хоча це і є "фішкою" популістів такого штибу. Точно можна сказати лише те, що Мілей, якого аргентинці прозвали El Loco ("божевільним"), спричинить чималі хвилі як у внутрішній політиці, так і на зовнішньополітичній арені.

Попри його відмову мати справу з Китаєм чи Бразилією, він також засудив повномасштабну війну Росії проти України, а Владіміра Путіна вважає "автократом". Плюс, він є противником приєднання Аргентини до БРІКС – міжнародної організації, що Кремлем і Пекіном розглядається в якості бази для створення антизахідного альянсу; і куди Аргентину на останньому саміті повів президент Фернандес.

Москва через посла Дмітрія Фєоктістова вже висловила сподівання, що Мілей "збереже прихильність до багатополярності" і рухатиметься до БРІКС. Втім, схоже, марно. Хоча…

Варто завважити, по-перше, те, що Мілей – все ж затятий популіст. По-друге, Мілей, який йшов на вибори під Гадсденівським прапором і через Фернандо Керімедо (відповідає за комунікації в штабі) має зв’язки з ще одним відомим трампістом – експрезидентом Бразилії Жаїром Болсонару; є відданим прихильником 45-го президента США Дональда Трампа, чиє ставлення до російської війни проти України – це секрет Полішинеля.

Тому постає питання: чи не вплине кумир Мілея, Трамп, на погляди аргентинського президента? Адже не виключено, що Трамп, та його штаб напередодні президентських виборів у Штатах вже зараз спробують налагодити тісний політичний і медійний з його аргентинським фанатом.

Чи може в цьому випадку все ж доречно буде перефразувати висловлювання, яке приписують Франкліну Делано Рузвельту, щодо диктатора Нікарагуа Анастасіо Сомоси: "Він можливо популіст, але наш популіст".

Сьогодні, насправді, спостерігається черговий бум популізму у світі, зануреному у війни та кризи. А зваженість і раціональність, подекуди, не вельми ефективні, бо ж електорат в умовах тотальної кризи шукає простих рішень.

Проблема в тому, що фундаментом популізму Мілея, як і в того ж Трампа (чи Віктора Орбана, для прикладу) є ненависть, розкол, розбіжності. Трамп вибудував свою кампанію на цьому у 2015-2016 рр., і притримується тієї ж лінії і сьогодні. Головним рушієм перемоги ж Хав’єра Мілея були тотальний відчай, зневіра, ненависть до політичних еліт і, водночас, досі сильне прагнення мати краще майбутнє попри все. Яким чином – для його виборця є другорядною річчю.