Коронавірус і полонені "вагнерівці". Як Лукашенко мутує до виборів, ламаючи змови й лікуючись трактором
У президента Білорусі завжди знайдеться пара нежданих козирів у рукаві піджака – і пара викритих змов. Які ще сюрпризи чекають нас до виборів 9 серпня?
Несподівану заяву президента Олександра Лукашенка, зроблену ним у вівторок, про те, що він був заражений коронавірусом, який вдало перебув на ногах, лікуючись, за традицією, трактором, судячи з усього, викликала в Кремлі певний шок. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, коментуючи в середу автодіагноз, озвучений білоруським президентом, обережно повідомив, що в Кремлі не знали про недугу Лукашенко, але всі, хто контактував з ним, як і раніше, "живі і здорові" — у всякому разі, поки. Зокрема, президент Путін продовжує плідно працювати з документами в Ново-Огарьово і регулярно тестуватися на наявність COVID-19. Путін і Лукашенко останній раз зустрічалися 30 червня на відкриття Ржевського меморіалу радянського солдата, а до цього — 24 червня на параді Перемоги в Москві.
Важко сказати, чи є у Кремля надійні джерела інформації в досить близькому оточенні Олександра Григоровича. Судячи з того, що явно несподівані для Москви ходи вдаються Лукашенко досить часто, швидше ні, ніж так — або ж вони відомі і періодично підгодовуються дезою. Це надає образу незмінюваного Бацька певну шредингерівську невизначеність – хоча порівнювати лідера держави з котом, замкненим у скрині й для зовнішнього спостерігача недоступним, а, отже, може бути функціонально одночасно і живим, і мертвим, усе ж дещо фамільярно. Точнішим буде порівняння Лукашенка з Кім Чен Ином, який перманентно перебуває для зовнішнього світу в такому самому невизначеному стані, не будучи водночас і котом.
Попри це, деякі закономірності в поведінці Лукашенко простежити можна. По-перше, що ближче до виборів, то щільніше він замикається у своєму шредингерівсько-инівськом ящику, відмовляючись від рутинних виходів до публіки, і виникаючи лише раптово, як чортик з табакерки. По-друге, Олександр Инович усе-таки відчуває себе не зовсім впевнено, і це помітно. Підстави для певної тривожності у Лукашенка є: він примудрився набриднути всім відразу. І білорусам, які все частіше виходять протестувати, і Москві, яка бажала б бачити в Мінську визначенішого в проросійському настрої президента, і Захід, де вже зрозуміли, що ніякі домовленості з Бацькою працювати не будуть, і рано чи пізно він обов'язково кине будь-яких партнерів, зробивши несподіваний фінт. Цей вантаж мовчазного невдоволення став настільки помітний й великий, що навіть найближчі до Лукашенка люди, такі як глава ЦВК Єрмошина, почали обережно відповзати вбік, готуючи собі запасні аеродроми. Так, у недавньому інтерв'ю "Єврорадіо" Єрмошина зняла з себе відповідальність за всі електоральні фальсифікації,заявивши: "ЦВК і Лідія Єрмошина взагалі нічого не рахують. Ми зводимо результат, який рахують в дільничних комісіях. Там працюють чесні люди, які в основному вчать дітей цих самих виборців".
Звісно, повністю зіскочити з відповідальності Єрмошиної навряд чи вдасться. Але розмазати її на всіх причетних, знявши з себе частину провини – цілком може вийти.
Приклад Єрмошиної не поодинокий. Загальне невдоволення Лукашенком, хоча й з різних приводів, досягло критичної точки, але те, що ці приводи все-таки різні, приводить його не в глухий кут, а до розвилки можливостей. Або йому доведеться піти і поспішно виїхати з Білорусі, причому, куди саме – окреме питання, варіанти тут є, але треба терміново визначатися з напрямком. Або він зуміє остаточно зломити білоруське опір, досягнувши стандартів КНДР. Іншими словами, Бацькові прийшла пора грати ва-банк, використовуючи технології, обережно відпрацьовані на минулих виборах, але при цьому доводячи їх до логічного завершення.
Одна з таких технологій — спроба державного перевороту. Видовищно і ефектно зірвана, зрозуміло. Так, як це сталося в ніч на середу.
Змови проти Лукашенка і розкриті спроби силового захоплення влади руками якихось "бойовиків", пов'язаних з якимись же "суміжними державами" для Білорусі — не новина, а традиція, можна сказати, гарний народний звичай, незмінно дотримуваний від виборів до виборів. Невеликий огляд таких спроб по роках навів портал Tut.by.
Характерно, що в усіх описаних Tut.by випадках розслідування, включаючи пошуки джерела підтримки змовників, незмінно глохло, і справи, зігравши роль на виборах, розсипалися в пил, не закінчуючись нічим.
Але ось, схоже, настала пора зірвати покриви. Державне інформаційне агентство БЕЛТА спочатку повідомило про 32 бойовиків "іноземної приватної військової компанії", затриманих під Мінськом. Потім, витримавши паузу, уточнило: їх затримано 33. З них 32 — під Мінськом, ще один — "на півдні країни", і всі вони з ПВК Вагнера. Всього ж, за інформацією правоохоронних органів, по містах і селах Білорусі вештаються зараз понад 200 бойовиків, засланих самі розумієте звідки і ким "для дестабілізації обстановки в період виборчої кампанії".
За версією БЕЛТА, 32 бойовиків, "затриманих в одному з санаторіїв Мінського району", спалилися на одноманітному одягу в стилі мілітарі і нехарактерній для російських туристів поведінці: вони невеликими групами уважно вивчали територію і околиці санаторію, не вживали спиртного, не відвідували розважальних закладів і не танцювали в нетверезому вигляді голими під місяцем. Останній штрих і став вирішальним у їх провалі. Важко було не здогадатися, що так дивно вести себе, прикидаючись туристами з Росії, могли тільки вагнерівські бойовики під час виконання особливо важливого спецзавдання.
У підсумку, всі 32 соколики були взяті вночі, тепленькими, прямо з постелі силами групи "А" КДБ Білорусі, за підтримки ОМОН ГУВС Мінміськвиконкому. Зрозуміло, що, якщо б росіяни не спали, а танцювали під місяцем, та ще й у нетверезому вигляді, все могло б скластися інакше, і ще невідомо, хто б кого пов'язав.
Однак, 200-33= 167. Іншими словами, 167 вагнерівських бойовиків, а можливо й більше, все ще залишаються на волі, подорожуючи з поганими намірами білоруськими просторами. Причому виявити їх, завдяки очевидному промаху БЕЛТА, який прямо вказав на причини провалу, буде тепер набагато складніше. Ясно ж, що, прочитавши інформацію про провал, бойовики негайно перевдягнуться, викинувши одяг в стилі мілітарі, і почнуть поводитись так, як і належить росіянам на відпочинку. Як накажете їх відрізняти від добропорядних гостей з Росії, шо мирно танцюють під місяцем?
Завдання це не те щоб не вирішуване, але очевидно складне і тому вимагає часу. А часу вже не залишилося: вибори-то ось вони, 9 серпня. Але на 3 серпня заплановано звернення Лукашенка до нації – і в Олександра Иновича буде можливість докладно пояснити нації, чому вибори слід відкласти до тих пір, доки останнього з бойовиків не вичислять і виловлять, а також поки не будуть виявлені їх зв'язки всередині Білорусі. Звичайно, ці зв'язки не обов'язково ведуть до інших кандидатів, але виключати таку можливість теж повністю не можна. Потрібно все ретельно перевірити! Тим більше що Мінськ вагнеровці вже кілька років використовували як перевалочну базу на шляху до Лівії, Кот-д'Івуару та інших країн Африки. Враховуючи, що російські ПВК є не обтяженими посадовими інструкціями філіями спецслужб, без найвищого погодження та дозволу тут було ніяк не обійтися. Тим більше, що схема була обкатана давно: Мінськ охоче підставляв Москві плече, коли їй траплялося штовхнути "контрабасом" десяток-інший збройових систем в обхід тих чи інших міжнародних ембарго. І ось — все. Фініш.
Хто дорікне Лукашенко за таке рішення? Захід — за те, що він останньої миті запобіг промосковському путчу? Навряд чи. Навіть більше, відкрите звинувачення РФ у спробі втручання у внутрішні справи Білорусі – зовсім непоганий прийом для уникнення санкцій за скасування виборів. Тут все дуже вдало збіглося: після тривалої перерви Держдепартамент США нещодавно призначив у Білорусь хоча й не посла, але все-таки тимчасового повіреного у справах – і є кого проінформувати про злі задуми Москви. Москва? Москва буде все заперечувати – і чудово! Вона і так завжди все заперечує — "ихтамнет", крапка. А мова-то врешті решт іде про приватну військову кампанію. Можливо – так, можливо! — у путінського кухаря трохи поїхав дах і він вирішив приготувати особливо гостру страву на стороннє замовлення. Ну, не зовсім стороннє, а на замовлення якого-небудь олігарха з числа друзів Путіна. Варіантів тут заготовлено безліч, обирай будь-який, залежно від того, в якому напрямі розвиватимуться події, але фішка в будь-якому випадку в тому, що Путін-то нічого і не знав, сидячи в своєму Ново-Огарьово! А Лукашенко, який разом зі своїм цілющим трактором завжди перебуває в самій гущі подій, одним поглядом розриває на шматки всі змови і інфекції.
А ще в опублікованому списку затриманих вагнерівців є й кілька персонажів, розшукуваних в Україні. І видача їх Києву, для подальшого обміну на кого-небудь, вже непотрібного Путіну і бурятським шахтарям з ЛДНР, теж може стати цікавим ходом, забезпечивши Лукашенку підтримку України.
Словом, на (не)виборах у Білорусі вимальовується багата сюжетна лінія, не цілком зрозумілої поки кривизни. І ця крива, треба визнати, цілком може вивести Олександра Григоровича на жадану їм орбіту Ина Ировича.
