Копенгагенський форум. Про що свідчить "надтаємна" зустріч у Данії

Німецькі суспільні мовники в понеділок першими повідомили про проведення мирної конференції у Копенгагені щодо завершення війни Росії проти України із залученням країн Глобального Півдня за ініціативою Києва. Зокрема Deutschlandfunk пише, що зустріч відбулася в умовах суворої секретності і з головною метою – прозондувати підтримку з боку держав Глобального Півдня. Інший суспільний мовник — ARD — з посиланням на свої джерела взагалі анонсував мирні перемовини вже у липні.

Відповідні повідомлення є і в данських ЗМІ. Наприклад, в Berlingske, TV2, B.T.

Що ж. Зустріч у Копенгагені дійсно відбулася. І нічого надтаємного в цьому факті не було, адже ще 21 червня про її проведення повідомила британська Financial Times. Підтвердження надходили і з публікацій AFP 24 червня і Bloomberg 23 червня.

Американська інформагенція, до речі, також писала про намір радника з питань нацбезпеки США Джейка Салівана відвідати Копенгаген. Проте від фізичної присутності на зустрічі, як повідомила у суботу, 24 червня, The New York Times, він був вимушений відмовитися і долучитися до неї у форматі відео-конференції. Це не є свідченням якогось негативного ставлення Білого дому до події, оскільки візит до Данії Саліван, як і голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі до Ізраїлю та Йорданії, скасували через заколот Євгєнія Пригожина. Ймовірне повалення режиму Путіна і потенційні глобальні трансформації у Росії – ті події, які потребують максимальної уваги. І до того ж дії Пригожина мають надати більше впевненості і рішучості нашим партнерам.

Але повернімося до "засекреченої" німецькими медіа зустрічі у Копенгагені. Факт її проведення має офіційне підтвердження: про це у своїх екаунтах у соцмережах (Telegram, Twitter) написав очільник Офісу президента Андрій Єрмак, який і представляв Україну на заході у столиці Данії, де він також зустрівся з прем’єром Метте Фредеркісеном.

З його повідомлення стало відомо, що на зустрічі на рівні політичних радників і радників з нацбезпеки були присутні представники наступних країн: Бразилії, Великої Британії, Данії, Індії, Італії, Канади, Німеччини, ПАР, Саудівської Аравії, США, Туреччини, України, Франції, Японії; і Європейського Союзу.

За даними наших джерел, підготовка до цього заходу у Копенгагені почалася заздалегідь – власне після візиту президента Володимиру Зеленського до Гельсінкі 3 травня, де тоді ж відбувся саміт Північних країн (Данії, Ісландії, Норвегії, Фінляндії, Швеції).

Тож фактично початок дискусії з Глобальним Півднем у такому широкому форматі закладено теж і завдяки Північним країнам. Втім, це не дивно, адже скандинави принципово підтримують Україну. Як військовою допомогою (до речі, Данія 26 червня підтвердила початок навчання українських пілотів на F-16), так і фінансово, і дипломатично. В цьому контексті варто згадати саміт Ради Європи, який було проведено у Рейк’явіку 16-17 травня, і на якому, що важливо, було ухвалено рішення про створення Реєстру збитків України від російської агресії.

Це важливі елементи, що доповнюють та посилюють українську Формулу миру, яку Київ має на меті максимально поширити і залучити до її підтримки якомога більше гравців.

Але ні, зустріч у Копенгагені, як частини відповідного процесу, не була, як пише Deutchlandfunk, конференцією. Ймовірно Берлін, який дозволив мовникам про це повідомити, припустився фальстарту.

Джерела "ДС", поінформовані про перебіг зустрічі, повідомили, що це були консультації посадовців щодо можливості проведення конференції, головною темою якої також була б Мирна формула і підтримка Глобального саміту миру.

Саміт Київ прагне провести саме на території України, адже йдеться про наш мирний план, про агресію Росії щодо нашої держави, і, звісно ж, про справедливість (justice).

І під час консультацій у Копенгагені, кажуть вони, українська делегація (включно з представниками МЗС) діяла максимально обережно, без різких рухів, без конкретики, аби не відлякати гостей з ПАР, Бразилії, Індії, Саудівської Аравії; аби забезпечити нормальне сприйняття презентованої Формули миру.

Тобто Формула – це база, на якій можна зробити будь-які надбудові, що не суперечитимуть головному документу. Але найважливіше – міжнародному праву, нормам ООН і резолюціям Генасамблеї ООН. В принципі, це один з аргументів щодо підтримки українського мирного плану – він ґрунтується саме на міжнародному праві, отже якщо країни Глобального Півдня дійсно ці норми підтримують, то було б слушно зосередитися на запропонованому Києвом варіанті завершення війни.

Решта "мирних планів" — не будуть справедливими. Чи то план Бразилії, чи то план ПАР, чи то план Китаю.

Щодо Пекіну, зазначимо, представників КНР у Копенгагені не було, хоча Київ доклав максимуму зусиль, щоб залучити китайців до консультації. З іншого боку, Китай вкрай позитивно реагує на участь у заході країн Глобального Півдня.

Це позитив і для нас. Те, що Глобальний Південь був досить строкатий, свідчить, як мінімум, про те, що представників відповідних держав вдалося залучити, тобто знайти точки дотику. І в цьому плані завважимо, що не візит президента Сіріла Рамафоси до Києва обумовив участь його країни у заході, а візит і залучення до консультацій є результатом успішного пошуку Києвом точок дотику.

Чому ми так зацікавлені в цьому? Не тільки через необхідність виштовхнути країни Півдня з орбіти Кремля, але й через те, що для нас, в принципі, важливо залучити максимальну кількість країн до просування і реалізації Мирної формули. Хай то буде повна участь – в усіх треках, або в якихось окремих (Бразилії, нагадаємо, запропонували екологічний).

Тож консультації у Копенгагені вже є успіхом України, бо відбулися. Наявність реакції, зокрема в медіа – теж добре, що свідчить про позитивні зрушення на зустрічі і готовність до нових раундів перемовин. І, звісно, присутність країн Глобального Півдня – теж позитив. Поволі й неохоче, але вони припиняють триматися осторонь.