Кому варто хвилюватися після Вісконсіна
Відбулися 5 квітня попередні вибори в штаті Вісконсін можуть виявитися переломним моментом у кампанії як республіканців, так і демократів. Наслідки ураження обох фаворитів - Дональда Трампа і Хілларі Клінтон - вже проявилися результати загальнонаціональних опитувань.
Так, якщо в узагальнених даних Pollster Трамп попереду з 43,6%, а Тед Круз позаду з 31,1%, то в найбільш свіжих окремих дослідженнях різниця між ними після Вісконсіна скоротилася до 5%. Тут, втім, не слід забувати і про помірне губернатора Огайо Джона Кейсике, чий рейтинг теж зростає, досягнувши 20%. З чого можна зробити висновок про те, що більшість виборців-республіканців відходять від підтримки "Трампускони", як назвала його Сільвія Марчетті в "Політико".
Кампанія у Вісконсині була ключовою і тому, що, згідно з графіком праймеріз, після цього настає тимчасове затишшя - рідна для Трампа штат Нью-Йорк, в якому він суперничає з Кейсиком, голосує 19 квітня, і лише 26 квітня до кабінок для голосування піде весь блок среднеатлантических штатів Пенсільванія, Меріленд, Род-Айленд, Коннектикут і Делавер.
Прорив Круза у Вісконсині очікувалося давно. Однак виявився куди більш вражаючим підсумок демонструє початок повільного, але неминучого процесу об'єднання партійного електорату. Просто цього разу він відбувається не навколо фаворита, а навколо другого місця. Можна бути впевненим, що тепер партійний істеблішмент почне по-справжньому атакувати третього фіналіста - Джона Кейсика: стало очевидним, що саме губернатор Огайо розколює партійну базу. Ймовірно, покинь він гонку - результати Трампа та Круза підтягнуться до тотожності.
Однак Джон Кейсик сподівається не просто дотягнути до кінця праймеріз, але ще і використати свій шанс на перемогу. Справа в тому, що якщо до закінчення партійної кампанії ніхто не набере 1237 голосів делегатів, то в перший раз делегати голосують так, як їм диктують результати виборів в їх штаті, а от вдруге - як хочуть. Звичайно, ігнорування волі виборця пахне скандалом, але скандальна вся виборча кампанія республіканців, так що консерваторам за великим рахунком втрачати нічого. Партія вже попередила Трампа про те, що він набере горезвісні окуляри, або питання про його підтримку відпадає.
На даний момент голоси делегатів розподіляються таким чином: у Трампа 743, Круза - 617, у Кейсика - 143. При цьому 171 очко упала з ураженням Марко Рубіо. Але месидж Трампа починає приїдатися: як пожартував хтось із коментаторів, якщо Трамп переможе і почне будувати стіну на кордоні з Мексикою, безліч американців втече в Канаду і поставить стіну на кордоні з США. Тому тепер опонентам доведеться поводитися максимально обережно і коректно - просто в силу електоральної математики.
Ще більш показово в цьому відношенні виглядає кампанія демократів. Передбачалося, що Берні Сандерс обійде Хілларі Клінтон у великому промисловому Вісконсині, і все ж у штабі Клінтон було присутнє відчуття, що ось уже тепер вітер повинен був впевнено наповнити її вітрила. Але не склалося. В силу, наприклад, своїх добрих стосунків з профспілками (які колись були фундаментом партії і лише за останні 20 років на цьому фундаменті наросли вузькопрофільні асоціації по захисту прав різноманітних меншин) Берні Сандерс виявився грізним противником.
У минулій серії праймеріз йому вдалося з перемогою вступити на тихоокеанське узбережжя, завоювавши довіру штату Вашингтон. Так і з 22 березня він поступився Клінтон тільки в Арізоні, взявши шість штатів практично поспіль.
Вже відомо, що Сандерс отримує майже всі голоси категорії виборців у віці до 30 років і більшість голосів білих. Але у Вісконсині він продемонстрував зростання підтримки серед усіх інших вікових, расових, соціальних і світоглядних груп. А якщо подивитися на різницю в голосах делегатів, то вимальовується цікава картина. Кандидат-демократ повинен зібрати 2383 голоси делегатів партійної конференції, на даний момент у екс-держсекретаря в кошику 1749, сенатора від Вермонта - 1061. Здавалося б, Клінтон попереду майже на три чверті очок і все вирішено.
Так, та не так - 474 делегата, вже підтримали Клінтон, є так званими "суперделегатами", не пов'язаними зобов'язанням з якимось штатом і його результатами в праймеріз. Це партійні функціонери, губернатори і парламентарії. У такому розрізі Клінтон попереду всього на двісті з невеликим голосів, або на два-три середніх штату, в яких очки розподіляються пропорційно.
Забавно, що якщо Клінтон в підсумку переможе з схожим відривом, то громадська думка буде вважати, що партійний істеблішмент демократів обставив демократа-виборця, а значить, при всій безальтернативності Клінтон, про яку не втомлюються нагадувати ліберальні (їх помітне більшість) ЗМІ, вона буде виглядати слабким кандидатом. У географічній проекції Клінтон змогла перемогти в 18 штатах і двох територіях США, а Сандерс - в 16, і знову реальна різниця виглядає не дуже великий.
В цілому ж все виразніше проступає тенденція: одна частина виборців тепер довіряє Дональду Трампу, а інша, але суміжна, не довіряє Клінтон (особливо американці молодого та середнього віку), що й перетворило кампанію 2016 р. у важкий іспит для демократичної системи країни.
При цьому цікаво, що виборець не довіряє Клінтон приблизно з тієї ж причини, по якій довіряє Трампу, - з-за розважливого популізму. Просто виборці сприймають Дональда як аутсайдера, прощаючи йому цю межу, в той час як в Хілларі бачать представника політичного істеблішменту, який подібними прийомами намагається обвести виборця навколо пальця. Тому наступ аутсайдерів, до яких різною мірою належать як Трамп, так і Сандерс з Крузом, в найближчі тижні тільки продовжиться, хоча і з дуже різними результатами для обох американських партій, які ведуть боротьбу за майбутнє.