Компроміс з ватою. Чому від виборів у Грузії найбільше постраждав Саакашвілі
Якщо коротко, то під час цих виборів досить дивно повелися обидві сторони.
З одного боку, партія Бідзіни Іванішвілі "Грузинська мрія", яка контролює парламент, уряд і більшу частину місцевих органів влади у Грузії, в серпні ухвалила рішення про те, що не буде боротися за президентський пост. Щоб ніхто раптом не подумав про якийсь трохи надмірне домінування цієї політсили. Ну а якщо побореться - хіба "зовсім небагато", підтримавши майже незалежного кандидата. Яким і стала Саломе Зурабішвілі - на неї перед другим туром і заробила практично на повну потужність грузинська адміністративна машина.
З іншого боку, і опозиційна "Сила в єдності", схоже, не змогла по-справжньому зацікавити громадян другим туром президентських виборів - на ділянки дісталася ледве половина (56%) виборців. І після такої сумнівної явки колишній президент Грузії Саакашвілі, який підтримує Вашадзе, раптом закликав громадян Грузії вийти на акції протесту. З вимогою призначити позачергові парламентські, а не президентські вибори.
"З завтрашнього дня, незважаючи на те, які будуть результати, ми переходимо на масове непокору. Я закликаю грузинську поліцію, армію дистанціюватися від кримінальної мафіозної банди, я закликаю вас взяти порятунок Грузії в свої руки", - заявив полум'яний Саакашвілі.
Втім, незважаючи на те, що порушення правлячої партії зводилися в більшості випадків до спроб підкупу виборців, а посаду президента, згідно з новим грузинським законодавством, має в основному декоративний характер, в нову грузинську революцію віриться слабо. Бо обурення самого Саакашвілі, здається, базується на тому факті, що екс-президент мав плани на свого кума Вашадзе на посаді президента. Де той міг би скасувати судимості Саакашвілі і знову надати йому громадянство (ці повноваження у президента ще залишилися). У сформованій ситуації, коли навіть чинний керівник "Сили в єдності" ще не закликає до акцій непокори, але це вже з готовністю робить Саакашвілі, вся історія виглядає якось не дуже логічно.
Втім, результати другого туру президентських виборів не надто помітно вплинуть на політичне життя Грузії, так і на зовнішній курс країни. Тим більше що обидва кандидата декларували готовність йти "прозахідним курсом" і дистанціюватися від Росії, але при цьому не виключали можливості діалогу".
Зате реальна битва між опозицією і партією влади відбудеться у 2020 р. під час виборів до парламенту. І станеться це протистояння, швидше за все, у форматі "Іванішвілі проти всіх".
З одного боку, до цього моменту опозиції бажано тримати "Грузинську мрію" в напрузі, не даючи занадто міцно захопити інформаційний простір. Але з іншого - заклики до революції в ситуації, коли ніхто не зацікавлений у масовому протесті, теж навряд чи сильно допоможуть опозиційним партіям.