Чаклунство і канібалізм. Людині ще рано в космос

За вікном XXI ст. Ілон Маск запускає і садить Falcon 9, NASA знаходить потенційно населені планети, на вулиці Дубая вийшли, нехай і дещо комічні, але роботи-поліцейські. Однак якщо відкинути досягнення в науці і технологіях, як це, на жаль, і так робить більшість, то у багатьох відношеннях людство ще скуто дрімучими забобонами різних масштабів. Хтось плює на міжнародне право, вторгаючись в іншу країну, а хтось полює на людей або навіть їсть їх.

"ДС" вирішила зібрати добірку різноманітних звичаїв, часом продиктовані забобонами, які так чи інакше підносять однієї людини над іншою.

Лисе золото

Поліція африканської країни Мозамбік, яка в давнину втратила острів Мадагаскар, рекомендувала лисим чоловікам бути насторожі, оскільки їх позбавлений рослинності череп може залучити місцевих жителів. Як роз'яснив начальник поліції провінції Замбезія Альфонсо Діас, за народним повір'ями, голова лисого чоловіка "володіє золотом". "Їх мотиви продиктовані забобонами і культурою - місцеві думають, що лисі чоловіки багаті", - сказав Діас.

Тому місцеві розпочали повноцінну полювання на лисих чоловіків. У Замбезии напередодні вже було знайдено три трупи, одному з яких заради ритуалів по залученню багатства для клієнтів не тільки відрізали голову, але і вилучили внутрішні органи.

Альбіноси

Якщо говорити про полювання на частини тіла "не такої людини", то всім давно відомо, що і в Мозамбіку та в інших країнах Африки процвітає полювання на людей з відсутністю пігментації шкіри, яке спостерігається у одного на 5 тис. Їх кінцівки та органи також використовуються в різних ритуалах місцевими чаклунами, а це сприяє розвитку моторошного бізнесу.

За даними ООН, з 2014 р. у Мозамбіку зробили більше 100 нападів на альбіносів. Тому-то екс-генсек 13 червня минулого року закликав припинити переслідування і приниження альбіносів. "Альбінізм існує в кожній країні світу, у всіх суспільствах світу незалежно від етнічного походження або підлоги людей. На жаль, донині у світі спостерігається дискримінація та стигматизація людей з альбінізм", - говорив він.

Діти-чаклуни

Продовжуючи тему чаклунства, особливо чаклунства в країнах Африки, не можна пройти повз поневірянь і страждань дітей, яких забобонні мешканці вважають чаклунами. Одного такого в лютому 2016 р. в Нігерії врятувала засновниця African children's Aid Education and Development Foundation з Данії Аня Ринггрен Ловен. Вона опублікувала в Facebook фотографії неймовірно виснаженого маленького хлопчика, якого жителі місцевої села вважали чаклуном.

Ловен зізналася, що за три роки в Нігерії чого тільки не бачила: "Тисячі дітей звинувачують у чаклунстві, і ми бачили катування дітей, мертвих дітей і переляканих дітей". Врятований нею хлопчик, якому на вигляд було не більше трьох років, хитався один по селі, харчуючись фактично сміттям, щоб якось вижити. Датчанка забрала його до себе, назвала Хоупом (Надія), стабілізувала стан здоров'я, відгодувала і вдягла. А через рік показувала фото помітно повеселевшего маленького "чаклуна" вже в Данії, де він живе і грає з її рідним сином.

Середньовічні релігійні війни сьогодні

У Центральноафриканській Республіці повір'я, чаклунство і "топова" релігія світу — християнство — утворили неймовірна по жорстокості компот. Всі ті жахи, які подарувала світові ця релігія в Темні століття, відродилися в цій країні.

В ЦАР невпинно воюють християнські ополчення і повстанці-мусульмани з угрупування "Селека". Складовою боротьби християн є викрадення і спалювання "відьом" на багатті. Згідно з доповіддю ООН особливо активно такий вид страти практикувався з грудня 2014 по початок 2015 рр. "Чаклунство міцно закріпилося (в Центральноафриканській Республіці), і відсутність державної влади створює грунт для свого роду народного правосуддя", - йдеться в доповіді. Хоча якщо у "відьми" є готівка, то за 20-50 тис. місцевих франків, або $30-80 можна відкупитися. Віра вірою, але фанатикам теж потрібно їсти.

Табу на чаклунство

Примітно, що забобони з Африки почали проникати і в інші культури, наприклад в арабський світ. А він, цей світ, в залежності від релігійного нальоту теж часом жорстко реагує на чужорідні звичаї". Наприклад, Times of Oman з посиланням Королівську поліцію Оману (ROP) писала про затримання 12 квітня вихідця з Африки, який практикував "чаклунство і чаклунство".

Правоохоронці в його будинку в Аль-Собі, передмісті Маската, знайшли відповідний інвентар - магічні формули та сатанинські заклинання. Його звинуватили у шахрайстві та передали справу в Державну прокуратуру.

І це вони ще м'яко з ним обійшлися. Варвари начебто християн в ЦАР - бойовики ІГ - в червні 2015 р. вперше обезголовили двох жінок та їх чоловіків, яких звинуватили в чаклунстві.

Знахарі та чаклуни

Чаклунство характерне не тільки для Африки чи Близького Сходу. Жваво воно і в Азії. Наприклад, як писала 6 липня 2016 р. газета The Cambodia Daily, жителі сіл в провінції Пурсант в Камбоджі розстріляли з Ак-47 34-річного "знахаря" Ччема Іна, оскільки він нібито навів якусь хворобу на них за допомогою чорної магії. Причому це було вже п'яте замах. А оскільки селяни вірять, що сила передається від батька до дітей, то життя його сина теж в небезпеці: селяни Камбоджі дуже навіть часто нападають на людей, яких звинувачують у володінні чорною магією.

Канібалізм

Залишимо високу темне мистецтво і повернемося до більш приземлених забобонів. Полювання на лисих і альбіносів показала, що людина досі вірить у високу духовну цінність плоті. Отже, з кісток роблять не тільки амулети, але і продовжують вживати в їжу людське м'ясо.

Канібали, наприклад, до цих проживають на півночі Індії - це секта Агхори. Вони вірять, що тіло людини дає величезну силу, духовне пізнання світобудови, не дає старіти. Їдять члени племені добровольців, а з їх черепів і кісток роблять прикраси. Хоча, як показували розслідування 2005 р., вони не гребують і разлагающимися трупами з Гангу.

Африка. У Конго їли людей і під час війни 1999-2003 рр., і в 2012-м. здебільшого через брак їжі, як це відбуваються сьогодні в Південному Судані. Але місцеві вірять, що це відлякує ворогів, а серце - це джерело сили. У це вірили канібали з угрупування "Леопард", які полювали в шкурах цього хижака. Канібалізм спостерігався і в Латинській Америці, серед племені уари, і на островах Фіджі.

Розподіл по крові

Сумісний тему людського тіла і ізгоїв у суспільстві. І згадаємо про культ групи крові в Японії, який, по суті, зародився на початку минулого століття. Ще в 1926 р. Рін Хірано і Томіта Ясима опублікували в Журналі організації военврачей" свою працю "Про реакції аглютинації еритроцитів людини", присвячену особливостям крові. Правда її забракували як ненаукову і расистську. Але вже через рік ще більш ненаукова робота професора Токійського жіночого педагогічного інституту Такэдзи Фурукави "Дослідження темпераменту по групі крові", опублікована в журналі "Вивчення психології", справила фурор. Він отримав завдання від держави вивести суперсолдат. Потім професор всім набрид, і про його теорії забули до початку Другої світової. Через 30 років інтерес спалахнув знову завдяки взагалі повному профану в науці і медицині юриста і журналіста Масахіко Номі. Він розділив японське суспільство на чотири категорії за групами крові. Справу продовжив син Тошиката Номі, який створив Дослідний інститут вивчення людини.

Сьогодні група крові - серйозний аспект життя японця. По ній навіть на роботу набирають і сім'ю створюють. Згідно градації Номі 1-я група (0) у 30% населення, і це лідери і успішні бізнесмени; 2-я (А) - 40% японців, старанні перфекціоністи-трудяги; 3-я (У) - 20%, індивідуалісти, які ставлять свої інтереси вище інтересів суспільства. Таких в країні не люблять, хоча нібито люди з цією групою крові яскраві особистості. І 4-я (АВ) лише у 10%, але це нібито ще одна група наполегливих людей з лідерськими якостями.

Шовіністична тиранія

Іноді, говорячи джедайський мовою, "обурення в силі" викликають цілі органи влади. Наприклад, індійські сільради - панчаяты, які широко поширені по всій країні. До їх складу, як правило, входять літні чоловіки - представники панівної касти. Вони диктують в селах правила соціальної поведінки та взаємодії. І не соромляться сексуально карати винних жінок, хоча ще в 2011 р. Верховний суд Індії постановив, що такі укази сільських рад незаконні.

Гучним прикладом є історія про покарання двох дівчат публічним оголенням і зґвалтуванням, наведена в доповіді Amnesty International від 24 серпня 2015 р. Такий вердикт виніс панчаят села Багхпат (штат Уттар-Прадеш) щодо двох сестер Кумарі 23 і 15 років з касти "недоторканних" (до таких, наприклад, відносяться кожум'яки (чамары), дхобі (пралі), трансгендери (хіджра). Що вражає, вирішили покарати їх за провину брата - він утік із заміжньою жінкою з вищої касти "джат" (землевласники). У результаті сім'я була змушена теж втекти з села і шукати захисту у судової системи країни.

Ще приклад. Панчаяты декількох сіл в західному штаті Гуджарат в лютому 2016 р. заборонили дівчатам до 18 років та одиноким жінкам користуватися мобільними телефонами, бо вони, бачте, відволікають від пошуку судженого. Щоправда, покарання за порушення хоч не згвалтування, а штраф у розмірі 2100 рупій ($31).

Яловичі війни

Раз вже ми зупинилися на Індії, то під завісу згадаємо про трепетне ставлення індуїстів до корів. Миле явище, але іноді в головах фанатиків має моторошні форми. Так, 28 вересня 2016-го в селі Бизара (штат Уттар-Прадеш) місцеві забили до смерті 50-річного мусульманина Мохаммада Ахлака, а його 22-річний син отримав важкі травми. Індуїсти прийшли в лють, дізнавшись, що ті нібито потай їли яловичину у себе вдома.

У квітні 2017 р. стався напад на мусульман за те, що вони тільки перевозили корів. Дві сотні індуїстів на трасі в штаті Раджастан витягли з машин п'ятьох чоловіків і побили їх. 55-річний Пехлу Кхан помер від отриманих травм. Що цікаво, поліція заарештувала 11 осіб, за винятком загиблого, природно, які перевозили худобу. Їх звинуватив у контрабанді. А проти нападників жодної справи порушено не було.

Взагалі любов до корів призводить до іноді дивним ситуацій. Ні, звичайно, не як в "Корів" Меттью Стокоу Стокоу, але в чомусь схожим. Тобто коли людина якимось чином ображає копытное, його можуть забити до смерті, а коли раптом народжується теля з людським обличчям, як це було в селі Паченда (знову Уттар-Прадеш), то це вже мертву істоту називають втіленням Вішну і хочуть побудувати йому храм.

Якщо так подумати, то, як і у випадку з альбіносами або лисими чоловіками, головна цінність - людське життя - повністю програє якимсь божевільним вигадок розуму, нездатного до раціонального мислення.