Коли обрізаний довше. Чому чутки про демократизацію Казахстану на зло Росії сильно перебільшені

Нинішній виступ президента Касим-Жомарта Токаєва перед національними зборами Казахстану справив ефект бомби, що розірвалася. Причому епіцентр цього вибуху, судячи з реакцій у ЗМІ, аж ніяк не в Нур-Султані, а в Москві.

І то сказати, коли лідер сусідньої країни напередодні єдиного дня голосування в Росії (11 вересня) заявляє, що "політична традиція, коли влада тримала в секреті свої плани, має піти в минуле", – це звучить щонайменше як не надто завуальований докір. Але коли той же лідер розвиває ідею, — це вже явний "недружній акт", тим більше, що йому передували і видворення військ ОДКБ після завершення поліцейської операції в січні ("дякую, вихід там, далі ми самі"), і демарші з непублічним неприйняттям російського ордену та публічною відмовою визнати Л/ДНР (зі сцени названі "квазідержавами") в ході Петербурзького економічного форуму. І, звісно, відкритий нафтовий конфлікт.

Так от, Токаєв ідею розвинув: "Для мене інтереси держави понад усе. Тому я готовий скоротити термін своїх повноважень і піти на позачергові президентські вибори. Я багато думав і дійшов висновку, що необхідно переглянути кількість та тривалість терміну повноважень президента. Я рекомендую обмежити термін президентських повноважень одним строком на 7 років. Переобрання заборонено".

А найголовніше — Токаєв анонсував проведення дострокових виборів на всіх рівнях – зокрема, президентських – вже цієї осені. А до середини 2023 року має відбутися "перезавантаження" всіх політичних інституцій. Зокрема, буде спрощено процедуру реєстрації політичних партій, а також проведено реформу судової влади (включаючи вибори голів судів, судових колегій та суддів Верховного суду).

Загалом, Кремль порадували ще однією "Антиросією" якраз до чергового раунду імітації легітимації влади.

Авжеж, Токаєв не проти помститися Путіну, в тому числі, за перекручене по батькові, але сказати, що його виступ – це випад проти Росії, буде дуже великим перебільшенням, як би така версія нас не радувала.

Дії Токаєва спрямовані лише на Казахстан. Решта – приємні доважки. Однак і тут він дуже далекий від ідей демократизації. Йдеться про банальну спробу зміцнення власної влади. Річ у тім, що у 2019 році перший президент Казахстану загалом повторив маневр свого російського колеги: так само як і Володимир Путін, Касим-Жомарт Токаєв був обраний не як президент, а як наступник. Його легітимність була, таким чином, "дарованою". І значною мірою "вивітрилася" внаслідок січневих подій – при тому, що сам Назарбаєв був змушений скласти повноваження голови РНБ. До речі, судячи з того, що Елбаси частенько виходить на зв'язок з Путіним, Сім'я не змирилася з поразкою і, цілком імовірно, прагне притримати надто жвавого наступника – так само, як свого часу і клан Єльциних. Кремль, зрозуміло, аж ніяк не зацікавлений у союзництві – але безперечно зацікавлений у тому, щоб казахська усобиця тривала досить довго. І, очевидно, що на нинішньому етапі його симпатії не на боці Токаєва.

Це означає, що той мусить діяти. Отримати мандат на владу, що не підлягає сумніву. Стати всенародним лідером. Але не таким, як Назарбаєв. До речі, тут примітно, що Токаєв ретельно оминає тему статусу першого президента та його оточення. Ба більше, за підсумками розслідування січневих подій ніхто із родичів Назарбаєва не звинувачується в організації кровопролиття – їх, як і раніше, звинувачують лише в корупційних злочинах. Очевидно, що така ціна збереження суспільного спокою та кланового балансу. Але про всяк випадок у рукаві залишиться судова реформа.

Водночас Токаєв явно поспішає провести президентські вибори, граючи на випередження. Навіщо, якщо термін його повноважень – а за нинішнім законодавством це п'ять років – завершиться лише 2024-го? Логіка тут проста. По-перше, у нього немає впевненості, що 2024 року вдасться піти на другий термін. Якби така впевненість була, то після переобрання він спокійно досидів би до початку 2030 року без маніпуляцій із тривалістю каденції. Проте, добровільно обрізавши президентський термін на два роки "зараз" і продовживши його на ті ж два роки "потім", після гарантованого переобрання восени та інавгурації у січні 2023 року, він залишиться на посаді до того ж січня 2030 року.

А переобрання буде гарантованим тому, що, по-перше, вибори будуть, по суті, безальтернативними. Осінь – це вже зараз. Усі зацікавлені сторони змушені реагувати, але часу на підготовку практично немає. А технічні кандидати від влади, напевно, вже підготовлені. По-друге, Токаєв зовсім не обіцяв відмовитися від використання адмінресурсу – тож не треба плутати абстрактно анонсовану демократизацію з конкретними вільними виборами. По-третє, президент запропонував відраховувати 50% від щорічного інвестиційного доходу Національного фонду на спеціальні накопичувальні рахунки дітей до досягнення ними 18 років без права дострокового зняття. Після досягнення повноліття накопичені суми будуть направлені на придбання житла та здобуття освіти. Проект цей пропонується запустити у 2024 році. З огляду на цю дату, а також час та місце озвучування ініціативи, має місце банальний підкуп виборців.

Тож це той випадок, коли "обрізання" означає "подовження". Що ж до однострокового ліміту президентства, то тут теж усе просто: спрощення реєстрації партій відкриває перспективу появи маси політичних пігмеїв, які можуть створити ілюзію плюралізму, але за необхідності можуть стати "доважкою" до "правильної" великої партії – і розмити вагу великої партії "неправильної". І в час Х це цілком дозволить блокування зняти – чи плебісцитом чи рішенням парламенту, тут уже за обставинами. Путінські ноу-хау зрештою ніхто не патентував.