Клуб диктаторів. Навіщо Ердоган в Мінську відкрив мечеть

У столиці Білорусі Ердоган прилетів з дружиною. Однак незважаючи на насичену програму візиту - зустріч з Олександром Лукашенком, відкриття мечеті, участь у польсько-турецькій інвестиційному форумі - голова РБ зустрічати їх в аеропорту не став. Чи То через неможливість також з'явитися з першою леді, то через надзвичайну зайнятість, то заздалегідь підкреслюючи своє скептичне ставлення до майбутньої зустрічі. Так чи інакше, але у трапа літака гостей зустрічав прем'єр-міністр Андрій Кобяков.

Варто відзначити, що поява Ердогана в Мінську було заплановано ще в той час, коли Туреччина була в сварці з Росією, і була перенесена на невизначений час через спроби державного перевороту. Однак не можна сказати, щоб лідери держав керувалися в даному випадку виключно "російським фактором". Хоча й не виключено, що в момент запрошення Ердогана Лукашенко хотів продемонструвати Кремлю і світу деяку норовистість. Тим більше, що тоді ж він назвав президента Туреччини іншому.

Однак насправді, посварившись в середині 90-х років минулого століття з Заходом, Олександр Григорович періодично і до цього шукав можливості зближення з країнами іншій частині світу. Адже, як відомо, лідери мусульманських країн, Китаю і так далі ніколи не цікавляться тим, як дотримуються права людини в країнах-партнерах. Більш того, офіційний Мінськ навіть претендує на статус спостерігача в Організації ісламського співробітництва.
При цьому не можна не відзначити, як змінилися іміджі Лукашенко і Ердогана в очах Євросоюзу. Недавнім "останньому диктатору Європи" виявилося достатньо звільнити політв'язнів, як з нього зняли санкції. Далі - більше. Прийнявши у себе "нормандську четвірку" і проводячи в Мінську зустрічі робочих груп по врегулюванню ситуації на Донбасі, Лукашенко ще й постав як миротворець.

З Ердоганом історія протилежна. Ще недавно країна - кандидат в ЄС і член НАТО завдяки діям свого голови по максимальному закручування гайок, прискорено зростає нового монстра, на тлі якого Лукашенко представляється ледь не взірцем демократії.

Вищеперелічене, втім, не заважає главі Білорусі публічно говорити про подібності двох режимів і клястися у вірності обраного курсу. "У нас практично немає політичних розбіжностей. У нас єдиний погляд на міжнародну порядку денного. Дуже хороші відносини по дипломатичних каналах", - заявив Лукашенко сьогодні, коли до нього в резиденцію привезли турецького лідера.

Втім, за политесом не приховував Олександр Григорович головного - економічні досягнення двостороннього співробітництва скромні.
Так, за даними Державного митного комітету Білорусі, білоруський експорт до Туреччини за вісім місяців поточного року склав лише 53,1 млн доларів, тобто, скоротився в порівнянні з тим же періодом минулого року майже вдвічі. Імпорт же з Туреччини зріс до 438,6 млн доларів. Очевидно від'ємне сальдо для Білорусі.

"Упевнений, що в результаті вашого візиту ми здатні піднятися ще на один щабель у розвитку наших відносин", - каже Лукашенко.
"Так, торговельно-економічні стосунки у нас трохи відстають від наших особистих, міждержавних відносин, - погоджується Він, - Але навіть у цій частині також динаміка позитивна і існує хороший прогрес. Думаю, що за короткий термін ми зможемо підняти товарообіг до $1 млрд, і це не так складно", - вважає турецький лідер.

Зазначимо, що у складі турецької делегації в Мінськ приїхали близько 200 представників і керівників найбільших компаній цієї країни. На згаданий бізнес-форум, у свою чергу, зареєструвалося близько 300 білоруських компаній.
Між тим, білоруські експерти спостерігали за подіями з неприхованим скепсисом.

Так, економічний оглядач Ірина Крылович вважає, що візит Ердогана вже не дуже актуальне: "Очікувалося, що він приїде в той час, коли у них з Росією було ембарго на постачання продуктів, тепер ситуація змінилася".

"Але в той же час Білорусь і Туреччина, звичайно, мають давні торгові та туристичні зв'язки і т. д. Правда, "Туркиш Айрлайнз", наприклад, не може вже 10 років збільшити кількість рейсів з Мінська. Переговори-переговори, але питання так і не вирішується", - додає вона в коментарі "ДС".

Не вірить у революційність зустрічі білорусів з турками і публіцист, письменник Віктор Мартинович. "Ердоган робить ту ж помилку, що вчинили іранці, припускаючи, що якщо у нас з Росією ЄЕП, то все турецьке гівно через білоруський ринок може в РФ хлинути. Якщо вони хочуть організувати тут виробництво айрану для того щоб айраном залити Тюмень і Урал - вони обломаются, тому що справа Онищенко жваво, і для того щоб заливати Тюмень, потрібно домовлятися в Москві, а не в Мінську", - коментує він "ДС".

"Якщо ж вони готові увійти під всі ці недобудовані будівництва, від яких вже навіть китайці відмовляються - ну вперед. Тільки прибутку доведеться років 20 почекати. Людей, здатних це Ердогану пояснити в його оточенні, схоже, немає", - додає Мартинович.

Між тим, на питання про те, навіщо Білорусі Туреччина, відповіді наших співрозмовників схожі.

"Нам все чогось. Коли грошей немає зовсім і у Росії на прив'язі, то звичайно ж з будь-якою країною намагаємося дружити, щоб хоч якось виграти хоч в якомусь типу геополітичному проекті. До того ж диктатори вони завжди тягнуться один одному, вважаючи, що вони зрозуміють один одного. Взагалі, у багатьох складається враження, що Лукашенко може бути якимось гравцем у взаєминах з Росією, однак насправді він, звичайно ж, не є самостійним гравцем, і на Путіна впливати з точки зору відносин з іншими країнами не може. Тому це швидше показові виступи. Ніби як багатовекторність у нас, і до нас приїжджають президенти", - констатує Ірина Крылович.

"Тут з двох сторін є прагнення наколоти партнера. У Мінську повисли всі девелоперські проекти, в яких були росіяни, катарці сюди не поспішають, де ще грошей знайти? Це чистий бізнес з білоруської сторони - надія втягнути в інвестування нашого "економічного дива" тих, хто ще про нього не чув. Європі потрібно з Грецією та Іспанією розібратися, у ЄС брекзит і капець за всіма напрямами. І Туреччина, звичайно, на цьому тлі виглядає ах яким крутим інвестором. У свою чергу, сама Туреччина сильно просіла після російських санкцій. Вони думають, що зараз в Росії увійдуть через Білорусь, а Білорусь думає, що вони принесуть багато грошей, добудують всі ці палаци, і все буде в шоколаді, а до моменту, коли вони прочухаются, їх звідси винесуть так само, як інших інвесторів виносили", - впевнений Віктор Мартинович.

Залишається додати, що при авторитаризмі Ердогана, він все-таки не може командувати економікою своєї країни так, як це робить Лукашенко. Лідери можуть обійматися скільки завгодно, але президент не може наказати своїм підприємцям, наприклад, купувати у партнера неякісний білоруський товар. Останній у багатьох випадках не витримає конкуренції, оскільки економіка Білорусі давно заморожена в глибокому совку.

Так що, не виключено, що через деякий час нинішню зустріч Ердоган ще пригадає з огидою. Якщо згадає взагалі.