Клінічний випадок зрадофілії. Чого не сказав Байден під час пресконференції

Можна скільки завгодно критикувати Зеленського за черговий поганий спіч – і ця критика буде багато в чому заслуженою. Але у вчорашньому його виступі був один посил, з яким важко не погодитись: українська публіка не схильна до рефлексій і має нездорову пристрасть до емоційних реакцій. Утім, тим самим страждають маси в будь-якій країні – і пандемія дала тому масу доказів.

Проблема, однак, у тому, що українські еліти – і політичні, і інтелектуальні – значною мірою вражені тією самою напастю. Вчорашня пресконференція Джо Байдена за підсумками року президентства викликала у Києві виразне тремтіння – і навіть шок, якщо вірити аноніму-чиновнику, з яким поспілкувався кореспондент CNN.Твіт Зеленського свідчить про те саме.

Таку реакцію викликало висловлювання Байдена, яке необхідно було трактувати в контексті як пресконференції, так і того, що відбувається останніми місяцями на міжнародній арені. Але спокуса сприйняти все буквально виявилася занадто великою.

Занепокоєння викликала відповідь на запитання журналістки Bloomberg Джен Епштейн: чому загроза санкцій має вплинути на Путіна, якщо раніше санкції були неефективними, а союзники не можуть домовитися про санкційний пакет, причому ні США, ні НАТО не готові захищати Україну своїми військами.

По суті, відповідь Байдена не містила нічого нового. Дозволю собі навести її повністю:

Ну, по-перше, тому що він ніколи не бачив санкцій, подібних до тих, які я обіцяв, якщо він рушить.

По-друге, ми перебуваємо в ситуації, коли Володимир Путін збирається щось робити — у нас були дуже відверті розмови, Володимир Путін і я. І я не згоден із твердженням, що НАТО не збирається об'єднуватися. Я розмовляв із усіма великими лідерами НАТО. Ми мали саміт Росія-НАТО. У нас було й інше — зустріч ОБСЄ тощо.

Так що, я думаю, ви побачите, що у разі invasion Росії доведеться відповідати. Залежно від того, що вона зробить. Одна річ, якщо це незначне incursion, і в результаті ми будемо сперечатися про те, що робити, чого не робити, і так далі.

Загалом, та сама риторика, що й завжди. Скандал викликали два слова, наведені мовою оригіналу. Взагалі, це синоніми — і те, і інше означає "вторгнення". Здавалося б, все зрозуміло і причини обурюватися в наявності: мовляв, Байден дозволив Путіну вторгнутися в Україну – але тільки по-маленькому. Іншими словами, Кремль благословили на продовження тактики салямі, яку чудово описали в 1982-му в британському серіалі Yes, Prime Minister! і яка неодноразово застосовувалася Росією, щонайменше з 2008 р.

Простіше кажучи, нас потихеньку зливають без шуму та пилу, як і було неодноразово передбачено.

Ось тільки фраза "незначне вторгнення" звучить абсурдно не тільки в перекладі, а й мовою оригіналу (спробуйте погуглити, виключивши з пошуку пріснопам'ятну прес-конференцію). Натомість incursion має ще одне значення – "втручання". Це змінює сенс: фактично фраза стає політичною інтерпретацією Третього закону Ньютона ("дії дорівнює протидія"). Що характерно, на тій же пресконференції Байден пояснив у відповіді Алексу Альперу з Reuters:

- Ви хочете сказати, що незначне вторгнення Росії на територію України не призведе до санкцій, якими ви погрожуєте? Чи фактично ви даєте Путіну дозвіл зробити невелике вторгнення в країну?

- (Сміючись) Гарне питання. Ось, значить, як це прозвучало? Найважливіше, що треба зробити: по-перше, великим державам не можна блефувати.

Далі слідує пояснення: якщо йдеться не про вторгнення або навіть не про велике бойове зіткнення, а скажімо, кібератаки, то й відповідь буде відповідною – у кіберпросторі.

Тому що санкції, спрямовані проти фінансової системи – зокрема, блокування доларових транзакцій – хоч і будуть руйнівними для Росії, але завдадуть шкоди і США з ЄС. Тобто їх не можна застосовувати там, де не вичерпано можливості вживання інших, менш болючих для Заходу заходів.

І потім. В Україні, каже Байден, чимало агентів ФСБ, які прагнуть підірвати солідарність щодо Росії, і намагаються просувати російські інтереси (як ви думаєте, сильно допоможуть санкції проти таких дій? – О.К.).

Подобається нам це чи ні, але Байден просто був відвертим. І вже поплатився за це. З цілком очевидних причин (цього року проміжні вибори) республіканці мертвою хваткою вчепилися в invasion та incursion. І, скажемо прямо, було б дивно, якби вони цього не зробили. Але наша реакція не краща (згаданий твіт Зеленського – одна суцільна емоція) – при тому, що прессекретар Білого дому Джен Псакі вже за годину після пресконференції випустила роз'яснення невдалої фрази. І там йшлося і про безумовну підтримку України, і про готовність запроваджувати санкції, і про те, що Байдену відомо: у розпорядженні Росії є широкий арсенал невійськової та гібридної зброї агресії, застосування якої не залишиться без відповіді.

Загалом, у нас є клінічний випадок зрадофілії, який ще може вилізти боком. Двопартійна підтримка України залишається безперечною. Держдеп дозволив країнам Балтії передавати Україні американську зброю. Власне, США нарощують обсяги військово-технічної допомоги нам. Незважаючи на розбіжності, демократи та республіканці у Сенаті працюють над новим великим санкційним пакетом проти РФ. Проте надто яскравий виступ в унісон із республіканцями цілком може відгукнутися Банковій. Чим цілком ясно натякнув виданню Axios один із старших помічників демократів. У відповідь на "санкції після вторгнення не допомагають", висловлене Зеленським у понеділок на зустрічі з сенаторами, він сказав: "Хто-хто, а президент Зеленський має розуміти небезпеку втручання у законодавчий процес іншої країни".

Насамкінець відзначу кілька справді важливих моментів. Перший: Байден явно суперечить своїм радникам, висловлюючи сумніви щодо наміру вторгнутися в Україну (автору відомо, що воно вже сталося, йдеться про розширення агресії). "Негідно блефувати великим державам" — ось його ставлення до того, що відбувається. Чи особиста ця думка, чи ознака розвороту? Поки сказати важко, але така масивна викривальна кампанія призвела до дуже важливого результату: вона показала повну неспроможність основних російських наративів про "громадянську війну в Україні", "фашистський режим у Києві" тощо. Тепер Росія однозначно сприймається як агресор. Якщо це було метою кампанії – вона досягнута. Проблема в тому, що її побічним ефектом стало зниження притоку в Україну життєво важливих інвестицій: охочих до здорового глузду та тверезої пам'яті вкладати гроші в країну, на яку з дня на день нападуть, знайдеться небагато. Цілком можливо, Білий дім перейнявся цією проблемою.

Або ж головне у словах Байдена – саме викриття путінського блефу. І – запрошення до наступного ходу. Я далекий від думки, що гарний слоган "Нічого про Україну без України" виконується на 100%. США та РФ ведуть комплексний діалог, з якого український трек просто неможливо повністю виключити – і сказані на тій же пресконференції Байденом слова про спробу Росії знайти своє місце між Заходом та Китаєм вказують не лише на прагнення Москви, але також на бажання та побоювання Вашингтона.. Якому об'єктивно вигідно, щоб Росія зав'язла в Україні – але без перспективи перемоги і до того ж не послабшала настільки, щоб у майбутньому поповнити лави молодших партнерів КНР. Утім, навіть за таких розкладів Вашингтону куди вигідніше розвивати проєкт "Фортеця Україна", ніж шукати шляхів для нової "Мюнхенської змови".