Китайський розворот. Як голова Сі змусила Путіна грати на роялі
Пекінський саміт "Один пояс — один шлях" позначився не лише ігноруванням його Індією або відмовою представників країн ЄС підписувати заплановане спільну заяву з-за того, що Китай "відхилив пропозиції європейських партнерів, що стосуються дотримання соціальних та екологічних стандартів". В ході заходу любить запізнюватися на міжнародні зустрічі Володимир Путін сам опинився в положенні очікує, розважаючи себе грою на роялі, поки не з'явився лідер Китаю Сі Цзіньпін.
Та і зустріч їх якось не вразила результатами. За словами Дмитра Пєскова, глави держав "провели огляд і звірку годинників з актуальних питань українсько-китайських відносин". Що відразу змусило задуматися коментаторів: невже за півроку, що минули з часу останньої зустрічі, країни не підготували до підписання жодного договору? А адже раніше їх лідери і зустрічалися частіше (не менше чотирьох разів на рік, як хвалились в Москві), і різні документи підписували у величезних кількостях. Як-то нинішнє рандеву не тягне на стратегічне партнерство і не дуже підтверджує тезу про те, що Китай ніколи не залишить Росію в ізоляції.
А про майбутню практично повної ізоляції Росії говорять все частіше. Видання Politico прояснила деякі деталі гучної зустрічі Дональда Трампа з Сергієм Лавровим. Виявляється, Вашингтон погодився на неї через особисте прохання російського президента, висловленою у ході нещодавньої телефонної розмови. Саме за неї, за словами джерела видання, новий господар Білого дому пішов на те, від чого просто відмахувався попередній, кілька років відмовляючи російському міністру у аудієнції в Овальному кабінеті: "Росіяни благали нас про це роками. Вони постійно домагалися такої зустрічі, а ми постійно говорили — ні". Причини цих "умоляний" пояснив колишній американський посол в РФ Олександр Вершбоу: "Для Лаврова сам факт цієї зустрічі і протокольної зйомки, незалежно від того, чи будуть якісь домовленості, яскраво демонструє світу і росіянам, що Росія повернулася, а спроби ізолювати її провалилися". Підтвердженням слів дипломата може служити поведінка його головного російського колеги, відображена на скандальних фото з зустрічі. Адже на деяких з них Лавров дивиться в камеру, тобто "працює на картинку", навіть тоді, коли Трамп дивиться на нього.
Ну а облаштувався в Італії російський військово-політичний експерт, член Ради ПИР-Центру Юрій Федоров називає і можливу причину "подробиці і насиченості" (на думку тільки Пєскова) зустрічі Путіна з Сі Цзіньпіном: "Переговори в Мар-а-Лаго, що послідували за ними телефонні розмови лідерів США і Китаю, намічений візит Трампа в КНР в цьому році — все це ознаки нового "концерту держав", у якому путінської Росії місця немає". Причину цього він бачить у тому, що навіть у названій Путіним основним союзником КНР хочуть "стабільності і сталого міжнародного порядку". І розуміє, що ніхто, крім США, не володіє силою, здатною в критичних випадках підтримати такий порядок, а путінська Росія, вважає Федоров, — джерело нестабільності і хаосу.
Улюблена тактика Путіна — створити проблему, а потім вимагати, щоб лідери провідних держав світу обговорювали з ним, як її вирішити і на які поступки Москві вони повинні для цього піти. З усього цього Федоров робить висновок: "Після саміту у Флориді стало ясно, що Путін виявився третім зайвим. У Пекіні та Вашингтоні не мають наміру підключати Москви до обговорення актуальних сюжетів міжнародної безпеки. До їх числа відноситься, наприклад, найнебезпечніший міжнародний криза наших днів, пов'язаний з північнокорейським ядерною зброєю". Адже Росія не тільки межує з КНДР, але й брала участь у спробах урезонивания сусіда у складі шестисторонній групи.
Ймовірно, її справжні інтереси в північнокорейському питанні вже зрозумілі іншим учасникам процесу. В цьому плані дуже показовою є заява міністр оборони США Джеймса Мэттиса, озвучене в квітні по дорозі в Ер-Ріяд (Саудівська Аравія): "Вам відомо, що лідер Північної Кореї знову марно намагався влаштувати якусь провокацію, запустивши ракети. Це пояснює, чому ми зараз, після зустрічі в Мар-а-Лаго, так тісно співпрацюємо з китайцями, щоб спробувати взяти це під контроль і домогтися перетворення Корейського півострова в без'ядерну зону, в чому однаково зацікавлені Китай і Сполучені Штати, Південна Корея і Японія". То є два інших члена шестисторонній групи — РФ і КНДР — у відсутності ядерної зброї на півострові, судячи з заяви Мэттиса, не зацікавлені.
Ну з Пхеньяном все зрозуміло. Він вважає ядерну зброю гарантією збереження режиму. І переконати його у зворотному дуже складно, особливо після порушення Будапештського меморандуму Росією. Але навіщо Росії ще один ядерний сусід, та ще й на чолі з найбільш ексцентричним і непередбачуваним представником династії Кімів? Адже їй не раз говорили, що великі російські міста набагато ближче до північнокорейським пускових майданчиків, ніж американські, що і підтвердила "недільна" ракета впала в 96 км від Владивостока. Навіщо Росія організовує регулярне (шість разів на місяць) поромне сполучення між Владивостоком і корейським портом Раджин (вільна економічна зона Расон, КНДР)? Японське (до посилення санкцій пором "Мангенбон" саме в цю країну ходив) видання "Санкей сімбун" стверджує: "Регулярний рейс між Росією і КНДР буде сприяти отриманню Північною Кореєю валюти". І запитує: "чи Можуть бути якісь гарантії того, що "Мангенбон" не буде перевозити заборонену продукцію, включаючи деталі для ракет?"
І відбувається це на тлі згортання торгівлі з Північною Кореєю з боку її головного економічного партнера і союзника — Китаю. Пекін, на який припадає близько 90% зовнішнього товарообігу Пхеньяну, 19 лютого заявив, що до кінця року відмовляється від імпорту північнокорейського вугілля (північні корейці, ймовірно, сприйняли як жарт, але 7 квітня китайська митниця "не дала добро" і відправила назад "вже прибули в китайські порти північнокорейські кораблі з антрацитом в трюмах", пише Die Welt). І пригрозив повністю перекрити постачання нафти в КНДР, що здатне привести північнокорейську економіку до колапсу (можливо, Піднебесна для наочності вже встигла краник трохи підкрутити, внаслідок чого ціни на бензин в КНДР зросли на 70%).
Все це пов'язано з тим, що дії Північної Кореї викликають серйозне роздратування в Китаї. І не тільки з побоювання, що і їм може "прилетіти" від Кіма. Ракетно-ядерна активність КНДР служить приводом для США збільшувати свою військову присутність вздовж усього Західного узбережжя Тихого океану: від Аляски до Австралії. І це не тільки система протиракетної оборони THAAD в Південній Кореї (і, можливо, Японії), яка може зменшити шанси Піднебесної у разі американсько-китайського конфлікту. Але і ВМС США, які стягнуті в регіон з-за північнокорейських випробувань. Курсування останніх уздовж східного берега Азії робить більш впевненими в собі деяких регіональних союзників США — опонентів КНР за територіальним суперечки в Південно-Китайському морі. А це, в свою чергу, допомагає США знаходити тут нових союзників (наприклад, Індії, яка раніше вважалася відданим радянсько-російським іншому, або В'єтнам, який взагалі вважав головним ворогом США).
А те, що РФ може продовжити криза, активізуючи торгівлю з КНДР, напевно, дратує Китай ще більше. До того ж китайці навряд чи залишили без уваги російський радість з приводу перемоги Трампа, який погрожував їм санкціями, і надії на "перезавантаження" та російсько-американську "мир-дружбу-жуйку". За ними в Пекіні цілком природно вбачали як мінімум загрозу виконання Москвою китайсько-російських домовленостей. Тому на недільній зустрічі Сі Цзіньпін і Путін, як пишуть російські ЗМІ, тільки "досить докладно поговорили про ситуацію на Корейському півострові" і "висловили стурбованість розвитком ситуації". Вирішувати "північнокорейський питання" з країною, зацікавленою в його ескалації, щоб її лідер зміг покрасуватися на переговорах з "сильними світу цього", вони навряд чи будуть. І чутки про російських поставках зброї талібам і російських прицілах у игиловских снайперів, які продовжують напруженість на одному з маршрутів так просувається китайцями нового Шовкового шляху, тільки переконають їх у правильності даного рішення.