Китай - сусід США. Чого чекати від нової президентки Мексики

На загальних виборах у Мексиці перемогла докторка технічних наук у галузі енергетики Клаудіа Шейнбаум. Вона стане першою жінкою-президенткою і першою президенткою-єврейкою в Мексиці — в католицькій, патріархальній країні, що вже певним свідчить про її якості як менеджерки і кандидатки.

Хоча тут маємо зробити важливу ремарку — Шейнбаум, колишня міська голова Мехіко, є протеже іншого ексмера столиці — доволі популярного в країні президента Андреса Мануеля Лопеса Обрадора. І з вуст опозиції лунають звинувачення на адресу цього тандему у використанні адміністративного ресурсу. 

Тому найімовірніше La Doctora, як називають на батьківщині сеньору Шейнбаум за її академічні знання, продовжить політику попередника.

Виклики сеньори Шейнбаум

Але вона стикатиметься із серйозними викликами через спадщину Обрадора. 

І вони насамперед обумовлені його неоднозначною політикою. Наприклад, в його політиці щодо насилля в країні, яке чинять картелі, і рівень якого сягнув неабияких висот. Обрадор дотримується ролі пацифіста — за принципом "обійми кращі за кулі".

Втім, кулі у Мексиці продовжують свистіти. Щорічно в цій найгустонаселенішій іспаномовній країні світу гине близько 30 тис. осіб через злочини картелів. І напередодні виборів їх війна навіть посилилася — було вбито більше 20 місцевих політиків-новачків, і кров лилася навіть після зачинення виборчих дільниць. 

На додачу до проблеми картелів Шейнбаум також отримала невтішні реакції фінансового світу, оскільки на тлі новини про її перемогу фондовий ринок обваливася на 11%, а песо — на 5,5%. Аби заспокохти ринок і виборців, Шейнбаум вже повідомила, що міністр фінансів Обрадора — Рохеліо Рамірес де ля О збереже посаду. 

Втім, успіхи пана О не в останню чергу залежатимуть від зовнішньої політики нової президентки, адже і на цьому напрямі вона матиме серйозні проблеми.

І знов-таки вони пов'язані з діяльністю її попередників, передусім Обрадора, який послуговується принципом: найкраща зовнішня політика — продовження гарної внутрішньої. 

Він — ізоляціоніст із, на перший погляд, суперечливими позиціями, зокрема і щодо відносин зі Сполученими Штатами.

З одного боку, Обрадор підігравав міграційній політиці Дональда Трампа, погоджувався на певні вимоги експрезидента США. Попри те, що міграція до США є вельми важливим для мексиканців інструментів покращення життя їх родин.

З іншого ж боку, Обрадор різко критикував окремих республіканців, насамперед ультраконсерваторів на кшталт Дена Креншоу чи Мерджорі Тейлор Грін за їх законодавчі ініціативи щодо дозволу американським військовим проводити операції проти наркокартелів на території Мексики (а потік фентанілу і амфетамінів до США, до якого дотичний Китай, — неабияка проблема для обох країн), звинувачуючи їх у ставленні до Мексики як до "протекторату США".

Час для складних рішень

Цьогоріч в контексті взаємовідносин США та Мексики сталася ще одна важлива подія — президентські вибори в один і той самий рік в обох країнах відбуваються раз на десятиріччя. 

І зараз на обидві країни чекають потенційні масштабні політичні трансформації, що можуть як спонукати Мехіко й Вашингтон до поліпшення відносин, так і до продовження стагнації, або ж, узагалі, до погіршення. 

Попри "складні моменти" у відносинах між сусідами, вони намагаються відділяти мух від котлет, прагнучи все ж покращення діалогу. Що, власне, продемонстрував саміт АТЕС-2023 у Сан-Франциско, де зустрічалися Байден і Обрадор. 

І звісно ж Шейнбаум як наступниця Обрадора вважатиме за пріоритет рухатися на зустріч поглибленню співпраці зі Штатами, які минулого року стали найбільшим торговельним партнером Мексики; і які вже інвестували у країну близько $207 млрд

Однак у Сан-Франциско Обрадор опікувався поліпшенням відносин не тільки з Вашингтоном, але й Китаєм. 

І саме увага, яку Пекін приділяє південній сусідці США, є загрозою для національної безпеки і економіки Штатів. 

Для Вашингтона проблемою є те, що мексиканські ліваки на чолі з ізоляціоністом Обрадором, а згодом, цілком вірогідно, Клаудією Шейнбаум, які ностальгують за "ситими" 1970-ми роками, традиційно також тяжіють до автократів типу Сі Цзіньпіна і Владіміра Путіна. 

Це проілюструвала позиція Обрадора щодо війни, розв’язаної Росією проти України.

Мексика, де полюбляють зупинятися яхти російських олігархів з санкційних списків, нагадаємо, не підтримує санкції проти РФ. Але до того ж Обрадор критикував Штати і ЄС за надання нам військової допомоги, запрошував росіян на минулорічний парад з нагоди святкування Дня незалежності Мексики і був одним з лідерів, які грали на боці Кремля у гру "запропонуй свій мирний план", що радше були варіаціями "мирного плану" росіян.

Додати сюди слова главнокомандувача USNORTHCOM Глена ван Херка про те, що в Мексиці, яка до того ж стала популярним серед росіян-мігрантів маршрутом до США, перебуває найбільша в світі кількість оперативників російського ГРУ, і отримуємо у підсумку вибухонебезпечну ситуацію на задньому дворі Сполучених Штатів. Яку, завважимо, значно посилює широка присутність Китаю через його економічну експансію, що почалася ще за попередника Обрадора — Енріке Ньєто у 2013 р. 

У період з 2018 по 2023 р. Китай інвестував у Мексику близько $2 млрд, але вже у 2023 р. китайські компанії оголосили намір збільшити інвестиції до 12,6 млрд. Пекін, як і зазвичай, вкладається в інфраструктурні об’єкти. Проте Мексика для нього є привабливою через її близькість до США і її тарифні переваги в плані експорту до Штатів. Це брама на американській ринок, тому, наприклад, один з топових китайських виробників електрокарів BYD планує збудувати у Мексиці свій завод і продавати машини у США з 2,5-відсотковим митом у порівнянні зі 102,5%, що за рішенням Байдена діє для безпосередньо Китаю. 

Плюс в Мексиці працюють китайські технологічні і телекомунікаційні компанії, пов’язані з китайськими армією та ВПК, що не може не бентежити американські спецслужби. 

І їх присутність, ймовірніше, буде збільшуватися, оскільки Шейнбаум ще у 2022 і 2023 рр. демонструвала неабияку активність у контактах з представниками китайського уряду і бізнесу. 

Так, звісно, Китай навряд зрівняється із США за обсягом інвестицій або торгівлі з Мексикою, але його прожекти мають потенціал для впливу на політичну еліту і керівництво Мексики. І від цього також може вигадати сателліт КНР — Росія, що є загрозою не тільки для інтересів США, але й України. Питання полягає в тому, як діятимуть Вашингтон і Київ, аби нівелювати цю загрозу.