Kiitos Путіна. Що кремлівський самодержець забув у Фінляндії
Російський лідер Володимир Путін непросто так викликав здивування у жителів фінського міста Савонллинна, яких поліція попросила по можливості не показуватися у вікнах та на балконах. Для візиту до Фінляндії у господаря Кремля були вагомі причини. Причому їх чимало.
Потрібно звернути увагу на символізм. По-перше, місце зустрічі з президентом Саулі Ниинисте не Гельсінкі, а ще більш приємні погляду Савонллинна і готель Пункахарью на невеликому півострові біля російського кордону. В свій час там зупинялися російські царі. Це заклад робить зустріч кілька менш формальної з нагадуванням про спільному історичному минулому. Таким чином, для обивателя в РФ створюється гарна картинка: на Заході Путіна приймають, незважаючи ні на що: фіни - друзі росіянам, але не варто розслаблятися, і краще стежити за вікнами. За таке і Kiitos ("дякую" по-фінськи) сказати не шкода, що Путін і зробив в кінці прес-конференції. Другий момент. Те, що візит важливий для президента РФ як засіб піару, підтверджує кількість працівників преси. Фінських журналістів в Пункахарью приїхало близько 20, російських - 25.
Таку майданчик зі зрозумілих причин Кремль втрачати не може. Тим більше, що без докорів Путіна в Європі вже не зустрічають. Фінляндія - інша справа. Так звана фінська лояльність пояснюється кількома факторами. Перший і основний - історія, зумовила особливий статус відносин між Москвою і Гельсінкі після Другої світової війни.
Фінляндія зуміла зберегти відносну свободу дій, навіть отримуючи вигоду від свого становища, перебуваючи в тіні не зовсім адекватного східного сусіда. Вигода полягала в тому, що країна стала своєрідним мостом між соціалістичним гегемоном і капіталістами Європи, при цьому вибудовуючи своє соціальне держава. До того ж Гельсінкі міг користуватися благами оборонних галузей по обидві сторони "залізної завіси". Фіни в плані підтримки обороноздатності завжди діяли розумно, тому-то не розпустили сухопутні війська, як шведи в 90-х.
Ось коротко базис, формує сьогоднішній діалог Москви і Гельсінкі. Після розвалу Радянського Союзу Фінляндія змогла зберегти свій нейтралітет, який "докручують" до лояльності. Насправді фіни, не будучи членами ЄС, чітко дотримуються курсу Брюсселя. Їх мета - посилення блоку, і євроскептицизм в країні Суомі не в честі. І для досягнення цієї мети Гельсінкі продовжує успішно використовувати свій досвід кулуарної дипломатії. Згадати хоча б "план Ахтісаарі" щодо врегулювання конфлікту навколо Косова, запропонований колишнім президентом Фінляндії, спецпредставником генсека ООН з цього напрямку, який критикувала російська сторона.
Разом з тим, фіни залишилися тим самим містком між Москвою і Заходом, особливо після 2013 року. Бізнес Фінляндії як і раніше добре заробляє на Росії. Однак при цьому підім'яти фінів Москві не вдалося. Зберігається витончений баланс. І в цій схемі немає ніякої дружби - як би це не виглядало з боку. Адже якщо врахувати загальну кордон, то можна припустити і чимала кількість заражених вірусом "російського світу", проте сили, яких з великою натяжкою можна назвати проросійськими, у Фінляндії беззубі й слабкі. У той же час, українська криза відіграє величезну роль у двосторонніх відносинах РФ і Фінляндії.
Після анексії Криму і вторгнення на Донбас фіни вперше почали активно дрейфувати в напрямку НАТО. Хоча до останнього часу зберігала нейтралітет країни питання це залишається непростою, не має однозначної відповіді і їм намагаються не занадто розмахувати. Всьому свій час. За останніми даними, членство в НАТО підтримує біля 30% фінів, хоча до кримських подій було вдвічі менше. Крім того, 52-54% населення підтримають вступ у випадку, якщо керівництво країни вважає вкрай необхідним негайним приєднатися до Альянсу (читай: якщо раптом у Фінляндії все ж з'являться "зелені чоловічки").
Не просто так Путін на зустрічі з Ниинисте різко критикував НАТО, заявивши, що Альянс був би готовий "воювати з Росією до останнього фінського солдата". Він намагався "вибити цю дурь" з Гельсінкі. Але, як зазначив в інтерв'ю Радіо Свобода експерт з російсько-фінських відносин Юка Маллинен, дискусія про членство в НАТО в країні йде активно. "Є у нас Партія зелених, а в Європі "зелені" - це зазвичай гуманітарії, інтелектуали і так далі, це була найбільша пацифістська партія у Фінляндії. А зараз ці "зелені" інтелектуали виступають за членство в НАТО", - розповів він.
Поки Гельсінкі в досить тісній кооперації в рамках Північного оборонного співробітництва ("Північного альянсу") з данцями, норвежцями, ісландцями, шведами. Не є членами НАТО лише останні, але і вони все частіше замислюється про зміну свого статусу. Що, безумовно, ще більше посилить Фінляндію і розширить її можливості для ведення переговорів. Гельсінкі вже став жорсткішим говорити з росіянами. Приміром, Ниинисте відкинув думку про те, що країні доводиться балансувати між США і Росією. Він нагадав про вміння Фінляндії в рівній мірі вибудовувати свої відносини з іншими країнами. А потім перейшов до питання санкцій, з приводу яких не на жарт розійшовся колега зі сходу. Президент Фінляндії визнав, що це не безболісний питання, адже заходи можуть торкнутися і європейські країни. Однак тут же розбив надії росіян, прямо вказавши, чому, власне, Палата представників США напередодні підтримала новий пакет - Москву підозрюють у втручанні в американські вибори.
Дуже даремно багато хто намагається тикати фінів носом в "дружбу" з РФ. Вони насправді займають абсолютно проукраїнську позицію і не суперечать загальноєвропейської політичної лінії. Так, коли Європарламент голосував за ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною та ЄС четверо депутатів із тоді ще беззастережно дружньої Польщі проголосували "проти", але серед фінських законодавців всі були одноголосно "за". Гельсінкі також сумлінно підтримує всі пакети санкцій щодо РФ.
При цьому Ниинисте досить різко з фінським мірками торкнувся теми України, коли де-факто зажадав від Москви повернути Києву полонених.
Отже, підіб'ємо підсумки. Пам'ятаючи, звичайно, ж, що Фінляндія - це "сірий кардинал" ЄС, за вагою майже порівнянна з Нідерландами, але при цьому не поступається за принциповості Німеччини. Тому її кулуарна дипломатія украй рідко відрізняється від публічної. Отже, навіщо саме вертоліт з Путіним прилетів? "Він напевно захворів", як в одній дитячій пісеньці. Що ж, частково це так. Господар Кремля використовує фінів-парламентерів, щоб у відповідь на введення нових санкцій передати свій месидж і отримати детальне пояснення майбутніх відносин.
Ймовірно, Путін прилетів і з угодою для Брюсселя і Берліна, враховуючи, що німці і французи були, м'яко кажучи, незадоволені процесуальної складової нового пакету санкцій США. У сферу інтересів президента входить турбота про "фінських громадян" з Росії з багатомільярдними станами, які страждають від санкцій - начебто кремлівських "гаманців" братів Роттенберг; а також зрозуміти загальний перебіг подій в рамках посилення військової угруповання НАТО на півночі Європи. Зрозуміти, як сусіди готові оборонятися, якщо що. Фінляндія, в свою чергу, донесе йому те, що потрібно донести, але не більше. І не можна не помітити, що візит припав саме на тлі голосування в американському Конгресі. Безумовно, такі візити плануються кілька місяців, але і законодавці в Штатах збираються не з бухти-барахти, а за графіком.