КіберПартизани: Ми публічно розповідаємо лише про 10% вдалих атак на режими Лукашенка і Путіна

- Отже, давайте трохи познайомимо читачів з "КіберПартизанами". Щодо назви. Я так розумію, що це поєднання безпосередньо сфери діяльності й історичної візитівки Білорусі – руху спротиву.

- Абсолютно правильно.

- Ви сприймаєте Лукашенка як загарбника, окупанта або колабораціоніста?

- Він є нелегітимним президентом, злочинцем, одним з тих, хто несе відповідальність за напад на Україну, за агресію Російської Федерації. Лукашенківський режим для цих цілей використовується з початку 22-го року.

Лукашенко — президент радянського стилю, який намагається контролювати народ, нав’язувати свої правила та світогляд. І в принципі щиро не розуміє, коли народ каже: "Геть". Однак білоруси — складне суспільство, ми розвиваємося. І ми вже не Радянський Союз, ми — частина Європи, і він нам вже не потрібен.

- Що ми і побачили у 20-му році…

- Так-так, у 20-му році… Як з’явились "КіберПартизани"? В минулому, не тільки під час Другої світової війни, але й під час попередньої окупації російською імперією наших земель, білоруси були відомі своєю партизанською активністю і спротивом. Коли ворог набагато сильніший, має більше зброї і людського ресурсу, єдиний спосіб чинити спротив – це саме партизанські акції, партизанський спротив.

Таким чином білоруси діяли, коли розпадалися Велике князівство Литовське, потім Річ Посполита, згодом партизанський спротив російському режиму перетворився на спротив радянському. І в 2020-му партизанський рух відродився вже як спротив режиму Лукашенка. Те насилля, що застосував режим, було набагато сильнішим за ті можливості захистити себе, які були у білоруського народу, тому "КіберПартизани" вирішили використовувати свої знання у кіберпросторі, щоб наносити удари по режиму у сфері, яку через брак спеціалістів режим не може захистити.

- Це була точка неповернення? І як це відбувалося? Хактивісти зібралися і вирішили: "Починаємо нищити режим"?

- Я насправді долучилася до "КіберПартизан" після першої яскравої атаки на МВС у червні 2021 року.

Однак з’явилися "КіберПартизани" на початку вересня 2020-го. Одна особа зламала сайт Торговельної палати і розмістила там повідомлення: "Чиниться насилля щодо білоруського народу. Закликаю долучатися", почала інформувати про те, що відбувається. І розмістила ключ, який треба було розшифрувати, щоб зв’язатися з цією людиною. Ті, хто розшифрував цей ключ, і стали осердям групи. Як саме вони контактували один — я не знаю і, чесно кажучи, знати не хочу.

Далі зламали стрімінговий сервіс державних каналів і показали відео, як били людей на вулицях. Це була перша потужна і успішна атака.

На початку йшлося про точкові акції, ще не було конкретної стратегії, бо переважали емоції: викладали відео, певні протестні повідомлення. Було відчуття, що ще трошечки — і дотиснемо. Однак цього не сталося, тому постало питання про те, куди розвиватися і що робити. Адже осередок вже було сформовано і з’явилось розуміння, що треба об’єднуватися не тільки у кіберпросторі, але й "на землі".

Так, наприклад, атака на Міністерство внутрішніх справ відбулася з допомогою партизанів "на землі". Вони зробили перший крок, після якого "КіберПартизани" отримали змогу працювати всередині мережі, мати доступ до документів, відеозаписів, данних щодо прослуховування режимом своїх же людей. Це стало першою великою акцією групи "Супротив", яка складається з трьох груп — це "КіберПартызаны", "Буслы ляцяць" і "Дружына Народнай Самаабароны".

Зараз групи "на землі" не дуже сильні, оскільки велика частина найбільш підготовлених і ефективних поїхала до України до полку Кастуся Калиновського. В нас, звичайно, залишилися люди "на землі", але надзвичайно важко діяти в умовах, що сьогодні склались в Білорусі – постійні репресії, людей затримують просто за лайки і коментарі у соцмережах. Лукашенко насиллям намагається контролювати країну.

- Наскільки змінилась мета руху за цей час?

- Спершу рух об'єднав людей з різними поглядами на методи боротьби з режимом Лукашенка. Тож "КіберПартизани" розкололися на три групи: "сині", "червоні" і "жовті". "Жовті" зайнялися соцмережами, пропагандою. "Сині", в принципі, зникли. А "червоні" — це ті, хто досі залишаються в цьому русі. Є кілька осіб, які на початку щось робили, але вийшли з емоціями: "Треба якось жити"…

- Перегоріли?

- Перегоріли, так. Ми до цього нормально ставимося. Частина людей залишилася з 2020-го, частина долучилася пізніше.

У 2021-му, коли з’явилося розуміння, що Лукашенко все ж переміг, треба було думати, що ми плануємо не лише у розрізі кібератак, але й в політичному сенсі. Адже хактивісти, здебільшого, це аnonymous, але зазвичай фрагментовані, у них немає чіткої мети. Наша ж мета — повалити режим. І це означає, що треба брати владу, а це політична робота. Тому я стала публічною представницею руху, аби люди розуміли наші цілі і завдання. Ми також проводимо перемовини щодо співпраці з іншими організаціями, демократичними силами Білорусі та інших країн.

У нас також є Дмитро Щигельський, він політичний представника полка. Ми з ним вельми активно працюємо і з полком, в принципі, об’єднані. Це наші головні партнери.

- Як взагалі ви оцінюєте міцність кіберзахисту режиму Лукашенка? Чи впливають санкції на ці процеси?

- Влада частково використовує китайський софт, але переважно працюють із західним. Іноді це піратське програмне забезпечення, іноді ми бачимо, що структури, щодо яких введено санкції, знаходять, наприклад, якусь фірму на Заході і через неї купують певний софт. Ключові відомства часто використовують VPN, щоб оновити ліцензію, наче вони знаходяться в іншій країні.

Менш важливі відомства використовують піратській софт, неоновлені операційні системи. І нам туди набагато простіше потрапити.

Ми бачимо і китайську продукцію. Щодо російської, то, думаю, так, але вона не дуже поширена.

- Чи взаємодієте ви з фахівцями з інших країн?

- У нас, в принципі, 90% — білоруси. Є іноземці, які допомагають, але я не можу казати, хто саме. Коли ми ламаємо системи, вони виконують певні завдання – пишуть якийсь код, але не знають безпосередньо, як їхня робота буде використана, щоб у них не було проблем.

- Проблема інкорпорація агентів режимом Лукашенка до "КіберПартизанів" ще актуальна? Чи досі ці зайди вам дошкуляють?

- Звісно, ми знаємо, що агентура нас "пише". І російські ФСБшники нами вельми зацікавлені.

Ми усвідомлюємо ризик інкорпорації. Не до самого осередку, бо там зібрано найдовіреніших осіб. У нас є, своєрідна, "рада директорів", яка має доступ до актуальної інформації, яка розробляє стратегію і атаки, і потім реалізує їх. Ядро – десь 30 осіб, а загалом у групі 70-80 людей. І ми розуміємо, що є низька ймовірність, що до неї можуть інкорпоруватися агенти режиму. Тому в нас діє система безпеки, представники групи мають різний рівень доступу до інформації.

- Тобто, як у якійсь спецслужбі?

- В принципі, так. Схоже на систему роботи спецслужб. Деякі іноземці називають нас Digital Resistance Group, це більше структурне об’єднання.

- Яким є ТОП-5 найбільш успішних ваших операцій?

- Найголовніша наша атака – це атака на білоруську логістичну систему перед і після початку повномасштабної війни в Україні. Коли російські війська зайшли в Білорусь, її було атаковано, що вплинуло на рух російських військових колон.

Друге місце, думаю, — атака на МВС, коли ми отримали доступ до бази даних із відомостями про представників демократичних сил, паспорти, роботу, кримінальні й адміністративні справи. Завдяки цьому ми зараз веріфікуємо, зокрема, на прохання активістів чи журналістів, добровольців, які приїжджають до України.

Третє місце – це атака на російський режим, на Головний радіочастотний центр "Роскомнадзора". Він був зламаний і ми отримали інформацію про те, як шпигує "Роскомнадзор" в Росії і пострадянських країнах – Україні, Білорусі, Молдові тощо; які технології розвиває для провадження дезінформації, зокрема ШІ; боти, ферми тролів.

Маю наголосити, що після того, як ми збудували власну репутацію, отримали довіру, у нас з’явилися партнери, ми зрозуміли, що важливо надихати білорусів, бо без цього не змінити владу. І ми не можемо ризикувати доступом до інформації, яку можна використати як "чорного лебедя" під час протесту, заради піару. Тому, в принципі, ми демонструємо лише 10% від того, що робимо. По Росії – може трохи більше, але також не все.

З того, що ми оприлюднили, додам, що ми отримали інформацію про дрони "Орлан" — хто виробляє, логістика, транспорт з бази даних російського "Спеціального технологічного центру". Ми про це мовчали кілька місяців після операції, після того, як передали дані нашим українським партнерам. Вони це відпрацювали і ми змогли публічно повідомити, що отримали інформацію щодо російських "Орланів".

Ще нещодавно зламали сайт КДБ і виклали 40 тис. звернень, які включали в себе доноси. Передали їх українським експертам і партнерам, і там знайшли, наприклад, що 13 лютого 2021 року Сергій Старожук, депутат від ОПЗЖ, запропонував КДБ співпрацю.

Таким чином ми надсилаємо важливий меседж усім білорусам, які пишуть КДБ: коли ви надсилаєте такі речі, коли ви з ними зв’язуєтеся, маєте знати, що інформація про вас опиниться у публічному просторі. Щоб люди думали: писати чи не писати до таких структур.

-- Уявімо: режим Лукашенка повалено. Чи долучаться "Кіберпартизани" до державних процесів?

- Я сподіваюсь, що так. Частина працюватиме в аналітичному центрі, що займається аналізом даних, безпекою і також певними розслідуваннями. Кожна служба зараз має хакерів, які займаються розвідкою. Тобто частина в центрі, частина – розвідка, частина – розвиток IT-сектору.

Якщо ні, то, сподіваюсь, що братимуть також участь у політичному житті.

Зараз ми допомагаємо Україні і через власні моральні принципі, і через те, що розуміємо: у нас спільний ворог. Без ослаблення російського режиму у нас немає шансів.