Керченський міст на Сахаліні. Навіщо Путін лякає японців поверненням Хоккайдо "у рідну гавань"
Москва, спорудивши, нарешті, міст через Керченську протоку в окупований Крим, знову потребує підвищується градус патріотизму суперпроекте - в аналогічній "будівництво століття", щоб відвернути увагу населення від пенсійної реформи і нових проблем для економіки, які виникли і ще виникатимуть у результаті запровадження обіцяних Вашингтоном санкцій. Для цього Кремль повернувся до ідеї перекинути через Татарську протоку міст вже на Сахалін.
Зв'язати острів, колись відкритий японцями, з материком Москва намагалася не один раз. Та найбільше просунулася в цьому напрямку ще при Сталіні, проте потім грандіозне будівництво заглухла. Після розвалу СРСР до ідеї поверталися знову і знову і найбільш часто в останнє десятиліття. Відповідні плани президент РФ Володимир Путін озвучував і в 2017 р., а цього літа дав фактичний старт опрацюванні проекту, причому керівництво острова раптом сповнилося оптимізму, хоча раніше критично ставилося до мосту. 24 липня Путін доручив уряду опрацювати "все це". "Це давня мрія тих, хто на Сахаліні проживає, в тому числі це було б істотним чинником, що закріплює населення, людей", - запевняв господар Кремля залишилися на острові півмільйона жителів. Цікаво, що ці самі жителі двома роками раніше під відповідною петицією назбирали лише 3 тис. підписів.
Але кого хвилюють такі дрібниці. Проект будівництва моста вже знайшов місце в інвестпрограмі РЖД до 2025 р. Уряд РФ також начертало графік: підготовка документації до 2019 р., початок будівництва - в 2021 р. Щодо вартості, то ще минулого року тоді ще віце-прем'єр (нині голова ВЕБ) Ігор Шувалов повідомив, що міст обійдеться в 540 млрд рублів (майже $8 млрд). Географія ж наступна і очевидна: побудувати міст в самій вузькій частині між материком і Сахаліном - в протоці Невельського, де між населеними пунктами Лазарєв і Погиби всього 7 км.
У Росії розглядають проект як більш широко розкриті двері в багатий Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Тільки одного моста тут буде недостатньо, оскільки нарощування торгівлі також вимагає глибоководного сучасного морпорту, залізниці та іншої інфраструктури. Перш ніж заїкатися про вихід в АТР, потрібно забезпечити нормальний функціонал першої складової - власне моста. І тут є серйозна проблема з окупністю проекту. Як пояснив у коментарі "Крим.Реалій" кандидат технічних наук, перший заступник генерального директора ДНИИМФ (Далекосхідний науково-дослідний проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут морського флоту) Євген Новосельцев, на острові "з його 480 тис. населення просто немає такої кількості вантажів, щоб завантажити перехід".
Токіо, хочеш міст?
У зв'язку з чим Кремль енергійно намагається залучити в розвиток Сахаліну сусідню Японію, спокушаючи її перспективою отримати дорожнє сполучення з континентом. Проект мосту на Сахалін, його економічна доцільність (адже не тільки політичної годувати росіян) в принципі зав'язаний на інший амбітний проект. Мова про будівництво моста з південної частини Сахаліну - з мису Крильон до мису Соя на острові Хоккайдо, між якими вже 41 км. Ця ідея, навіть з урахуванням очевидного майбутнього подорожчання мосту через Невельський протоку, влетить у копієчку. Як повідомляється, міст на Хоккайдо обійдеться в $50 млрд.
Ясна річ, що така "будівництво століття" Москві не по кишені. Потрібні ієни японських друзів, котрі, яке щастя, проявляють інтерес до Сахаліну, засилаючи туди періодично бізнес-місії. Росія намагається нав'язати Японії проект з 2017 р. з метою розділити витрати, а то і зовсім спробувати велику їх частину покласти на Токіо, заманюючи солодким пряником у вигляді залізничного сполучення з континентом і Європою через Сахалін.
Тільки ось ще одна заковика. Будівництвом мосту в протоці Лаперуза не обійтися, тому як японцям обіцяють доступ до залізницям Сахаліну. Яке їх якість, точно сказати, звичайно, не можна. Але не виключено, що японцям намагаються втюхати залізні дороги, зводилися на швидку руку в середині минулого століття. Навіть якщо їх відновили, потрібно, що видно по карті РЖД, дотягнути їх до мису Крильон, так і до Погиби - до мосту на материк на півночі острова.
В Японії, в свою чергу, не поспішають дати добро на будівництво мостопровода - традиційно ввічливо кивають, навіть говорять про це, але сповнені скепсису. Не в останню чергу через питання Північних островів (Курильських). І до того ж, якщо поглянути на карту, стає ясно, що обидва мосту, у разі їх зведення, стануть свого роду воротами в Татарський протоку і протоку Лаперуза, а також в Японське море. І тут важко відігнати паралель з Керченським мостом, завдяки якому Росія де-факто перетворює Азовське море в своє внутрішнє море. Не виключено, що і голови членів японського уряду відвідали подібні думки.
Звідси і незговірливість Токіо, яка виводить Кремль. Адже грандіозний проект, анонсований самим Путіним, може і не відбутися. І, як водиться, Росія після невдачі з благаннями і обіцянками величезною вигоди вдалася до іншого способу переконання - грою м'язами і різного роду провокаціями.
Курили, літаки і кораблі
Для цього розігрується карта Курив, повернення яких Японія домагається неспішної економічною експансією. Кабінет Сіндзо Абе не просто так регулярно зустрічається з Путіним, вимагаючи до всього і підписання мирного договору. Однак у Кремлі знову вирішили відкотити діалог, розмістивши у серпні на острові Ітуруп винищувачі Су-35С, що викликало обурення японської сторони. А 3 вересня в дусі "хамською дипломатії" РФ на чотирьох островах Кунашир, Хабомаї, Шикотан і Ітуруп - були проведені заходи, присвячені закінченню Другої світової війни. У зв'язку з цим, а також розміщенням озброєнь (крім винищувачів в 2016 р. розгорнуті ракетні комплекси "Бал" і "Бастилон"), уряд Японії направив протест Росії, зазначивши, що "посилення російських озброєнь на чотирьох північних островах не збігається з позицією нашої країни, і ми різними способами заявляємо протест".
Провокації з боку Москви не припинилися. 1 вересня в повітря піднялися чотири винищувачі ВПС Японії для перехоплення двох протичовнових літаків Ту-142 і одного бомбардувальника Су-24. Перші облетіли Японію і прибутку на Сахалін, а другий - зробив петлю над акваторією Японського моря.
На цьому брязкання зброєю також не закінчилося. 3 вересня по все тому ж протоці Лаперуза, де Росія бажає поставити міст на Хоккайдо, пройшла найбільша з часів холодної війни ескадра російських кораблів. Як повідомляє Kyodo з посиланням на міноборони Японії, з Охотського в Японське море пройшли 28 кораблів Тихоокеанського флоту РФ. У Росії ж активність флоту тижнем раніше пояснили навчаннями в акваторіях Японського і Охотського морів. Кораблі, мовляв, відпрацьовують протичовнові завдання, організацію протиповітряної оборони загонів, нанесення ракетних ударів по надводним кораблям умовного противника, конвоювання, а також завдання матеріально-технічного забезпечення сил в море.
Але загальновідомо, з якою метою в спірних регіонах і непрості часи для країн, одна з країн затіває такі маневри - не з метою зміцнити злагодженість роботи своїх збройних сил, а з метою діяти на нерви і залякати свого візаві. Тому-то Росія, а також Китай і Монголія проведуть 11-15 вересня навчання "Схід-18", під час яких відбудеться симуляція ядерного нападу. "Вони в чомусь повторюють "Захід-81", але в чомусь, мабуть, ще масштабніше. Більше однієї тисячі літальних апаратів, майже 300 тис. військовослужбовців, майже на всіх полігонах Центрального і Східного військових округів, природно, Тихоокеанський флот, Північний флот, повністю задіяні ВДВ", - похвалився 28 серпня міністр оборони РФ Сергій Шойгу. Так-то воно так, тільки 37 років тому горезвісні навчання "Захід-1981" тривала вдвічі довше - з 4 по 12 вересня. Мабуть, зараз такі терміни, а значить, і витрати Москва потягнути не зможе.
У будь-якому випадку напружити цими маневрами не тільки НАТО або Пентагон Росії вдалося і Японію. 3 вересня, поки по протоці Лаперуза курсували російські кораблі, глава оборонного відомства Японії Ицунори Онодэра звинуватив Росію і Китай у нарощуванні військової активності допомогою цих навчань. Як пише AFP, міністр не забув розкритикувати Москви за перевезення озброєнь, у тому числі ракет "земля-повітря", на Курили.
Всі ці дії російської сторони безумовно додадуть фарб і смислів майбутніх переговорів Путіна і Абе. Вони повинні відбутися в рамках Четвертого східного економічного форуму у Владивостоці, який пройде 11-13 вересня. Японський прем'єр поїде говорити про Курилах і мирному договорі, ймовірно, про агресивній поведінці РФ біля берегів його держави, а Путін з більшою часткою ймовірності виллє на Абе не один цебер води, проте не забуде пролобіювати проект мосту на Хоккайдо, презентувавши його як чергове умова врегулювання суперечки двох країн. Чи погодиться глава японського уряду добровільно заковтнути наживку, поки судити рано. Хоча шанси великі, адже незважаючи на ризики отримати проблеми, аналогічні тим, що виникли в Азовському морі, з іншого боку, ниточка на Сахалін вкрай перспективною і може заробити у зворотний бік, якщо (або коли) соціально-економічна ситуація на острові стане катастрофічною. Тим більше що Сахалін, як і Північні острови (Курильські), що колись належав Японії.
