Кемерона в генсеки. Як британці врятують НАТО

Британський консервативний уряд хоче повернути екс-прем'єра Девіда Кемерона у велику політику. Причому планку цього повернення поставило дуже високо. Кемерона називають головним претендентом на висунення в генеральні секретарі Організації Північноатлантичного договору (НАТО) від Британії. Його кандидатуру підтримує безпосередньо його спадкоємиця - нова, як її називають британці, "залізна леді" Тереза Мей.

Джерела Daily Mail прямо дали зрозуміти, що непростимо втрачати таланти Кемерона, а Королівство тільки виграє від його повернення на світову арену. "Ми повинні знайти місце для нього - він може багато чого запропонувати. Ми повинні домогтися того, щоб він знову бився за Англію", - сказав один з джерел в британському кабміні. Друзі екс-прем'єра в уряді впевнені, що і сам Кемерон відкритий для такого роду пропозицій.

Раніше Лондон - зокрема, вустами міністра оборони Сполученого Королівства Майкла Фэллона - декларував необхідність зміцнення НАТО. Він обіцяв, що Британія буде грати ще більш активну роль в Альянсі, щоб компенсувати таким чином вихід країни з ЄС, який поки намічений на початок 2019 року. З позиції Лондона це розумний крок, адже вплив британців на європейські політичні процеси вже неабияк ослаб.

Фактично Брюссель, погоревав трохи з приводу Brexit, не просто помахав ручкою Лондону, але і вимагає прискоритися з виходом. Євросоюз вступив у період трансформації і, що тривожно, чималу роль грають євроскептики-популісти, які перебувають при владі в ЄС або планують цю владу отримати (Франція, Нідерланди, Німеччина).

Одним з проявів такої трансформації, наприклад, є зростання підтримки створення єдиної європейської армії. Поки тільки в планах, але перший крок у цьому напрямку був зроблений в середині листопада, коли міністри закордонних справ і оборони країн-членів блоку дали добро на створення військового штабу і сил швидкого реагування. Тобто, фактично в ЄС починається процес створення альтернативи НАТО. І в Європі є як прихильники, так і критики цієї ідеї.

Точніше буде сказати, що ті ж Британія і Польща, які роблять ставку на НАТО, формально такий крок схвалюють, але, по-перше, побоюються, що європейська армія стане заручником політичних амбіцій деяких країн, по суті інструментом для внутрішньоєвропейської гризні, а по-друге, на відміну від НАТО, у цього утворення чіткого визначення завдання боротися з агресивними фанабериями Росії немає. Принаймні поки що.

Для Лондона, як вже зазначалося вище, сильний НАТО - це насамперед можливість зберегти важелі впливу на ЄС, так і на сам Альянс, оскільки Brexit призвів до енергійного просування німців до статусу головного союзника США у ньому.

Керівництво Альянсом, зазначимо, відкриває масу можливостей. А Кемерон, ймовірно, сьогодні як не можна краще підходить на цю посаду завдяки своїм особистим якостям. Це безумовно політик-віртуоз. Він тричі приводив торі до влади, зміг, наприклад, красиво поставити крапку в скандалі з офшором свого батька. Бум "Панамаликс", нагадаємо, торкнувся і британців. Багато жителів Лондона, дізнавшись про панамському офшорі екс-прем'єра і надихнувшись відставкою ісландського прем'єра, виходили на масові акції протесту з вимогою відходу Кемерона з поста глави уряду. Той зробив хід конем - спершу вийшов до протестувальників, а потім оприлюднив свої доходи і витрати, пообіцявши відзвітувати за всі попередні роки.

Його популярність в країні досі досить висока. Навіть дещо зросла, як це буває з чиновниками, які добровільно пішли у відставку, не чіпляючись за пост. Це типова реакція електорату. Подібну ситуацію можна спостерігати і у Франції, де після відмови Франсуа Олланда йти на другий термін, його рейтинг одразу ж підвищився на кілька процентних пунктів. Те ж саме і в США, де американці вже почали ностальгувати за Обамі.

До речі, про США. Джерела в НАТО повідомляють, що позиції британців в Альянсі дуже сильні. Лондон, грубо кажучи, другий в НАТО після Штатів. Це пояснює намір Даунінг-стріт завоювати крісло генсека. Кандидатуру повинні затвердити всі 28 країн-учасниць, але найбільшу вагу відіграють все ж США. За традицією верховним головнокомандувачем збройних сил НАТО в Європі є саме американець, у той час як генсек - зазвичай виходець з європейських країн. Зараз це колишній прем'єр Норвегії Йенс Столтенберг, а до нього був датчанин Андерс Фог Расмуссен, який зараз є радником Петра Порошенка.

Великобританія і США - давні союзники і в НАТО, і на політичній арені в цілому. Але після 8 листопада слід брати до уваги фактор Трампа - новообраного президента США, який вже настрашив європейців і Альянс погрозами не заступатися за союзників у Європі, бо ті мало вкладаються в розвиток НАТО. Лондон підключився до вимогу республіканця вливати в Альянс обов'язкові 2% від ВВП, побоюючись, що нова адміністрація США на самому справі поставить хрест на Організації Північноатлантичного договору.

І це в період ренесансу НАТО, який став можливий завдяки агресивним діям Кремля. Втратив після закінчення холодної війни мета існування Альянс відреагував на анексію Криму і війну на Донбасі реорганізацією, підвищенням обороноздатності на східних рубежах - у Польщі, Балтії, Румунії. І тут знову потрясіння в особі головного гравця в НАТО - США.

Тому перед британським урядом і Кемероном стоятиме непросте завдання переконати Трампа в тому, що Альянс потрібен, Альянс важливий. Складнощів додадуть і особисті стосунки Кемерона і Трампа, оскільки перший дуже різко критикував другого за популістське по суті обіцянку заборонити мусульманам в'їзд в США, назвавши його "неправильним і дурним" та іншими подібними епітетами. У штабі Трампа вимагали вибачень, але торі навідріз відмовився. Однак з іншого боку, Кемерон також показав себе майстром домовленостей, коли вибив з ЄС особливий статус для Великобританії. Запущений маховик вже Brexit це не зупинило, але успіху Кемерона не применшує.

Так що консенсус Вашингтона і Лондона цілком імовірний. До того ж, вже видно, що більшість передвиборчих тез Трампа залишилися лише тезами, а сам мільярдер оперативно почав змінювати свою думку з тих чи інших питань.

Ще один важливий момент. Посилення ролі британців в НАТО, і самого Альянсу буде вигідно не тільки Варшаві або Вільнюсу, але і Києву. Фактично обрання Кемерона на пост генсека знизить занепокоєння українців з приводу майбутньої політики США і НАТО, оскільки британський екс-прем'єр був одним з головних партнерів України в ЄС.

Та й жартівливий рімейк в дусі Star Wars прощального "ду-дуду" Кемерона (коли він після заяви про звільнення забув вимкнути мікрофон і всі британці почули, як він наспівує), який був написаний композитором Крісом Холлисом з Хартфордшира, набуває нові смисли - епічно повернення колишнього прем'єра у велику політику.