Кожному десятому росіянину зарплати не вистачає навіть на їжу
Основний критерій рівня бідності - прожитковий мінімум працездатного населення: вартість набору продуктів і послуг, мінімально необхідних для виживання. У 2016 році прожитковий мінімум становив 10 722 руб. в місяць (1 долар - 56 руб.).
Заробіток на рівні прожиткового мінімуму - грань між бідністю та злиднями.
Заробляє 1-2 мінімуму - бідняк, здатний лише прогодувати себе і (при двох мінімумах) члена сім'ї. Заробляє менше переходить в категорію нужденних: заробіток не забезпечує простого відтворення його робочої сили.
Виходячи з цього критерію 10,7% працівників - жебраки, ще 27,5% - бідні, у 37% заробіток вище межі бідності, у 12,7% він забезпечує стандарт споживання середнього класу.
У 2013 році до середнього класу відносилося 15,5%. Ці розрахунки наводить у статті для журналу "Питання статистики" завсектором статистики праці, зайнятості і ринку робочої сили НДІ статистики Росстату Любов Умані.
"Прийнято вважати, що в розвиненому ринковому суспільстві саме середній клас відіграє головну роль у формуванні рівня споживання нації та зростання на цій основі рівня виробництва", - пише фахівець. В абсолютному значенні до жебраків відносяться 3,02 млн працівників корпоративного сектора, до бідних - 7,8 млн, до стандарту споживання трохи вище бідності - ще 10,51 млн осіб. Заробіток, що забезпечує стандарт споживання середнього класу, - у 3,6 млн працівників, і ще у 3,42 млн він вище.
За даними Росстату, середня зарплата по Росії при врахуванні в ній заробітків найманих працівників за межами корпоративного сектора зменшується на 12%: до 32 667 руб. проти 36 746 руб. середнього заробітку в корпоративному секторі (2016 р.).
Зайнятість в корпоративному секторі послідовно скорочувалася з початку 2000-х рр.: за 15 років - на 7,5 млн осіб (без сумісників). Все це час зростав питома вага працівників з низькими заробітками, підрахувала Уманець: для високооплачуваних груп характерний не стільки зростання чисельності, скільки зростання заробітків. Ці групи, що представляють середній клас і тих, кого можна віднести до багатих, в сумі за чисельністю менша, ніж кількість працівників із зарплатою вище межі бідності.
За чверть століття так і не створено розвинену споживче товариство, в якому провідну роль відіграють представники середнього класу, укладає Уманець. Поки найбільш численна група працівників - із зарплатою вище межі бідності, на другому місці - працівники з заробітком на рівні бідності.
Низькі зарплати - зворотна сторона низького безробіття, вказують у доповіді експерти Центру стратегічних розробок: корпоративний сектор, скорочуючи робочі місця, видавлює людей на сірий ринок праці. Населення з низькими доходами не створює попит, необхідний для модернізації виробництв, а без модернізації ні високих зарплат.
Раніше "ДС" писала про те, як анонсована урядом пенсійна реформа перетворюється з великих планів у конкретні цифри.
