Кандидати π. Як три клоуни та 0,14 маразматика Путіна поставили рекорд

Трійка клоунів на підтанцьовці, що зображувала "альтернативних кандидатів" — Микола Харитонов (КПРФ), Владислав Даванков ("Нові люди") та Леонід Слуцький (ЛДПР) залишилася далеко позаду самовисуванця Путіна, набравши, за даними ЦВК, 4,3%, 3, 8% та 3,2% відповідно. Втім, із клоунами та їх результатами є цікаві нюанси, і до них ми ще повернемося.

Недійсними було визнано 1,4% грамотно зіпсованих бюлетенів. Ключове слово тут – "грамотно". Написати на бюлетені, наприклад, "Путін-Хуйло" ще не означає його зіпсувати. Існують ясні правила: бюлетень дійсний, якщо галочка, хрестик, або навіть крапка, стоїть у квадратику навпроти прізвища одного з кандидатів. Інших ознак дійсності бюлетеня немає – на ньому може бути намальовано або написано все, що завгодно, і він може бути залити будь-якою речовиною. Його все одно зарахують, навіть якщо працювати з ним доведеться в костюмі хімзахисту.

Якщо галочок навпроти прізвищ кандидатів два або більше – бюлетень однозначно недійсний. Тут уже нічого не вдієш — це і є ті самі 1,4%

Якщо галочки немає в жодному з квадратиків, — отже, голосуючий, накритий хвилею любові до Путіна, просто забув її поставити. Зрозуміло, члени виборчої комісії виправлять цю помилку, і зарахують бюлетень за Путіна. Тож псувати бюлетені теж треба вміючи.

Найвищий результат Путін показав у Чечні, де за підсумками опрацювання всіх протоколів вийшло 98,99%. Та хто б сумнівався!

Це вже буде п'ятий термін Путіна, який має закінчитися 2030 року. Втім, з термінами все непросто, оскільки за спиною зицпрезидента Димона Медведєва Росією керував той самий Путін. Тож десь п'ятий термін, а десь і шостий, і взагалі говорити про електоральні терміни визначені законом у Росії безглуздо. Термін у Кремлі завжди лише один: від воцаріння і до моменту, коли правителя винесуть геть. Найчастіше це відбувається вперед ногами, але Хрущова та Єльцина, як виняток, виставили прижиттєво.

Першу поствиборчу заяву Путін зробив увечері, 17-го, одразу після закриття дільниць, виступаючи у своєму виборчому штабі. Цілком очікувано, воно було присвячене війні в Україні. Путін заявив, що продовжить війну "до вирішення всіх завдань СВО" і створить на захоплених територіях України "санітарну зону" — "зону безпеки, яку буде складно подолати засобам поразки, насамперед іноземного виробництва".

Таким чином, про "повернення України в сім'ю братніх слов'янських народів" уже не йдеться – цей проект закрито через повний його провал. Залишилася програма-мінімум: навалив гору трупів як "буфер" між Кремлем і Заходом, відсидітися за нею, утримати владу, і здохнути своєю смертю у відносно комфортному бункері.

Голосування відбувалося і на окупованих українських територіях, де за голосуючими доглядали люди в масках та з автоматами, заглядаючи до кабінок для голосування. Тих, хто голосував неправильно, ймовірно, розстрілювали на місці, але ці моменти в кадр не потрапили. А ось контроль за тим, проти якого прізвища ставлять галочку, і що пишуть на бюлетені на відео потрапив, після чого російські пропагандисти цілодобово мамою клялися на всіх каналах, що це українська постановка. Звичайно, їх клятви були розраховані виключно на російську аудиторію, як у Росії, так і поза нею. Повірили їм? Ну, не те щоб повірили, але й не сперечалися, оскільки росіянам все це давно байдуже. Блаженний, хто вірує, а хто не вірує – той позбавлений путінської благодаті, але всі вони, і віруючі, і невіруючі розуміють, що вибори в Росії – просто спектакль. Приблизно така сама, як перемога футбольної збірної КНДР на чемпіонаті світу – вона там регулярно перемагає, щоправда, лише для північнокорейців. Але нікому, крім них, її перемога не потрібна, а підданим Кімов – приємно.

Путіна привітали диктатори, прихильники соціалізму в поганому, радянському, значенні, а також лідери країн, які отримують вигоду з обходу західних санкцій і скуповування підсанкційної Росії сировини за заниженими цінами. У багатьох випадках ці ролі збіглися. Серед тих, хто привітав – МЗС КНР і особисто Сі Цзіньпін, Кім Чен Ин, Мадуро, Ортега, голова хунти з М'янми Мін Аун Хлайн, весь букет/вінок диктаторів з пострадянської Центральної Азії, президент Ірану Ебрахім Раїсі та бульбофюрер Олександр Лукашенко. Все це було цілком передбачуваним.

Серед тих, хто привітав, за чутками, виявився і Папа Римський Франциск, але це не точно. Прес-служба Ватикану офіційної заяви не робила, принаймні поки що. Але РІА "Новости" повідомили про вітання з посиланням на главу Всесвітньої спілки старовірів Леоніда Севастьянова, яка спілкується з понтифіком. Можливо, це хибне вкидання, але, можливо, Папа вирішив привітати Путіна таємно, пам'ятаючи про те, що публічні привітання загрожують черговим скандалом.

Щодо Путіна та Росії Папа перебуває у складному становищі, тож розумніше не розчісувати цю тему, а просто дивитися в інший бік, не вникаючи в деталі. Те саме можна сказати і про вітання, що надійшло від Ільхама Алієва. Будуть і інші, того ж таки роду. Все це було передбачуваним ще задовго до виборів. Тепер про цікаве.

Звісно, тріо клоунів, які взяли, разом із 0,14 Путіна, участь у π-виборах, були допущені до них за ознакою абсолютної лояльності Кремлю — насамперед. Але не лише тому. Кожен із них був фронтменом однієї з трьох політичних течій, що є в російському суспільстві, з якими Кремль змушений рахуватися. Неорадянські ностальгіки могли проголосувати за динозавра Харитонова, висунутого КПРФ, відверті чорносотенці – за сексуального маніяка Слуцького від ЛДПР, а ностальгіки за добрих стосунків із Заходом – за Homo novus Владислава Даванкова. При цьому, за даними дослідницького проекту ExtremeScan, який провів у Росії незалежні екзитполи, за Путіна голосували лише 55% респондентів. Ці дані соціолог та автор проекту Олена Конєва озвучила в ефірі "Дождя".

У накрутку 55% відсотків за фактом до 87,3% за даними ЦВК легко віриться. Але є два нюанси. Те, що "Дощ" – маріонетка, щільно одягнена на одну з ФСБшних лап псевдоопозиція, яка перебуває у дуже особливих стосунках із Кремлем, вже давно ні для кого не секрет. Не секрет і те, що провести в Росії "незалежні екзитполи" можна тільки за негласним дозволом влади, яка погодилася відвернутися на якийсь час, причому команда не помічати цієї антидержавної діяльності може прийти тільки з самого верху. Іншими словами, подвійну бухгалтерію з виборів було вкинуто в інформаційний простір цілком свідомо, і з відома Кремля. Що ж вони нарахували, наші незалежні ?

3% респондентів, за їхніми словами, голосували за Даванкова, 2% — за Харитонова і 1% — за Слуцького – ось так, драбинкою, і просто. 37% респондентів не відповідали на запитання, а 1% сказали, що зіпсували бюлетень. За модельного перерахунку відмов ExtremeScan припустив, що Путін набрав 76% голосів, а Владислав Даванков — 12%.

Це, повторюю, усередині Росії. На закордонних ділянках все набагато цікавіше. За даними ЦВК у Варшаві Даванков набрав 51,01%, Путін -19,78%; у Празі: Даванков — 59,89%, Путін -15,68%; у Гаазі, улюбленому місті Путіна: Даванков — 56,88%, Путін 15,22%; у Вільнюсі: Даванков — 39,22%, Путін 29,74%; у Хайфі: Даванков – 40,82%, Путін – 33,93%; у Баку: Путін -77,26%, Даванков — 14,23%; у Бішкеку: Путін – 73,81%, Даванков – 18,94%; у Генуї: Путін -70,86%, Даванков -19,55%; у Пхукеті: Путін — 48,24%, Даванков — 38,93%; у Сеулі: Путін — 41,47%, Даванков — 39,65%; у Софії: Путін — 59,93%, Даванков — 28,01%; у Таллінні: Путін — 75,22%, Даванков — 12,76%; у Ташкенті: Путін — 57,95%, Даванков — 31,92%; у селі Гадюкіне, як завжди, дощі.

Це вже цікаво. За результатами виборів у варіанті на експорт вимальовується і обкатується новий, досить молодий, 40-річний кандидат у нацлідери — після відходу Путіна і на заміну убієнному Навальному. Але ж хто він, цей Даванков?

Загалом нічого особливого – звичайна апаратна пліснява, яка густо покриває сьогодні всю Росію. Але дві деталі заслуговують на увагу. По-перше, статті про Даванкова у Вікіпедії російською, українською, німецькою, китайською та англійською мовами суттєво відрізняються. Це не переклад одного базового тексту з незначними правками, як це найчастіше буває, а вдумлива адаптація під конкретну аудиторію. Хтось дуже ґрунтовно та досить грамотно попрацював над міжнародним іміджем Даванкова — до речі, який перебуває під санкціями ЄС, США, Великобританії та низки інших країн за підтримку вторгнення Росії в Україну. Є також і його сторінки і ряд інших мов. А в російському варіанті біографії наведено цікаві відомості про освіту Даванкова: у 2006 році він закінчив істфак МДУ зі спеціалізації "Історія США", захистивши дипломну роботу на тему "Проблема соціальної адаптації суспільства мормонів у США (остання третина XIX ст.)".

В інших варіантах біографії таких подробиць немає — ще не час діставати з рукава цей козир. Але коли час прийде, їм обов'язково зіграють, запропонувавши Заходу чергового "молодого, перспективного, прозахідного", тощо, політика, хоч і не святого, але готового розгорнути Росію на демократичний шлях. Потрібно тільки йому допомогти: зняти санкції, урізати репарації, і залишити Росії хоча б Крим, бо інакше народ за Даванковим не піде, а піде за якимось Постпутіним. Комбінація абсолютно прозора, але Захід досі легко ковтав такі наживки, і в Кремлі, ймовірно, розраховують на клювання і цього разу.

Друге, і теж дуже цікаве, але поки що не виявилося наслідок "виборів", це реакція власне Заходу на "перемогу" Путіна. Західні країни щонайменше на рівні ЄС і НАТО анонсували їхнє принципове невизнання. Це означає, що Путіна, в тому числі в офіційних документах, можна називати як завгодно: диктатором, правителем, узурпатором та хоч хуйлом з маленької літери, але не президентом Росії. Чи зможе більшість західних політиків витримати заявлений тон? І хто з них першим таки назве Путіна президентом? Орбан? Фіцо? Трамп? Втім, Трамп буде не рахуватися, оскільки він не обіцяв не визнавати путінських виборів. Чи на нас чекає якийсь сюрприз?

Поки що у Кремлі намагаються якнайшвидше згорнути " виборчу кампанію ", мінімізувавши її обговорення постфактум, як у Заході, і у Росії, включаючи обговорення у Росії неприємних західних оцінок. З цією метою Путін, найближчими днями, піде, ймовірно, в інформаційну тінь. Щоб відволікти увагу від обговорення минулих виборів, перебивши інформаційну хвилю, російські пропагандисти навіть запустили в Мережу фейк про смерть Чарльза III, причому пішли настільки далеко, що виготовили фейковий скріншот із сайту Букінгемського палацу. На щастя, Його Величність у повному порядку, і працює у звичайному режимі, але деякого ефекту вкидання все ж таки досягло.