Кам'яний вік. Чому російське зброю скоро будуть купувати тільки тутсі
Багато років Росія займає друге після США місце за експортом озброєнь, але за останні п'ять років розрив у обсягах торгівлі значно збільшився — з 12 до 75%. За цей же час прибутки від експорту озброєнь — одна з головних статей доходу Росії — знизилися на 17% порівняно з 2009-2013 рр. Про це свідчать дані дослідження Стокгольмського інституту дослідження проблем світу (SIPRI).
У російському військово-промисловому комплексі відбуваються, м'яко кажучи, дивні речі, які почали прямо проектуватися на стан відносин з торговими партнерами та країнами-клієнтами, у тому числі й політичними.
Автомати і фрегати
Так, з самого свіжого — "Ростех" відкрив в Індії завод з виробництва автоматів Калашникова. Він розташований у районі міста Корва, а спільне російсько-індійське підприємство отримало назву Indo-Russian Rifles Private Limited. На заводі будуть виробляти модель АК-203. За офіційною інформацією "Рособоронекспорту", погоджено виробництво 750 тис. автоматів, причому в основному з індійських комплектуючих, що дозволить покрити мало не всі потреби збройних сил країни в автоматичних гвинтівках.
Але потім чомусь уточнюється, що нова зброя буде використовуватися, серед іншого, "для боротьби з лівими екстремістами-маоїстами" (які останній раз проявили себе два роки тому і взагалі проходять по відомствам поліції, спецслужб і внутрішніх військ). А ось про терористичні угрупування, що діють з території Пакистану, наприклад, що набагато більш актуально у світлі нещодавнього загострення конфлікту в Кашмірі, ні слова. Можливо, тому, що 20 лютого прийнято рішення про формування комісії з військово-технічного співробітництва між РФ і Пакистаном, а в минулому році пакистанські військові начебто отримали можливість навчатися в російських вузах.
Що стосується начебто ув'язненої минулої осені угоди на поставку російських систем ППО С-400 (причому то за рублі, то за рупії в еквіваленті $5 млрд, що є астрономічною сумою для обох країн), так і незрозуміло, чи вона відбулася насправді. Особливо враховуючи яке поглиблюється стратегічне партнерство Делі з Вашингтоном і одночасно вибір Дональдом Трампом Індії та Туреччини як нових напрямків торговельних воєн. Втім, процес покупки З індійцями-400 можуть зупинити і інші обставини, до яких ми повернемося трохи нижче.
Якщо послухати господаря найдорожчої квартири в Росії, керівника "Ростеха" Сергія Чемезова (на вхідному в цю державну корпорацію "Уралвагонзаводі" постійно знижуються зарплати, проходять скорочення і почастішали самогубства співробітників на робочому місці), росіяни будують ще два збройового заводу, подібних корвовскому. І в дуже дивних місцях. Так, до кінця поточного року планується ввести в експлуатацію завод з виробництва АК-103 у Венесуелі. "На даний момент завод у Венесуелі ще не добудований, але думаю, що до кінця року ми маємо його завершити", — розповідає Чемезов. Це в умовах хаосу у Венесуелі, яка цілими днями сидить тепер без електрики?
Друга локація — Саудівська Аравія, найбільший іноземний клієнт ВПК США. Там нібито також буде відкрито завод з виробництва автоматів АК сотої серії. І що ж, американці, з якими Ер-Ріяд насилу зберіг рівні стосунки, будуть дивитися на цей проект крізь пальці? Не віриться, враховуючи лінію Білого дому на боротьбу з ворожими країнами, конкуруючими з Америкою на ринку озброєнь в першу чергу союзників.
Виникає враження, що багато російські проекти в оборонній промисловості переслідують інші цілі — можливо, звичайного збагачення керівництва з допомогою різноманітних схем і введення торгових контрагентів в оману. В якості прикладу можна привести підводний човен "Білгород", передбачуваного носія безпілотних субмарин "Посейдон", якими Володимир Путін лякав США. Будівництво цієї човни почалося майже три десятки років тому, в 1992-м. Її кілька разів консервували і перезакладывали, намагаючись "допилити", але в 2018-м "Білгород" так і не вступив в дію. Зате тепер у човна перекроєний і подовжений до 184 м корпус, що лише полегшує її виявлення американськими пошуковими системами. Так що держсекретар Помпео навіть назвав російські погрози подібного типу незначними. Але це ще куди не йшло, до російської фантастики американці вже стали звикати, а західні політики передбачувано використовують такі "страшилки" для збільшення оборонних бюджетів своїх країн.
В реальності ж Росія як не старалася, але так і не спромоглася добудувати три призначених для тієї ж Індії фрегати типу "Адмірал Григорович", оскільки Україна після лютого 2014 р. відмовилася постачати РФ двигуни для них. А Росія випускати ці двигуни не в змозі (з політикою імпортозаміщення якось не зрослося) і тепер намагається продати Індії фрегати в комплектації "баржа". Купувати їх Індія не хоче, а виконавець проекту з імпортозаміщення виявився специфічної особистістю, більше того, українським громадянином і, зрештою, два роки тому втік в Україну. Пікантності ситуації додає те, що МО РФ також замовило 12 таких фрегатів, на що були виділені мільярдні суми, і ця гігантоманія дала привід для публічної гордості Володимира Путіна. Але програма виявилася зірвана.
Те ж відбулося і з винищувачем п'ятого покоління Су-57. Він здійснив свій перший політ у 2009 р., а в серійне виробництво не пішов. Два таких літака навіщо-то ганяли в Сирію, мабуть, щоб продемонструвати, що вони все-таки літають, в надії, що Індія повернеться в проект, з якого зі скандалом вийшла два роки тому. Над танком "Армата", серійне виробництво якого виявилося, по-перше, надто дорогим, а по-друге, неможливим без імпортних комплектуючих з санкционных списків, вже всі посміялися.
Вони потонули
Що стосується систем протиракетної оборони, то раптове утоплення ракет для комплексів С-400 по дорозі з РФ в Китай змусило насторожитися не тільки замовника, але, можливо, і Індію, а також перспективного покупця — Туреччину. Особливо зважаючи на політико-бойового безсилля, яке російські системи ППО демонструють в Сирії. Втім, дивна історія з затонулими ракетами змусила згадати й інші, більш ранні сюжети.
Нещодавно провідний американський (а раніше радянський) фахівець з військово-технічного розвитку КНР Олександр Німець в серії експертних статей на "Каспаров.ру" розповів про чудові пригоди російських і радянських протиракетних систем у Китаї. З-300 була розроблена в СРСР в 1980-х роках. Достовірно вона могла збивати ворожі літаки і ракети на відстані до 250 км і тоді була більш ніж актуальною системою. У 1994 р. Китай придбав за $3 млрд шість дивізіонів систем С-300 РМУ. Але відразу ж, вказує Німець, на основі С-300 він став розробляти власну систему ПРО. Загалом, сталося те, що китайці роблять з усіма технологіями, які потрапляють їм до рук. У 2000 р. це була система HQ-9 з дальністю ураження до 125 км. До 2005 р. Китай створив поліпшену систему ПРО HQ-9А, а до 2010-го — систему HQ-9В, за характеристиками не поступається, а по оснащенню, ймовірно, і перевершує російський аналог.
З цього часу в китайській і сусідній з Китаєм пресі розгорнулася бурхлива критика З-300. Раніше, в 2007 р., Росія оголосила про створення нового покоління цієї системи С-400. А в 2015 р. Пекін уклав з Москвою угоду про закупівлю кількох полків таких систем. Перші два дивізіони прибутку в Китай в липні 2018 р. Китайські військові всіляко розхвалювали покупку, але до січня нинішнього року, коли сайт sina.com опублікував сенсаційне повідомлення. У ньому підкреслювалося, що С-400 страждають багатьма недоліками: вони нездатні збивати американські новітні винищувачі-невидимки F-35; озброєння F-35 здатне успішно, ще на підльоті, знищувати ключові елементи-400; нарешті, З-400 являє собою лише незграбну модифікацію (модернізацію) старої системи С-300, "старий виріб в новій обгортці". Точніше, система С-400 використовує збільшені в порівнянні з С-300 ракети, містять набагато більшу кількість твердого палива. Тільки цим і пояснюється (заявлений) збільшення дистанції ураження ракет і літаків з 250 км в системі С-300 до 400 км в системі С-400. Але це робить С-400 більш вразливою. А з 2016 р. Китай інтенсивно розробляє систему ПРО HQ-16, яка залишить далеко позаду С-300 і С-400. Тому анекдот з утоплением ракет в Па-де-Кале може бути просто спробою врятувати обличчя в умовах неминучого у недалекому майбутньому переривання контракту. Переконливості цієї версії додає той факт, що, маючи спільний кордон з КНР, Росія відправила туди вантаж через Атлантику. Втім, можливо і друге пояснення: жахливі проблеми з логістикою в самій Росії.
Африка не чекає
Тут додамо, що вже крупно обжегшаяся на російській халтури і фантазіях Індія може наслідувати приклад свого головного суперника, згортаючи військово-технічне співробітництво з РФ. Тим більше що, на відміну від Китаю, закупівля працюючих систем для індійців сьогодні більш ніж актуальна. Плачевний стан російських військових заводів, не тільки периферійних (таких як в Комсомольську-на-Амурі, Нижньому Тагілі, Челябінську), але і в минулому космічного гіганта НВЦ їм. Хрунічева, про сумний стан справ на якому нещодавно розповів анонімний співробітник, просто не дає можливості росіянам якісно виконувати замовлення. Хіба що збирати автомати Калашникова, так і на умовах розміщують виробництва іноземців (правда, які умови могла висувати Венесуела Мадуро, уявити складно). Крім того, тепер очевидно, що тиск США на ринки збуту продукції російського ВПК буде тільки посилюватися, і насамперед це стосується платоспроможних країн, які перебувають з Америкою в стані комплексної взаємозалежності.
Так, нещодавно Вашингтон знову пригрозив Анкарі відмовою у передачі американських винищувачів п'ятого покоління F-35 в разі продовження протиракетного флірту Туреччини з Росією. Якщо Туреччина придбає у Росії системи С-400, Америці не слід їй передавати американські винищувачі п'ятого покоління F-35. Як заявив головнокомандувач Об'єднаними збройними силами НАТО в Європі американський генерал Кертіс Скапаротти (недавній начальник нового заступника держсекретаря США по Європі і Євразії Філіпа Рікера), так вважає Європейське командування Збройних сил США.
"Від мене як військового кращим радою було б не доводити до кінця угоду з F-35, щоб вони не здійснювали бойові вильоти в умовах, коли наш союзник використовує російські системи, особливо системи протиповітряної оборони", — заявив він на слуханнях у комітеті у справах збройних сил Сенату Конгресу США 5 березня.
Минулого літа, незважаючи на протест Конгресу, Сполучені Штати офіційно передали військово-повітряним силам Туреччини перший винищувач-бомбардувальник F-35А. Але тепер нижньою палатою Конгресу правлять демократи, і об'їхати їх на кривій козі у поклонників Москви не вийде. Цілком ймовірно, що і з іншими великими оборонними угодами РФ можуть відбуватися подібні речі — або через проблем з продукцією, або в силу переходу партнерів на власні аналоги, або через більш агресивної позиції Вашингтона і просування їм власних політичних та ділових інтересів. Як би те ні було, тенденція очевидна: основними ринками збуту російських озброєнь стають диктаторські режими і не найбільш благополучні країни третього світу. "Рособоронекспорт", до речі, вже зараз бравує портфоліо контрактів з африканськими державами південніше Сахари на суму близько $1,7 млрд і радіє можливим операціях з Руандою. Втім, незабаром і на цих ринках Москві доведеться боротися з Пекіном.
