Як СБУ могла врятувати Чорногорію від перевороту
Змагання з плевкам у журналістів в Україні - це щось на зразок національного спорту. Особливо пікантно виглядають подібні вправи у виконанні людей, чия інформованість визначається близькістю до джерел більшою, ніж у переважної більшості представників журналістського цеху. І те, що маючи таку інформацію, вони воліють нею докоряти, а не ділитися, честі ніяк не робить.
Втім, у бік образи і моралізаторство, адже в даному конкретному випадку мова йде про справжню #погоди, про яку нам сповістив Тарас Березовець: українські спецслужби врятували (світ - закреслено) Чорногорію, зірвали сербо-російський змова з метою державного перевороту і таки дали шанс тамтешнього прем'єр-міністру Мило Джукановичу дожити до ста років.
Не знаю, кому як, а мені шалено подобається використаний Тарасом термін "далеке зарубіжжя". Віє чимось серйозним - щоб не сказати "імперським". Що, загалом, і не дивно - цей оборот ніжно люблять за поребриком зважаючи на очевидну необхідність дозувати свої апетити, як того велить сервіровка стола у кращих будинках: що ближче до рук - то й береш в першу чергу. Але нам-то навіщо? І потім, відстань від Києва до Подгоріци - по дорозі - становить аж 1905 км, з яких трохи менше половини припадає на територію України. Так що Європа - близько, і до цього варто, нарешті, звикнути.
Ну да ладно, вистачить підколювати. Адже по суті-то якщо говорити - безумовний крутяк! Операція дійсно унікальна. Українська контррозвідка зуміла ідентифікувати сербів-четников, які брали участь в окупації Криму і в боях на Донбасі та повідомити про них західні спецслужби, незважаючи на протидію російської розвідки. В результаті змову було розкрито, його учасників пов'язали, імперську сутність Москви і сентименти Белграда знов викрили.
В Криму, а також у рядах ДЛНР засвітилися близько 300 четников (у Мережі можна знайти згадки про загін "Йован Шевич" у складі 250 бійців, а також відомості про формуваннях меншій чисельності та окремі life-stories - припустимо, що це все різні люди). Але вже в жовтні 2014-го більшість з них повернулися в Сербію. Логічно припустити, що ідентифікація якщо не всіх, то багатьох відбулася до цього часу. І якщо тоді ж не були повідомлені Інтерпол, Європол, а також відповідні органи балканських держав, то це можна назвати хіба що про... халатністю, щоб не розводити #зраду.
Сумнівно, щоб на цій стадії було сильне протидія з боку російських спецслужб. Що ж до участі в операції західних спецслужб - правильніше, по всій видимості, було б говорити про інформаційне партнерство. Вкрай малоймовірно, щоб чорногорці дозволили працювати на своїй території чужого спецназу.
Хоча знову ж таки, це анітрохи не применшує заслуг наших бійців невидимого фронту в зриві змови - якщо апріорі такі заслуги визнати за достовірний факт (про який, на жаль, публіку сповістив лише один далекий від розвід спільноти джерело). Але "західні спецслужби ніколи не змогли б так швидко і ефективно обчислити і нейтралізувати понад 30 учасників змови, якщо б не СБУ"? Я б не став, по-перше, розкидатися словом "ніколи" - просто в силу того, що не знаю. І автор теж, до речі: подробиці операції, як він сам визнав, стануть відомі через роки. По-друге, дані про зв'язки між 250-300 "кримсько-донбаськими" четниками і учасниками змови немає. Так що співвідношення цих множин поза арифметичних рамок може бути яким завгодно: від "Ба! Знайомі всі обличчя!" до "Хто всі ці люди?".
Але з чим я і справді погоджуся беззастережно - так це з закликом "пишатися контррозвідниками, військовими розвідниками, усіма, хто робить свою тиху, небезпечну, але таку потрібну роботу". І для цього мені зовсім не потрібно сумнівної достовірності хештегов.
