Токсичний експортер. Як Україна позбавила Росію збройового ринку Південно-Східної Азії

Автор The Diplomat Себастьян Странджіо пише про те, як війна Росії проти України, у тому числі повномасштабне відкрите вторгнення, призвели до втрати Москвою мільярдів та мільярдів доларів.

У зв'язку з посиленням санкцій Заходу щодо військово-промислової галузі Росії експорт російської зброї до Південно-Східної Азії за останнє десятиліття впав дуже сильно. І після вторгнення в Україну здатність Росії продовжувати постачання ще більш сумнівна.

Такого висновку у своїй статті, опублікованій 5 травня, дійшов Єн Сторі із сінгапурського Інституту досліджень Південно-Східної Азії. В ній йдеться про зниження експорту російських озброєнь із початку цього століття. У період з 2000 по 2021 р. Росія, згідно з даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), була провідним експортером зброї до Південно-Східної Азії, поставивши її до регіону на суму $10,87 млрд, випередивши при цьому США ($8, 4 млрд), Францію ($4,3 млрд), Німеччину ($2,94 млрд) та Китай ($2,9 млрд).

Така перевага Росії у Південно-Східній Азії обумовлена тим, що РФ могла запропонувати передові військові технології за відносно низькими цінами. Також важливими є готовність і бажання продавати танки, стрілецьку зброю та винищувачі країнам, незалежно від того, хто там при владі. У тому числі таким, як М'янма та Камбоджа, які знаходяться під різними санкціями та ембарго Заходу. За даними SIPRI, головними клієнтами Росії у регіоні період 2000-2021 гг. були В'єтнам, який закупив зброї на $6,5 млрд, за ним слідували М'янма ($1,7 млрд), Малайзія ($1,3 млрд) та Індонезія ($1,2 млрд).

Але Сторі також звернув увагу на те, що за останні сім років продаж озброєнь Росією в Південно-Східну Азію різко скоротився — з $1,2 млрд у 2014 р. до лише $89 млн у 2021 році. Чим пояснюється це падіння? Він називає чотири причини: західні санкції та контроль над експортом, запроваджені проти Росії після анексії нею Криму у 2014 р.; призупинення модернізації оборонного потенціалу В'єтнаму через "побоювання з приводу здатності Москви виконувати замовлення" у поєднанні з антикорупційною кампанією уряду; ухвалення урядом США у 2017 р. Закону про протидію противникам Америки за допомогою санкцій, що дає Вашингтону право вводити санкції проти будь-якої країни, що співпрацює з військово-промисловим комплексом Росії; і "зростаюча конкуренція з боку американських та європейських оборонних корпорацій, а також відносних новачків у цій сфері на кшталт Китаю та Південної Кореї".

Якщо зважити на те, наскільки жорсткі санкції були введені щодо Росії через вторгнення в Україну 24 лютого, було б логічно припустити, що експорт російської зброї до регіону продовжить скорочуватися. Вторгнення "завадить ВПК країни збільшити продажі і, ймовірно, призведе до скорочення експорту озброєнь Москви до Південно-Східної Азії", — резюмував Сторі.

Відкритим залишається питання: чи зможе Росія, якій потрібно компенсувати значні втрати, яких вона зазнала в Україні, як і раніше, бути надійним експортером озброєнь, а також, враховуючи її провали на війні, чи збереже вона репутацію виробника гарної зброї.

Розглянемо приклад М'янми, де військовий переворот у лютому 2021 став причиною повторного введення санкцій Заходом. Через місяць після військового перевороту Росія відправила до М'янми на парад на честь Дня Збройних сил заступника міністра оборони Олександра Фоміна, щоб домогтися збільшення закупівлі зброї.

Але, як зазначає Сторі, М'янмі тепер треба ще якось оформити великі замовлення в Росії, а військова хунта тим часом уже заговорила "про потенційні проблеми, які український конфлікт може спричинити для експорту російської зброї до країни".

На думку Сторі, статус Росії як торговця зброєю не може бути поясненням обережної реакції регіону на вторгнення Володимира Путіна в Україну. Країни Південно-Східної Азії до війни ставляться критично, але до міжнародної санкції кампанії проти Москви приєднався лише Сінгапур. Понад те, ця критика переважно була розмитою – без прямого засудження дій Росії.

Бажання регіону забезпечити постійний доступ до російської зброї, а також залежність від ланцюжків поставок, що сформувалася у минулому, стали одним з ключових факторів невизначеності позиції регіону щодо війни в Україні. Однак це лише один із факторів.

Багато урядів у регіоні, як і багато хто на Глобальному Півдні, вважають, що українська криза — це далеко, а отже, вона не має прямого відношення до їхніх інтересів, за винятком потенційних економічних наслідків. Країни регіону вважають за краще залишатися нейтральними на тлі зростання стратегічної та ідеологічної поляризації, викликаної російським вторгненням. Крім того, Росія має і постійне місце у Раді Безпеки ООН, і зв'язки з часів холодної війни з такими країнами, як В'єтнам та Лаос. Отже, навіть якщо Росія перестане бути важливим джерелом імпорту зброї для Південного Сходу Азії, більшість країн регіону продовжать дотримуватися нейтралітету.