Як США намагаються вибити грунт з-під ніг Китаю
Вашингтон закладає довгострокові основи стратегії стримування Китайської Народної Республіки не тільки в західній частині Тихого океану, але й у глобальних масштабах. Черговим цеглинкою стратегії США стало підписання офіційної угоди про створення міжнародної торгово-економічної організації "Транстихоокеанское партнерство". Пекін поки утримався від будь-яких коментарів, заявивши, що вивчає 6000-сторінковий документ.
Захід відбувся в Окленді (Нова Зеландія) в четвер, 4 лютого. Президент США після церемонії заявив, що ТТП дозволить США та іншим державам - "не таким, як Китай" диктувати правила гри в XXI столітті. Захват Барака Обами зрозуміти можна - це одне з його найбільших досягнень в якості президента. І йому вдалося реалізувати його до закінчення терміну в цьому році, принаймні, на офіційному рівні, т. к. ще належить ратифікація угоди парламентами дванадцяти країн. І труднощі можуть виникнути в першу чергу в Сполучених Штатах, де зараз президентські перегони в самому розпалі, а її учасники на повну котушку можуть використовувати декларовану багатьма фахівцями загрозу втрати робочих місць.
Що ж стосується угоди, то воно передбачає створення наймасштабнішою зони вільної торгівлі між країнами Америки, Азії і Океанії: США, Канадою, Мексикою, Перу, Чилі, Японією, Сінгапуром, В'єтнамом, Брунеєм, Малайзією, Новою Зеландією та Австралією. Сукупний ВВП цих дванадцяти країн становить 36% від світового. Джон Кі, прем'єр-міністр Нової Зеландії - однією із засновниць ТТВ - заявив на церемонії, що угода забезпечить кращий доступ до товарів і послуг для 800 з гаком мільйонів людей у вищевказаних дванадцяти країнах. До цієї угоди країни ТТП йшли довгий час, і їм довелося зважитися на ряд поступок. Наприклад, японці зобов'язалися послабити торгові бар'єри на імпорт чіпсів і масла; Малайзія - ліквідувати акцизи на весь імпортований алкоголь і прийняти пакет реформ для протистояння торгівлі людьми, а В'єтнам - створити незалежні профспілки. При цьому усі держави повинні скасувати субсидії для рибальства, перешкоджати примусової праці і прийняти прийнятні умови для робітників.
На думку американського економіста, лауреата Нобелівської премії Джозефа Стігліца, Транстихоокеанское партнерство "може виявитися найгіршим торговельною угодою за останні десятиліття". Існує думка, що, по-перше, як ми вже писали вище, ТТП може негативно вплинути на ринок праці, а по-друге, завдати шкоди суверенітету тихоокеанських держав. Проте ймовірність того, що Вашингтону вдасться допомогою ТТП істотно сповільнити зростання КНР, гранично висока. США сподіваються з допомогою цієї організації згуртувати південноазійський регіон, який вже давно із-за своїх внутрішніх суперечностей є головним болем адміністрації Обами.
Вашингтон докладає максимум зусиль, щоб знизити вплив Китаю в регіоні, втягуючи у свою орбіту держави західного Тихого океану. Тому-то (крім, власне, військово-стратегічних міркувань) настільки серйозний інтерес США проявляють до головного торгового партнера Китаю - невизнаному Тайваню. До останнього часу головна політична сила на острові, Гоміньдан, намагалася всидіти на двох стільцях - збирала вершки від співпраці з Пекіном, і з Вашингтоном, але планомірно просувалася до зближення з першим. Президентські вибори, на яких здобула перемогу кандидат від Демократичної прогресивної партії (ДПП) Цай Інвень, цілком можуть перешкодити цьому зближенню. Справа в тому, що ДПП, як і Інвень - є прихильниками незалежності Тайваню. І, відповідно, противниками концепції "дві країни - один народ", яка об'єднує і тайваньських націоналістів і комуністів на материку. Справедливості заради варто помітити, що нового президента вважають поміркованим політиком, тому горщики з Пекіном Тайбей бити не буде, але і форсувати зближення не стане. Ще однією країною, у співпраці з якою зацікавлені США, є В'єтнам, де влада втримав переконаний комуніст старої школи Нгуєн Фу Чонг. Ханой ж, будучи давнім суперником Пекіна, по відношенню до двом світовим гігантам, проводить політику, багато в чому аналогічну тайванської.
Прив'язати до себе регіон США намагаються і через альтернативну ТТП організацію - ASEAN, до складу якої входять Філіппіни, Малайзія, Індонезія, Сінгапур, Таїланд, Бруней, В'єтнам, Лаос, М'янма і Камбоджа. ASEAN, за задумом її членів, повинна бути потужним чинником стримування Китаю, але відчуває ряд труднощів, оскільки дипломати КНР успішно використовують внутрішні протиріччя і вносять сум'яття в роботу цього антикитайського фронту. Тому 15-16 лютого на каліфорнійському ранчо Саннилэндс Обама вирішив зібрати представників всіх країн ASEAN, щоб спробувати домогтися єдності в організації. Однією з цілей, які переслідує Вашингтон, збираючи цей безпрецедентний саміт, бачиться спроба якщо не зірвати, то хоча б істотно уповільнити становлення морського панування Піднебесної і не допустити перетворення Південно-Китайського моря в власне китайське озеро.
Використання Штатами двох глобальних структур пояснюється, звичайно, не тільки прагнення Обами залишити слід в історії і завершити каденцію на позитивній ноті. Нинішній період вибрано невипадково, оскільки саме зараз Китай перебуває у фазі вкрай важкого переходу від індустріальної економіки до споживчої, що зумовило обвал цін на ключові товари; а також глобального реформування армії. Китайське диво зараз вже таким не є, оскільки економіка демонструє спад. Видання The Washington Post раніше вірно помітило, що економічне зростання в Китаї, а також Південній Америці, який походив останню чверть століття, призвів до різкого зниження кількості бідних верств населення, однак нинішній стан справ у Китаї може мати зворотний ефект. На думку аналітиків банку Royal Bank of Scotland, висока закредитованість і ризик дефляції є ключовими загрозами для китайської економіки. До того ж, британські експерти вважають, що показники приросту економіки КНР, які показували влади останні чотири роки, дуже підозріло близькі до планів уряду. Реальний приріст ВВП, на їхню думку, в два рази нижче офіційних даних і складає приблизно 3-4% в рік.
Великий бізнес реагує на тенденції в китайській економіці. Так, за даними Інституту міжнародних фінансів (ІМФ), відтік капіталу з Китаю в минулому році склав 676 млрд доларів. Агентство Bloomberg також констатувало катастрофічне скорочення золотовалютних резервів Китаю в 2015 році - скарбниця втратила 512 млрд доларів, а Народний банк Китаю 6 січня послабив курс юаня до п'ятирічного мінімуму, щоб підтримати економіку. Пекін усвідомлює необхідність більш активної присутності в інших країнах, що дозволить оздоровити економіку, отримати життєво важливі ресурси і сучасні технології, які дозволять прискорити модернізацію економіки до стадії споживчої та високотехнологічної за зразком західних країн. Саме тому Китай вливає величезні суми в країни Африки (ресурси), а також інтенсифікує зв'язку з нафтовими державами Близького Сходу - тими ж Іраном і Саудівською Аравією. Що стосується технологій, то їх джерела Китай шукає скрізь. Зокрема, в Європі, звідки не так давно з новими вигідними угодами прибув президент КНР Сі Цзіньпін. Збільшує також Китай свою присутність в американському і європейському бізнесі. Буквально за кілька тижнів 2016 року китайські компанії провели кілька багатомільярдних покупок.
Іншими словами, зараз спостерігається різноспрямований рух США і Китаю. Американці "йдуть" в Азію, щоб вдарити по Пекіну в його вотчині, а китайці за нового "Шовкового шляху" - в Європу, що не може не турбувати Вашингтон. До речі, на думку європейських експертів, Транстихоокеанское партнерство, яке є викликом для Китаю, може пришвидшити переговори ЄС і США по створенню торгового союзу. Німецький бізнес, наприклад, вже наполягає на цьому. "Ми не можемо дозволити собі залишатись осторонь і спостерігати за тим, як інші прописують правила для світової економки завтрашнього дня", - цитує Deutsche Welle президента Федерального об'єднання німецької промисловості (BDI) Ульріха Грілло, який наполягає якнайшвидшої розробки угоди про створення Трансатлантичної зони вільної торгівлі.
Цілком ймовірно, що бізнес, відчувши нові вигоди після створення ТТП, змоделює інший вектор зовнішньої політики для Європейського союзу, деякі країни якого сьогодні демонструють бажання "пробачити" Москви і відродити економічне співробітництво з РФ. Крім кореляції політики ЄС ТТП безпосередньо може серйозно нашкодити російської промисловості. Експерти Центру міжнародної торгівлі (ЦМТ) вважають, що може постраждати експорт російських добрив, металів, деревини і морожених крабів в США, Малайзію, Сінгапур, Японію і Мексику. За даними американського Інституту світової економіки імені Петерсона (PIIE), переорієнтація торговельних потоків може коштувати ВВП РФ втратою 2 млрд доларів до 2025 року, а експорт - 4,4 млрд доларів. Росію відсунутий Австралія, Нова Зеландія, Малайзія, Канада та Чилі. Очевидно, що створенням Транстихоокеанского партнерства Вашингтон вб'є відразу трьох зайців: перешкодить розвитку китайської економіки, завдасть шкоди пошарпаної російської і посприяє поверненню Європи під своє крило.
