Історія з географією. Як саміти НАТО, G7 і G20 врятують російських школярів

У Росії учнів старших класів напихають "правильної" інформацією навіть у нових підручниках з географії, заздалегідь заганяючи юні уми в стійло світової ізоляції та ксенофобії. Як наслідок, це формує навіть не почуття переваги, етнічної, культурної та іншої унікальності, а своєрідну ідеологію. Але, щоб людина не луснув від усвідомлення власної значущості, необхідний "об'єкт" (а краще декілька), який увібрав би в себе весь супутній негатив. Загалом, щось на зразок портрета Доріана Грея. Ті ж Захід і НАТО, давно стали безликої формою концентрованого зла. Тобто, поки росіяни їх проклинають і вішають на них всіх собак, це допомагає їм залишатися чистенькими.

Ну, наприклад, у згаданому підручнику географії для 10-11 класів, який видавався в 2015-2016 рр., його автор, Володимир Максаківській, який помер 12 січня 2015 р., або хтось ще, в кращих традиціях радянсько-російського агітпропу пише, що, мовляв, відносини з Заходом зіпсувалися з вини останнього, т. к. він прагнув "змінити стратегічний баланс сил у світі на свою користь. Далі по тексту очікувано біля кордонів Росії з'являється американська ПРО, яка, звичайно ж, потрібна для нападу на РФ; захист інтересів в Криму - так, нагадаємо, "братський народ" називає анексію, неофашисти в Києві і наостанок непереконлива бравада у вигляді обіцянки "бумеранга" у відповідь на санкції. Загалом, стандартний набір типових для сучасної Росії кліше. Погано, що вони мають всі шанси стати визначальними векторами мислення для ще одного покоління. Якщо ще не стали.

З іншого боку, якщо повернутися до нинішньої ситуації, є низка подій, заяв та дій, які все ж таки вселяють надію, що російські школярі ще можуть бути врятовані, а можливо, навіть і деякі дорослі. Звичайно, потрібна найсильніша зуботычина від дориангреевского портрета. А зараз зазвичай інформаційно мертвий літній сезон перетворюється в низку важливих міжнародних зустрічей і самітів, в яких Росія практично не бере участі: 28-й саміт НАТО 25 травня, 43-й саміт "Великої сімки" 26-27 травня, 12-й саміт "Великої двадцятки" 7-8 липня, саміт "Київ-ЄС" 13 липня. І цим всім заходам передували заяви і дії, які багато в чому дозволяють вгадати порядку денного.

Почнемо з телефонних переговорів Петра Порошенка з новим президентом Франції Емманюель Макроном. Бесіда пройшла за день до початку саміту НАТО в новій штаб-квартирі Альянсу в Брюсселі, який стане першим для Дональда Трампа; а також перед самітом G7, який пройде в сицилійському Таорміні. Порошенко з французьким колегою обговорили G7 і війну на Донбасі, але слід пам'ятати, що хоча Макрон не живить особливу любов до російського колеги, всі ж 29 травня відбудеться незапланований візит Путіна в Версаль. Природно, президенти не могли обійти увагою зустріч нового господаря Єлисейського палацу з лідером РФ. І, до речі, французький президент показав, що вміє плести хитромудру мережа політичних інтриг, коли взяв до прем'єри представника "опонентів" з правоцентристської партії "Республіканці". Таким чином він стягує під свої прапори не тільки прихильників соціалістів, але й електорат правих. Аналогічно він може використовувати і Путіна, щоб дістати його французьких фанатів.

Можна припустити, що Путіна розмова Макрона і Порошенко не надихнув. Як і слова держсекретаря Рекса Тіллерсона, який у середу "обрадував" Кремль перспективами його повернення до клубу "Великої вісімки": мовляв, поки Росія не почне виконувати мінські угоди і не відновить суверенітет України, їй G8 не бачити, як власних вух.

А стільки було надій на екс-главу Exxon Mobil з Орденом Дружби з рук Путіна. Не склалося, треклятая демократично-репресивна державна система США зламала Тіллерсона, не дозволила дружити з Третім Рей..., тобто, Римом. І його шеф нічим не краще.

Дональд Трамп в цей же день прибув до Італії, де зустрівся з лідером католицького світу - понтифіком Франциском I, що важливо, якщо пам'ятати про взаємній любові між президентом США і іспаномовним населенням. Але для України більш значущою була його зустріч з італійськими президентом Серджо Маттареллой і прем'єром Паоло Джентилони. Трамп не сказав нічого нового: Росія повинна виконувати "Мінськ", її потрібно притягнути до відповідальності за анексію Криму і т. п. В даному випадку має значення не що він сказав, а кому і знову-таки колись.

Відомий факт, що в Італії сильні проросійські настрої і є відверто прокремлівські політики на кшталт екс-прем'єра Сільвіо Берлусконі. Рим поряд з іншими "друзями" Кремля періодично намагається хоч якось перешкодити продовженню санкцій щодо Росії. Однак після виборів у Нідерландах та Франції можливості Москви впливати через своїх лобістів на ЄС дещо ослабли. Герт Вілдерс не отримав більшості, Марін Ле Пен з Франсуа Фійоном біля розбитого корита, а німецькі есдеки несподівано програли "рідний" Північний Рейн-Вестфалія. Значить пора розігрувати італійську карту, інколи не гребуючи відвертою брехнею.

17 травня Джентилони на зустрічі з Путіним акуратно розкритикував санкції, але нагадав про єдність членів НАТО і ЄС. Що, правда, не завадило російським медіа зробити з мухи слона. Наступна така ГМ-муха вилетіла з Валдайського дискусійного клубу, де виступала спеціальний радник Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федерики Могерини - Наталі Точчи, теж італійка. Їй кореспондент "Газета.ги" поставив питання про мінських домовленості, і це ж видання поширило сильно спотворений відповідь Точчи: мовляв, ЄС планує обговорити зміна формату "Мінська" по Україні. Хоча радниця Могерини цього і близько не говорила, про що раніше писала "ДС". Наявності черговий вкидання, а в заключному епізоді цього міні-серіалу виступили депутати парламенту Венеції (не в перший раз, до речі), вимагали від прем'єра скасувати антиросійські санкції. Декларацію за підписом депутата Стефано Вальдегамбери нібито бачила газета "Известия".

Але італійський фактор напередодні самітів послабив Трамп. По суті, його заява про відповідальність Москви за анексію Криму і війну на Донбасі стало відповіддю-попередженням для італійських властей. І разом зі словами Трампа похмурий прогноз Тіллерсона і переговори Порошенка з Макроном дають зрозуміти, що нічим хорошим зустрічі НАТО, G7, G20, саміт Україна-ЄС для РФ не закінчаться. При цьому західним союзникам не обов'язково йти на якісь радикальні кроки щодо Кремля. Достатньою однієї ілюзії - ілюзії масованого тиску на Росію за допомогою цих самітів, щоб відправити дуже чуйний до політичних пертурбацій бізнес в нокдаун. Бо сьогодні удари по економіці являють собою єдиний дієвий і порівняно малоризиковий для Заходу спосіб боротьби з російськими імперськими амбіціями.