Поперед батька в пекло. Як Зеленський топчеться по граблях Януковича
Російський президент Володимир Путін використовував візит до Москви сербської колеги Олександра Вучича для того, щоб, крім загальної порядку зустрічі, зробити кілька заяв щодо газового питання, які прямо та опосередковано стосуються України.
По-перше, господар Кремля в ультимативній формі звинуватив Болгарію в свідомому затягуванні реалізації проекту "Балканський потік", який повинен стати сухопутним продовженням "Турецького потоку" в обхід України. "Ми бачимо, що болгарська сторона, як це не сумно, не дивно звучить, свідомо затягує реалізацію проекту на своїй території. Хочу сказати про це прямо і публічно", - Путін висловив невдоволення тим, що Софія все інтенсивніше прокладає шлях на Захід, прямо в Вашингтон і штаб-квартиру НАТО. Що є наслідком боротьби явно вже загралися в русофобію, прокремлівських груп впливу за російські гроші. Тому президент РФ ставить питання руба: або починайте вже прокладати трубу, або знайдемо кого-небудь ще. Питання, ким він замінить болгар, враховуючи, що Балкани на сьогоднішній день досить вже віддалилися від Кремля, залишається відкритим. Але не скасовує даний недвозначний меседж.
Другу заяву безпосередньо стосується України - майбутнього саміту нормандської четвірки у Парижі 9 грудня і, власне, переговорів про транзит блакитного палива з початку наступного року. Поки український президент Володимир Зеленський на біговій доріжці проголошує досягненням сам факт того, що зустріч у нормандському форматі таки відбудеться, його візаві з Росії дає зрозуміти: рано радіти. Москва, як відомо, визначила газова суперечка з Києвом одним з пунктів майбутніх переговорів. Так, "Газпром" вимагає від української сторони відмови від позову в міжнародних інстанціях і прямих закупівель природного газу. Київ поки що чинить опір, незважаючи на викликають у росіян тривогу висловлювання того ж міністра енергетики Олексія Оржеля. "Нафтогаз" борг російського монополіста за рішенням арбітражу в розмірі $3 млрд списувати відмовляється, але запропонував розплатитися безпосередньо сировиною.
Опір спробам Кремля продавити потрібні йому пункти угоди викликає роздратування у Путіна, який назвав "поки економічно неприйнятними" умови Києва щодо транзиту газу. І тут ключове - це путінське "поки". Тобто ситуація може змінитися, а може, і не зміниться. А елемент торгу буде присутній до самого кінця саміту нормандської четвірки. Фактично це означає, що Зеленський підвішений у невизначеності, і ця невизначеність буде використана.
Фальстарт
Зеленський, в свою чергу, буде рефлексувати на будь-яке подих вітру, своїми силами перетворюючи його в серйозний порив вітру, яким його ж і здуває. Через півроку його президентства доводиться констатувати: Зеленський схильний не просто рекламувати майбутні досягнення і роздавати пачки обіцянок, а представляти їх як звіт електорату про успіхи навіть у тих випадках, коли ці успіхи є лише можливим (незалежно від ступеня ймовірності) варіантом майбутнього. Це елемент стилю: доповідати про домовленості, а часто і зовсім про роботу по підготовці пакету пропозицій до формування ініціативи щодо підписання меморандуму про взаєморозуміння щодо майбутніх попередніх переговорів. Тобто досягнення ще й немає або ж він з легкістю може виявитися зірвано, але гарант поспішає поділитися і похвалитися.
І як тільки Зеленський з'являється на сцені, якою може бути майже безлюдна вулиця або бігова доріжка, зі своїми хорошими новинами, з Кремля шлють привіт, ставлячи його в незручне становище, мовляв, все майже так, тільки торг ще не завершений і не нинішній президент України буде вирішувати, коли він буде закінчений.
З боку Путіна це досить потужний важіль тиску. Адже в цьому діалозі ініціатива належить Москві, Київ весь час виявляється змушений реагувати. Це, до речі, дуже яскраво продемонструвала епопея з постійним підвищенням планки вимог напередодні паризького саміту: від підписання формули Штайнмайера до обговорення газового питання. І - доводилося прогинатися: надто вже великі були очікування, причому не лише президентські, а й електоральні.
Звичайно, глава української держави не вписується в категорію лідерів з точки зору традиційних уявлень про те, що політику треба рапортувати про успіхи досягнуті, а не досягаються і теоретично досяжні. Зеленський - політик нової формації, що спостерігається, втім, і в країнах Європи. Таким не складно дати одне-два-десять обіцянок, нехай спочатку було ясно, що вони нездійсненні.
На сьогоднішній день, безумовно, є тиск на Зеленського з боку тієї частини суспільства, яка йому не вірить по тим чи іншим причинам: тарифи, корупційні та просто скандали в "Слуги народу", каламутні махінації в правоохоронних органах і органах в цілому, призначенці з прокремлівським душком і риторикою і т. п. Кожен знайде те, що його душі не завгодно. Однак ядерний електорат, як і раніше приймає запропоновані Зеленським і його оточенням правила і норми поведінки з тієї простої причини, що "наш президент - найкращий" і баста. І взагалі, пацан сказав - пацан зробив, а не зробив - так знову сказав.
Останнє опитування КМІС, зафіксував падіння рейтингу президента на 11%, насправді свідчить про те, що Зеленський і його команда втрачають свого роду "попутників", а ядро підтримки, як і Дональда Трампа, як і раніше з ним. З іншого боку, мало просто говорити, що рівняєшся на Трампа, і копіюєш його прийомчики, тактики і манеру поведінки. Яким би одіозним і викликає сум'яття у публіки був 45-й президент Сполучених Штатів, у нього все ж є певний потенціал. Він сам собі господар і не відчуває себе зобов'язаним тим же братам Кох, які, по суті, привели його в Овальний кабінет. Про Зеленском у зв'язку з різношерсті "Слуги народу" і впливу оточення такого враження не складається.
Втім, мова про ставлення до Зеленському не тільки і не стільки всередині України. Його дії зчитуються тими впливовими міжнародними гравцями, які звикли до традиційного поведінки в політиці. Така увага обіцяє проблеми. Адже якщо президент РФ може маніпулювати українським колегою таким нехитрим чином, то і всі інші цілком можуть дозволити собі вчинити так із Зеленським. Фактично це нівелювання його договороздатності саме на міжнародній арені, що буде виражатися не тільки в велотроллинге (це ще квіточки) і погіршення особистого іміджу, але і заподіює безпосередню шкоду українському суспільству і державі.
