Нещадно, але безглуздо. Як Качиньський садив би Обаму за "польські табори смерті"
Для нової польської історичної політики модель пам'яті про Голокост - зразкова. Тому в дискусії про поправки до закону про інститут національної пам'яті говорилося про "український нацизм". Тому в деталях представлялися жахи "Волинського геноциду". І тому закон викликав неймовірний конфлікт з Ізраїлем.
Польський посол у Франції знайшов огидним сюжет місцевого телеканалу з приводу прийнятого у п'ятницю Сеймом польської закону про інститут національної пам'яті, в якому перераховується те, чого поганого не можна говорити про Польщі й польському народові. Посол у Парижі висловив офіційне розчарування коментарем журналістів, з якого може "скластися враження, що польський уряд має намір ввести закон, що дозволяє переписати історію".
В Осло місцеве польське посольство обурилося з-за фрази "колаборація поляків з нацистами під час Голокосту є фактом", як написав один з місцевих порталів. Дипломати вимагали спростування і вибачень. За те, що "євреї сиділи в польських таборах", дісталося іспанської El País.
Тим часом міністерство закордонних справ Польщі натякає, що іноземні ЗМІ тільки і чекають на картинки, щоб представити Польщу в поганому світлі.
І це тільки вівторок, 30 січня.
Закон, покликаний "захищати добре ім'я Республіки Польща", ще не підписаний президентом і не набув чинності. Але дипломати, схоже, вирішили потренуватися в пошуку порушень раніше часу. І так їм зайнятися нічим - своїми сварками в Євросоюзі Варшава звела роль посольств до ретрансляторів збурень і иеремиад. Ні однієї зі стратегічно поставлених в Європі цілей за два роки Польща не досягла. А тут як раз профільний комітет Європарламенту днями проголосував за запуск процедури санкцій проти Польщі в ЄС - ось позбавлять Варшави права голосу, і взагалі посольства хоч закривай.
А тут хоч заперечувачів героїзму польської історії в світі пошукаємо, адже поправка зобов'язує поставити перед особою польського правосуддя будь-якого наклепника проти польської Кліо, навіть іноземця, навіть не бував ніколи в Польщі, навіть якщо в місці правопорушення діють інші закони.
І хоч нині весь польський чиновницький клас посилено заявляє, що закон не зашкодить дослідникам, літераторам або свободі слова і не покликаний заперечувати доведені злочини польського народу, усіма своїми невербальними жестами польська влада доводить, що буде якраз навпаки. Тому я змушений зробити окрему ремарку для співробітників польського Мзс: кілька попередніх пропозицій - це сарказм, тобто літературний прийом.
Ганьбу Польщі як заперечення Голокосту
Прийнятий Сеймом законопроект, який увійшов в українську публіцистику під робочою назвою "Про заборону бандерівської ідеології", номінально жодну ідеологію не забороняє.
Депутат Анджей Матусевич, доповідач законопроекту, говорив в Сеймі, що метою поправки є унормування правових положень, покликаних забезпечити ефективний захист доброго імені Республіки Польща, зокрема, від злочинів, що приписують полякам або польській державі співучасть у злочинах німецького Третього рейху".
Зокрема, як зазначалося, законопроект покликаний боротися з людьми, які вживають популярні в західній пресі формулювання типу "польські концентраційні табори" (Polish concentration camps, Polish death camp, Polish Holocaust) для позначення нацистських таборів смерті.
Хоча, якщо бути точним, на цю проблему польські влади звернули увагу ще в середині минулого десятиліття, після чого польський МЗС розгорнув інформаційну кампанію. Дипломати запевняли, що вираз "польські табори смерті" хоч і може бути пояснено прив'язкою до географії, погано звучить в сенсі співучасті поляків у створенні цих таборів. Для країни, так постраждала від Другої світової війни, як Польща, подібні аналогії небажані. Кампанія потроху приносила свої плоди, і чергові редактора видань розсилали своїм колективам листа з обґрунтуванням того, що поєднання типу "польські табори смерті" помилкові з історичної точки зору.
Але тоді ж у Польщі з'явилися прихильники твердої боротьби з "польськими концтаборами". У польському ІНП з'явилися думки, що подібні висловлення прирівнюються до заперечення Голокосту, а це вже кримінально переслідуваним злочин, зокрема, у багатьох країнах Євросоюзу.
Тому новий законопроект передбачає адміністративну відповідальність за наругу польської держави і народу за подобою захисту персональних прав. Але більший резонанс викликала ст. 55а законопроекту. Вона вводить кримінальне провадження проти тих, "хто публічно і всупереч фактам приписує польського народу і польської держави відповідальність за злочини, вчинені в Третьому рейху, або інші злочини проти людяності", при цьому польських громадян і іноземців, навіть за межами Польщі та "незалежно від законів, що діють в місці, де скоєно злочин". Що, до речі, ставить під сумнів ефективність виконання закону: кілька років тому тодішній президент США Барак Обама вжив злощасне вислів про "польських" таборах смерті". Згодом, правда, вибачився, помилка не була злим умислом, але якби це сталося під час дії закону, то що? Хто і яким чином вимагатиме, а головне - доставить президента США до особі польського правосуддя?
Заборонити "польські табори" і ввести "український нацизм"
Поправки погані не тільки з юридичної точки зору, вони насамперед були погано сприйняті в політичній площині.
По-перше, законодавець, борючись з наклепами проти Польщі, намішав в законі все, від прикметника до таборів смерті до злочинів українських націоналістів. Начебто той самий період, але якось не зовсім мотивований загальний ряд злочинів нацистів, комуністів і українських націоналістів". Під час парламентської дискусії над проектом могло скластися враження, що головною метою поправки є окрема згадка в законі "українського націоналізму". У парламентській дискусії депутат опозиції Марцін Свєнціцький також зазначав, що в проекті не акцентуються національні прикметники типу "німецькі нацисти", "російські" або "польські комуністи", зате у всіх формах схиляються "українські націоналісти". До того ж, за його словами, у вже існуючому законі про ІНП цілком зрозуміло сформульовано, що інститут займається "комуністичними, нацистськими або іншими злочинами, військовими або проти людства".
По-друге, закон лежав півтора року в парламенті, з'являючись в порядку кілька разів під час резонансних переговорів з українською стороною (наприклад, напередодні візиту президента Польщі Анджея Дуди в Україну наприкінці минулого року). Можливо, початковою метою проекту було підвищення ставок Варшави в переговорах з Києвом. Однак за закон проголосували за зовсім іншого приводу: за тиждень до цього у Польщі вийшов резонансний репортаж про святкування дня народження Адольфа Гітлера польської неонацистського угруповання. Картинка змусила скривиться правлячу партію, до якої з часів минулорічного маршу націоналістів у центрі Варшави прилипла наклейка потакателей правих радикализмов. Тому польська прокуратура негайно почала розслідування, за кілька днів знайшла всіх відомих на відео учасників заходу, а міністр внутрішніх справ у Сеймі відзвітував про польських неонацистських угруповань. І все ж скандал, по всій видимості, вирішили перекрити чимось більш значущим. Відразу після звіту міністра Сейм взявся за "українських нацистів" (це цитата з дискусії) і "бандерівських лобістів" (чергова цитата), при нагоді погрозивши пальцем "українському Геббельсу" В'ятровичу (і це цитата).
За що боролися...
Український МЗС засудив поправку в більш розмірених виразах. Але коса знайшла на камінь, коли польська історична сприйнятливість зустрілася з ізраїльської - Нетаньяху, опозиція, ізраїльський посол у Варшаві не соромилися у виразах і маніпуляціях (так, Тель-Авів пригрозив вжити свою поправку, в якій польську поправку назвуть запереченням Голокосту). Так само як і польські депутати, усвідомлено заважаючи "українське" з "бандерівським".
Я вже згадував про те, що фразу "польські табори смерті" пробували вписати в "заперечення Голокосту". І це не випадково. Для апологетів нової, героїчної польської політики пам'яті наратив про Голокост є зразковою моделлю, до якої слід прагнути. Є, правда, невелика різниця - на відміну від євреїв у поляків в окупації була можливість мінятися місцями з злочинцями. Але Варшава визнала це фактором, яким можна знехтувати, звідси - проголошення Волинської трагедії геноцидом, звідси - спроби переробити Музей Другої світової війни в Гданську в ключі видатного страждання польського народу, звідси - спроба криміналізації наклепу проти польського народу і польської держави.
Попередні "досягнення" нинішньої польської влади, серед яких прихід в ІНП людей з антисемітським минулим або публічне замовчування відповідальності поляків за післявоєнні єврейські погроми, - все це наштовхує на думку, що закон покликаний не боротися з історичною неправдою, тільки встановити нову правду з допомогою ІНП, досить потужного державного інституту з прокурорськими повноваженнями.
"Ми не сумніваємося, що вираз "польські табори смерті" є брехнею, - пишуть у своїй заяві представники польських євреїв і пережили Голокост громадяни Польщі, звертаючись до парламентаріїв з проханням відхилити поправки. - Прийняття поправок у запропонованій формі може призвести до покарання за поширення правди про поляків, шантажировавших або вбивали своїх єврейських сусідів. На нашу думку, це не тільки обмеження свободи слова, але перш за все прагнення до фальсифікації історії".
Що очікувано - трагікомізм, з яким польський парламент обговорював і брав поправку про захист доброго імені Польщі", привів до зовсім протилежної мети.
У західній та українській пресі його сприйняли як випинання польської винятковості і спробу вирвати незручні сторінки власної історії. Цей висновок лежить більш ніж на поверхні, польські депутати і МЗС зробили все, щоб наштовхнути на нього. Більше того, Польща, безсумнівно, одна з найбільш постраждалих країн під час Другої світової війни, девальвує подібними діями власну трагедію. Поки Польща про це нервово й голосно не говорила, трагедія не викликала сумніву, але зараз поведінка Варшави називають "відверто незрілим" і "кітчевим", а випинання польського героїзму призводить до численних репортажів про те, які підлості узагальнений польський народ витворяв під окупацією.
Як і інші народи, якщо їх "правильно" узагальнити.