Угорщина дістала? Як Орбана відшмагали у Вашингтоні за русофилию
Ще 18 і 19 грудня з візитом у Вашингтоні перебував заступник міністра закордонних справ Угорщини Левенте Мадярів. І хоча це було давно, але тільки тепер потрапила в розпорядження угорського ліберального видання Direct36 дипломатичної телеграмі угорського посла Ласло Сабо, візит Мадяра знайшов нові смисли. Причому вони далекі від райдужних. Заступник голови МЗС Угорщини провів низку зустрічей з американськими чиновниками, але жвавий інтерес викликають його переговори з объявили 4 січня про свою відставку помічником держсекретаря, главою Держдепу з європейських та євразійських справах Уэссом Мітчеллом. Вони обговорили дуже багато сторони двосторонніх відносин, у тому числі протистояння Будапешта і Києва навколо мовного закону.
Природно нас особливо цікавить "українська частина" цієї зустрічі, тільки от вона була освітлена лише наполовину. Причому зацікавила українські ЗМІ тільки відверта "зрада", выплывающая з переговорів Мітчелла і Мадяра, з натяком чи не на зраду Сполученими Штатами України в суперечці з угорцями. Так, дійсно, обговорюючи мовне питання і реакцію на нього Будапешта, якщо вірити наведеній телеграмі, Мітчелл і справді сказав, що "американська сторона тепер погоджується з позицією Угорщини про націоналістичному щодо України і небезпечний прецедент, який може створити закон про освіту". По-друге, нібито назвав правомірними "заперечення" Будапешта. По-третє, запевнив, що США постійно обговорюють це питання з українськими колегами.
Саме ця - сама невигідна Україні частина матеріалу - широко розійшлася в українській (і, природно, по російській) пресі. Що змушує задуматися або грубому вкидання, або про недогляд, або ж про банальне бажання зловити хайп на відвертій "зраді". Але суть залишилась. За бортом у більшості ЗМІ (за винятком пари-трійки) виявилася інша частина матеріалу угорських розслідувачів. Приміром, коментар високопоставленого чиновника з угорського Мзс про більш конструктивної позиції української сторони, яку вона зайняла останнім часом. І що ще більш важливо - про те, що Мітчелл під час переговорів з Мадяром відкрито критикував прем'єр-міністра Віктора Орбана за те, що той охрестив Україну "буферною державою" у своєму виступі в румунському містечку Бэиле-Тушнад (між іншим, Трансільванія).
США, як відомо, підтримують вступ України в НАТО і неодноразово критикували Будапешт за перешкоджання процесу. Незважаючи на позицію Мітчелла щодо мовного закону, своєї позиції щодо членства України в НАТО, США не змінили. Помічник держсекретаря прямим текстом заявив Мадяру, що в інтересах Угорщини стала б інтеграція України в НАТО і ЄС. Та й у цілому, за словами Мітчелла, Україна - для Угорщини приклад того, як "невелике (очевидно, з позиції США) національна держава може стати політично незалежним від Росії". Посил ясний: ви, можливо, маєте рацію стосовно мовного закону, але пора зав'язувати, оскільки на кону щось набагато більш значне, а саме: стримування агресії Росії.
І в цілому, зауважимо, дуже важлива загальна тональність тієї зустрічі. Особливо В питаннях, прямо не стосуються України. Проте як би українці не пручалися розуміння цього факту, Україна все ж є частиною світу, сильно зменшилося завдяки глобалізації. "Моя хата з краю" - безнадійно застарілий принцип, схожий пострілу собі в обидві ноги відразу. До речі, звідси можливо і ростуть ноги у фейла з подачею інформації про переговори Мадяра і Мітчелла. Було упущено кілька найважливіших моментів, які свідчать не про те, що Штати нібито обрали сторону Угорщини, а зовсім навпаки - в адміністрації Трампа посилюється невдоволення політикою угорського уряду. Що Мітчелл, власне, і сказав заступнику Петер Сійярто.
Як зазначає Direct36, дипломатична телеграма Сабо дає уявлення про рівень угорсько-американських відносин і показує, як американська дипломатія намагається чинити тиск на уряд Угорщини в питаннях, важливих для Вашингтона. Поки уряд Орбана намагається збалансувати свої відносини між своїми союзниками, включаючи Сполучені Штати, - і Росією. Цю політику Орбана в США сприймають як бездіяльність. І навіть гірше. За словами Мітчелла, "Конгрес займає ворожу позицію по відношенню до Угорщини", для чого є відразу кілька причин.
По-перше, стримування Будапештом євроатлантичних прагнень України. По-друге, епопея з переслідуванням урядом Орбана Центрально-Європейського університету (CEU) Джорджа Сороса. З одного боку, CEU відсутня в списку пріоритетів угорської політики адміністрації Трампа, чиї представники намагаються зробити вигляд, що не бачать проблеми. Так, наприклад, новий посол США в Угорщині Девід Корнштейн, раніше не помічав проблем з порушенням громадянських прав і свобод в цій країні, дану ситуацію назвав просто "суперечкою двох людей" - Орбана і Сороса. Але всупереч політиці замовчування проблеми, питання CEU гостро стоїть досі. Особливо в Конгресі, де нижня палата потрапила під контроль демократів. Законодавці, зазначається в матеріалі, використовують університет для нападок на Держдепартамент. Тому-то Мітчелл висловив Мадяру невдоволення.
По-третє, особливо "зачепила" Вашингтон екстрадиція Будапештом російських торговців зброєю - Володимира Любишина-старшого і Володимира Любишина-молодшого в Росію, а не в США. При чому тут Штати? Справа в тому, що Любишины намагалися в 2016 р. в Будапешті укласти угоду на постачання зброї мексиканського наркокартелю, тобто під боком у США. Угоду агенти ФБР і угорські правоохоронці зірвали, але потім Будапешт, ігноруючи Вашингтон, вирішив екстрадувати торговців зброєю в РФ. Цього "зради" угорцям американці не пробачили.
Угорська сторона відповідає в стилі "сам дурень", позорясь ще більше. Так, офіційний представник уряду Угорщини Золтан Ковач у відповідь заявив, що США, мовляв, за останні п'ять років відхилили вісім з дев'яти запитів на екстрадицію. Уэсс Мітчелл пригадав Мадяру це заяву Ковача, зупинившись окремо на кожному з восьми запитів. По чотирьох з них, каже дипломат, США не отримали від угорської сторони достатніх доказів, і, як пише видання з посиланням на свої джерела, Вашингтон запитував ці докази, але Будапешт відмовчався. Ще в двох випадках, зі слів Мітчелла, зазначені особи взагалі не проживали в США. Ще одне - питання не піднімалося по дипломатичних каналах, а інший запит стосувався людини, вже засудженого до 25 років в'язниці. Зрозуміло, що голослівні випади уряду Орбана не сприяли поліпшенню відносин між країнами.
Далі - в-четверте. Питання газу і диверсифікації його поставок. Вашингтон домагається від Орбана співпраці в рамках будівництва LNG-терміналу на хорватському острові Крк та румуно-угорського трубопроводу. І, відповідно телеграмі, Мітчелл зазначив, що помічник держсекретаря по енергоресурсах Френсіс Фэннон повернувся з поїздки в Угорщину наприкінці 2018 р. дуже "розчарування" тим, що Будапешт кілька разів змінював свою позицію щодо терміналу для скрапленого американського газу. За словами Мітчелла, у Вашингтоні не оцінили висловлювань Орбана про те, що американський газ на 20% дорожче від ринкової ціни, оскільки мова йде не тільки про розмір, але і про зниження енергозалежності ЄС від Росії. Хоча зрозуміло, що Вашингтон також відстоює в даному випадку власні інтереси.
Як би те ні було, спорадичну підтримку Орбаном проекту на Крке в Штатах сприймають як його інструмент для торгу з Путіним з метою отримати кращу ціну від РФ. Левенте Мадярів, природно, звинувачення Мітчелла відкинув і намагався захиститися будівництвом Угорщиною трубопроводів в Румунії і Хорватії. Що стосується LNG-терміналу, то на даний момент угорцям він нецікавий.
У чомусь схоже ставлення Будапешта до Угоди про співробітництво в сфері оборони (DCA), яке Штати хочуть підписати з країнами регіону. І це, по-п'яте. Даний документ дозволяє і регулює присутність американських військових на території союзників. Відзначається, що DCA потрібно американцям, оскільки ті допускають, що європейські союзники все ж не зроблять істотного внеску в безпеку континенту. Тому з 2017 р. США та Угорщина поки безуспішно ведуть переговори. Каменем спотикання, наприклад, стало питання юрисдикції у випадках порушення закону американськими солдатами. Плюс Орбан не хоче, щоб з Угорщини переміщалися американські військові, аргументуючи це захистом суверенітету. А Мадяр, у свою чергу, заявив, що документ суперечить конституції Угорщини. На що Мітчелл знову продемонстрував свою обізнаність: помічник Помпео вивчив основний закон і не знайшов у DCA протиріч йому. Просто немає політичної волі. Ну, за даними Direct36, що посилається на джерело непрямої інформації про переговори, американське уряд упевнено, що Орбан норовиться, боячись реакції Москви. І це головна причина.
Таким чином, наявна різка зміна в гіршу сторону ставлення Вашингтона до Угорщини. У США незадоволені тим, як Будапешт розпорядився потеплінням, які настали після відходу з Білого дому Барака Обами, чия адміністрація, як відомо, відкрито критикувала Орбана за порушення прав людини, проблеми з верховенством права і свободою ЗМІ, а також корупцію. Прийшов Трамп. Потім прийшов Мітчелл і приніс з собою позицію про необхідність зміцнення діалогу з союзниками в Європі, зокрема з Угорщиною. Мітчелл взагалі казав, що політика Обами штовхнула угорців в руки Росії і, деякою мірою, Китаю. В цілому ж змінилося ставлення Вашингтона до уряду Орбана, але не так надовго, як хотіли б у Будапешті. Зараз у Штатах все більше переконуються, що угорська сторона не дала американцям нічого взамін. А це, в свою чергу, призвело до посилення тиску на Будапешт і цього неприємного для Угорця розмови з Мітчеллом. В резюме телеграми констатується, що угорський заступник міністра отримав "більш негативний, скоординоване повідомлення на політичному рівні", а адміністрація Трампа не має наміру терпіти критику з-за її відносини до Угорщини, яка не відповідає взаємністю.
І ось Мітчелл-то без п'яти хвилин пішов. На думку угорського видання, "уряд Орбана втратило, ймовірно, одного з найважливіших і терплячих союзників" в адміністрації Трампа. Будапешт, мабуть, розраховував, що йому своє сильне плече в адміністрації підставить права рука екс-радника Стіва Бэннона - Себастьян Гірка, також був радником у Трампа, і колишній співробітник Mi6. Але, на жаль, Гірка позбувся кабінету в Білому домі, а отже, і впливу на президента США. І навіть наявні неформальні зв'язку, очевидно, не допомогли Гірці замовити слівце за Орбана і Ко хоча б в Держдепартаменті. Тому припускати, що ставлення США до Будапешту зміниться після остаточного відходу Мітчелла, не має сенсу. Швидше за все, діалог буде ставати все більш напруженим.
