Як олімпійські масони Росію образили
Перипетії саміту Міжнародного олімпійського комітету (МОК), який породив 21 червня вкрай двозначне рішення з приводу участі російської збірної до літньої Олімпіади в Ріо-де-Жанейро, в черговий раз привернули увагу до одного з найстаріших глобальних інститутів. Зазвичай мало хто звертає увагу на те, що МОК, вогнавший в тугу російських атлетів, не тільки на півстоліття старше ООН, але і не може вважатися цілком міжнародної або, тим більше, міжурядовою організацією.
Справа в тому, що національні олімпійські комітети - організатори олімпійського руху в національних юрисдикціях - аж ніяк не члени МОК. Членами комітету є фізособи в кількості не більше 115 осіб, з яких 70 членів не пов'язані з якоюсь певною посадою чи видом діяльності, 15 членів є діючими спортсменами, 15 членів представляють міжнародні спортивні федерації або їх асоціації та 15 членів представляють національні олімпійські комітети або їх асоціації. Однак, національні комітети діють тільки з дозволу МОК - так що ця організація на кшталт корпорації або масонської ложі.
Державам взагалі заборонено фінансувати МОК - так що Комітет вже точно не є типовою міжнародною організацією і тим більше аналогом ПАРЄ або ОБСЄ. Він існує тільки на кошти, що надходять з приватного сектора. МОК отримує доходи від продажу прав на трансляцію Олімпійських ігор (47% від загального обсягу), від спонсорів (45%), від продажу квитків (5%) і від ліцензування (3%). До речі, варто відзначити, що за останні п'ять років ростуть саме статті спонсорства та ліцензування. Що, звичайно, робить цей глобальний інститут вельми уразливим в контексті корупції.
Примітно, що до 1981 року членами МОК були тільки чоловіки. Це ще одна вказівка на "корпоративізм" і "клубність" організації. Правда, емансипація не надто допомогла - якщо врахувати, яким загадковим чином отримали право на проведення Ігор Росія і Бразилія.
Адже йдеться, по-перше, про країну, попирающей всі мислимі норми права, з одного боку, а з іншого - ліпшій на державній програмі допінгу, чого не реєструвалося, здається, з часів НДР (легкі претензії до Китаю мали інший, більш екзотичний характер). По-друге, Бразилія сьогодні являє собою корупційний хаос. Сам штат Ріо-де-Жанейро розорений (він відчуває найгірший дефіцит бюджету за 80 років), і уряд судорожно шукає ще 850 млн для проведення Олімпіади в серпні. Хоча передбачити такий розвиток подій можна було ще в 2014 році під час чемпіонату світу з футболу, що супроводжувалося масовими заворушеннями, викликаними економічною деградацією країни при нині відстороненою Ділмі Руссеф.
Дивно, що економічним вбивцею називають МВФ, а не МОК або ФІФА - можна згадати, що в рік проведення ЧЄ-2012 темпи зростання економіки в Україні знизилися в 17 разів (з 5,2 до 0,3%!), а в наступному році зростання завмер. Зрозуміло, левова частка відповідальності за це лежить на поваленому клептократическом режимі - і все ж, виникає відчуття, що проведення таких заходів у відсталих, корумпованих або авторитарних країнах подібний провокації ґвалтівника. Та ж злощасна Олімпіада в Сочі (як тепер відомо, результат російської збірної виявився банально підроблений за допомогою допінгу) не тільки прозвана гостряками Распилиадой (приблизно третину виділених на неї коштів була розкрадена), але і стала першопричиною поступового колапсу банківської системи РФ, не здатної затягнути діру, що утворилася в Зовнішекономбанку.
Складна і заплутана структура МОК, її взаємовідносини з міжнародними асоціаціями олімпійських видів спорту, не можуть не викликати інтерес конспірологів. Можливо, це такий санітар глобального лісу при горезвісному (і нещодавно невідомий, причому в Німеччині, звідки родом нинішній президент МОК) Бильдербергском клубі, стежить за світовими балансом по теорія "нульового зростання" Форрестера-Медоуза, розробленої Римським клубом?
Так, лише нещодавно керівництво МОК почало освоюватися з присутністю представників плебсу. Подібні експерименти в минулому вважалися невдалими. Перший американець на чолі комітету Евері Брендедж виступав проти бойкоту Ігор 1936 року в Берліні, називаючи бойкот "змовою сіоністів", а в 1972 продовжив Ігри в Мюнхені незважаючи на терористичний акт. Що характерно, цей перший і поки останній неєвропеєць на чолі МОК закінчив свої дні в баварському Гарміш-Пантенкирхене.
Сьогодні МОК вперше керує німець, Томас Бах - і перший в цій якості олімпійський чемпіон (рапіра - знову якийсь символізм). Є Бах дворянином - невідомо, але, подібно предшестивенникам графу Рогге і маркізу Самаранч він проживає в Лозанні в спеціальному розкішному палаці, що належить організації, і має почесним докторатом католицького університету в іспанській Мурсії. Як говориться - думайте, що хочете (власне, чого тут думати, якщо засновники олімпійського руху барон де Кубертен і грецький революціонер-просвітитель Дімітріс Викелас - були масонами).
Тому процедури МОК несуть на собі певний відбиток товариств, нехарактерних для нашого часу. Так, якщо уважно прочитати декларацію МОК з російсько-кенійському питання, то неважко помітити, що її відрізняє "конфіденційність" по відношенню до різноманітних складовою організації, розподіл відповідальності при наявності чіткого принципового сигналу (такого як "допінг неприпустимий").
Адже незважаючи на те, що виконком МОК входять представники всіх континентів і 15 країн (в тому числі і абсолютно політично непотоплюваний українець Сергій Бубка) 10 її членів представляють країни Заходу (ЄС, НАТО, ОЕСР), а з Україною так і всі 11. Китай представлений в двох особах - представника КНР і Тайваню (так званого "Китайського Тайпея"). Іншими словами, МОК, процедура обрання до складу якого теж вкрай непроста, є насамперед організацією європейців (причому західних, якщо не вважати Бубку), жорстко диктують свою волю в світі спорту всій планеті.
Звичайно, без конфузів не обходиться - великий скандал у 2002 році трапився з голосуванням по кандидатурі Солт Лейк Сіті як місця проведення зимової Олімпіади. Виявилося, що кілька членів МОК спокусилися хабарами - але, що цікаво, ніхто з них так і не сів. Вже в 2003 році звинувачення були зняті, хоча "вивести із складу правління" деяких осіб все ж довелося. У 2006 році в Нагано було витрачено $4,4 млн тільки на дозвілля членів МОК - але далі справа не пішла (здається, члени світового уряду перебувають над законом?). Також МОК повністю проігнорував кампанію, яка вказувала на стан справ з правами людини в Китаї. Що стосується сочинської Распилиады і нинішнього мильдониевого скандалу, то про що говорить особу представника Путіна при МОК, Олександра Жукова.
Як і значна частина команди Гайдара-Єльцина, "системний ліберал" Жуків - виходець з Всесоюзного науково-дослідного інституту системних досліджень при Радміні СРСР, створеному в 1976-му радянським представником в Римському клубі Джарменом Гвішіані як філія Міжнародного інституту прикладного системного аналізу (IIASA, Лаксенбург, Австрія) при цій специфічній організації. Жуков стажувався в Гарварді, а в "ураганний" за висловом Путіна період пострадянських реформ був співробітником міністерства фінансів, потім очолив зовнішньоекономічне АТ "Автотрактороэкспорт", потім десять років в Думі, нарешті сім років у кріслі віце-прем'єра, що займається законопроектну роботу і (увага) міжнародну технічну допомогу. З 2011 року - віце-спікер. Політик з великим міжнародним досвідом і, як належить російському "системного лібералові" і патріоту - з великої лондонської власністю. Син Петро, співвласник розорився і позбавленого ліцензії в лютому цього року банку "Унифин" встиг відсидіти у британській в'язниці за нанесення тяжких каліцтв - олімпійські цінності в родині патріотів Жукових на висоті.
Так що Олександр Жуков точно знає, як, кого і коли слід уважити в такий кулуарної і аристократичної організації (щоб не губитися він давно проголосив себе нащадком дворянського роду Жукових - правда, наш Бубка теж виявився нащадком миттрополита Івана Огієнка!) як Міжнародний Олімпійський Комітет. Звідси і досить компромісне рішення щодо російської збірної: дозволить профільна міжнародна організація допуск до змагань - спортсмен зможе виступати під російським прапором. Знову тести, перевірки, і притому - за межами Росії.
Зітхнувши, в Москві наказали готуватися обом схудлим резервних фондів - у міжнародній асоціації безліч учасників, і потрясти кубушку ослаблій Росії вони аж ніяк не проти.
Так ненав'язливо МОК відкрив полювання на залишки амбіцій і спадщини Володимира Путіна.
