Як не перетворити санкції картонний меч
З початком агресії Росії проти України і подальшим введенням США і Європейським Союзом санкцій країни Європи формально припинили контакти c Москвою у військовій і військово-технічній сферах. Франція відмовилася від мільярдного контракту, що передбачає продаж Росії кораблів "Містраль". Німеччина і Великобританія оголосили про припинення поставок до РФ продукції оборонного та подвійного призначення, а також відповідних технологій. Згідно з цим рішенням, зокрема, німецький оборонний концерн Rheinmetall змушений був призупинити замовлення міноборони РФ - будівництво центру навчання та підготовки військовослужбовців у місті Муліно Нижегородської області. Правда, здача об'єкта планувалася на кінець 2014 р., що, в принципі, дозволяло росіянам довести його до пуття своїми силами, хоч і без досягнення еталонної функціональності.
Британці пішли значно далі, оголосивши, крім усього іншого, про припинення поставок компонентів озброєнь третім країнам, які можуть використовувати їх для продукції, що поставляється в Росію. Скасовані і суто символічні речі на зразок спільних навчань та обмінів візитами кораблів. Ряд інших країн ЄС також оголосили про припинення оборонних контрактів з РФ.
Таким чином, європейці продемонстрували бажання врегулювати "українсько-російський збройний конфлікт" і "змусити агресора виконувати положення міжнародного права".
В чиї ворота гра?
До введення США і Євросоюзом економічних санкцій Росія та європейські країни активно співпрацювали у військово-технічній сфері. У тому числі в питаннях обміну передовими технологіями, налагодження ліцензійного виробництва, виготовлення нового озброєння і військової техніки (ОВТ), а також модернізації застарілих зразків ОВТ та експорту в треті країни. Після введення санкцій військово-технічне співробітництво (ВТС) з даними країнами було обмежене, проте аж ніяк не припинено. Однією з основних причин, чому на деяких напрямках ВТС триває дотепер, є велика зацікавленість у цьому саме Росії. Пояснення тут досить просте: залежна від західних технологій і не менш важливих для неї фінансових вливань, РФ в умовах санкцій не має жодних шансів закінчити розпочате масштабне переозброєння своїх збройних сил (ЗС).
Так, до введення санкцій росіяни розраховували отримати від західноєвропейських партнерів високотехнологічні озброєння, військову техніку та комплектуючі до них, що російська оборонна промисловість не може виробляти самостійно. У разі Франції в список високотехнологічних озброєнь входять: БПЛА, сучасна екіпірування (тактичні комплекти "боєць майбутнього"), електрохімічні генератори на паливних елементах, воздухонезавісімие енергетичні установки для субмарин, гідроакустичні станції для ВМФ, системи пошуку і знищення морських мін по курсу корабля, тепловізори та трансмісії для бронетехніки, снайперські стрілецькі системи, авіаційні підвісні оптико-електронні контейнери, колісні броньовані машини з посиленою протимінної і противофугасной захистом і багато іншого. І це якщо не брати до уваги сучасні вертольотоносці типу "Містраль", які Росія мріяла використовувати для реалізації доктрини проекції сили у віддалених регіонах земної кулі.
У італійців росіяни розраховували отримати сучасні колісні бронемашини та технології їх виробництва, вертолітну техніку та високотехнологічні комплектуючі до ОВТ. У Британії росіяни закуповували сучасні далекобійні снайперські гвинтівки L96 для сил спеціальних операцій: тільки в 2013 р. були придбані ліцензії на виробництво гвинтівок, боєприпасів і деталей для літаків і вертольотів на $133 млн. Крім того, в січні 2014 р. Росія почала обговорювати з Великобританією знакова для себе угоду про військово-технічне співробітництво. Росіяни розраховували просунути власні озброєння на британський ринок, а також отримати можливість торгувати компонентами озброєнь та обмінюватися технічною інформацією. Все йшло до підписання цієї угоди вже навесні 2014 р., і росіяни, крім зазначених напрямків, розраховували у майбутньому отримати доступ до технологій у сферах ракетобудування та електроніки, де російське відставання дуже істотно. Лондон також допомагав Москві забезпечувати безпеку Олімпіади в Сочі.
Німеччина в особі Rheinmetall в 2011 р. взялася за спорудження вищезазначеного полігону у Муліно за 100 млн євро, який повинен був стати першим із серії подібних об'єктів, запланованих до будівництва по всій території РФ. Крім того, ця компанія мала намір поставляти в Росію мобільні комплекси з утилізації боєприпасів: у РФ останнім часом почастішали ПП з вибухами артилерійських складів (останній по часу випадок - пожежа на полігоні Ашулук в Астраханській області 20 червня поточного року), при цьому мимовільна "утилізація" загрожує житлових районах міст. У тому ж 2011 р. Німеччина почала поставки обладнання для польових таборів виробництва Karcher Futuretech.
Сучасних російських аналогів техніка і комплектуючі, що постачалися країнами Європи, не має. Тому санкції істотно сповільнили процес переозброєння російської армії, яка на тлі зовнішнього зближення з НАТО на період до 2014 р. (в тому числі і з-за безпринципності більшості європейських країн, які не винесли уроків з російської агресії проти Грузії у 2008 р.) таємно готувалась з цим альянсом воювати.
Подібно до того, як Росія готувалася воювати з Грузією і Україною, вона продовжує підготовку до війни з ЄС і НАТО, а у деяких сферах - інформаційної, дипломатичної, економічної - вже тривалий час веде активні бойові дії. Ось і виходить, що, співпрацюючи з РФ, Європа сама вирощує агресора, який навіть не приховує своїх планів.
Business as usual - загроза ЄС
На відміну від РФ, де влада централізована і узурпована кагэбэшно-мафіозним кланом, європейські держави, незважаючи на офіційно деклароване єдність, роз'єднані в своїх інтересах - це вірно і щодо військово-технічного співробітництва з Росією. Одні держави зацікавлені в отриманні прибутку від експорту озброєнь в РФ і, оцінюючи обсяги російського споживчого ринку, прагнуть повернутися до схеми взаємовідносин business as usual. Інші, що мають на озброєнні переважно радянську техніку, шукають можливості її модернізації чи оновлення, у тому числі в кооперації з РФ. Треті, обмежені у фінансових ресурсах, придивляються до більш низьким у порівнянні з європейськими цінами на озброєння в Росії. Четверті просто по тим чи іншим причинам залежні від Кремля. Тим не менш шок, викликаний агресією РФ в Україні, змусив європейські політичні еліти задуматися про перспективи співпраці з Росією у військовій сфері.
У той же час в Білокам'яній прагнуть налагодити колишній характер взаємовідносин з європейцями. З одними - шляхом надання можливості заробити на експортних контрактах в інтересах третіх країн; з іншими - демпінгуючи і пропонуючи спокусливі ціни на свої озброєння і знаряддя, а також надаючи пільгові кредити на їх придбання; з третіми - відкриваючи доступ до власного ринку озброєнь; з четвертими - створюючи умови, коли потрібно робити нелегкий вибір: співпрацювати або щось втрачати.
При цьому головною метою всіх дій путінської Росії є розкол нинішнього єдності в Європі. Адже якщо одні країни почнуть торгувати, то в інших це може викликати жорстке несприйняття і відторгнення, створивши тим самим конфліктну ситуацію всередині Союзу.
Слабкою ланкою тут є європейські оборонні компанії, які вже досягли успіху в питанні співпраці з РФ і вклали певні суми у розвиток спільних проектів. Саме вони, затягнуті колись Москвою в економічні, фінансові та промислові зв'язки, здебільшого потрапляють у зону ризику і є потенційними лобістами відновлення кооперації з нинішньою Росією.
Як наслідок, ВТС з агресором, який окупував Крим і Донбас, вбив тисячі українців, а мільйони поставив перед вибором - покинути свої будинки або жити в окупації, незважаючи на санкції, досі триває. При цьому слід додати, що і самі європейські країни не особливо приховують факти такої співпраці, більш того, іноді навіть заявляють про необхідність повернення до військового business as usual.
Але в Брюсселі повинні чітко усвідомлювати, що головна мета діяльності Путіна на європейському континенті - дезінтеграція Європейського Союзу та продовження підкорення членів вже по одному, незалежно від того, що буде з Україною.
Для Росії є велика різниця в тому, в якому статусі з нею торгуватимуть Італія, Німеччина і Франція - члени ЄС або як окремі суб'єкти. Оскільки при відсутності Євросоюзу торгової (і будь-який інший) агресії Росії проти європейських країн вже ніякі наддержавні інституції не зможуть завадити. Тому будь-який, нехай навіть найменший успіх РФ у справі обходу та протидії європейських санкцій (головне, щоб був сам факт, а російська пропаганда далі зробить свою справу і роздує його до потрібних розмірів) являє собою не просто клин в європейську єдність, але й черговий цвях в труну ЄС.
У гонитві за ноу-хау
Європа, що володіє сучасними технологіями і великими фінансовими можливостями, є дуже цінним об'єктом уваги для Кремля. Експорт в ЄС вуглеводнів дозволив Росії поповнити золотовалютні запаси і пожвавити економіку, але не сприяв створенню ряду сучасних зразків озброєння та військової техніки без участі західних технологій. Лише до 2020 р. Москва розраховує знизити залежність від імпорту по різним галузям промисловості до рівня 50-60% - в кращому для РФ випадку.
А поки Росія продовжує відставати у виробничому процесі. Наприклад, у космічній галузі країна імпортує 206 найменувань продукції, з яких тільки 58 мають російські аналоги. Ось приклад із галузі суднобудування: частка іноземних комплектуючих в корабельних і суднових приладах досягає 95%.
При цьому значна частина виробничих потужностей залишається морально та фізично застарілими. Кремль чудово розуміє, що без технічного переоснащення виробництва та вливань у розвиток інноваційних технологій оборонна промисловість РФ вже в найближчому майбутньому виявиться нездатна виробляти продукцію нового покоління, порівнянну або перевершує за своїми якостями продукцію країн - конкурентів на ринку озброєнь, якими зараз є США, Франція, Великобританія, ФРН та Ізраїлю. Тому російське керівництво шукало і продовжує шукати шляхи доступу до сучасних західних технологій, незважаючи на санкції. Крім того, Кремль намагається утриматися на тих ринках озброєнь, у тому числі і європейських, де колись був монополістом.
Експертна група Defence Express
Опублікована в щомісячнику "Власть денег" № 7-8 за липень-серпень 2016 р.
