Назарбаєв приманює ІГ в Казахстан

У Казахстані триває повзуча дестабілізація, пов'язана з явною неадекватністю місцевих силових структур завданням протистояння вилазкам ентузіастів ідей ІГ.

Слід, втім, уточнити дві обставини. По-перше, "Ісламська держава" жодного разу не брало на себе відповідальність за напади на поліцейських у цій колишній радянській республіці - схоже, організація досить педантично ставиться до цього питання. Адже в схожих ситуаціях у США, Німеччині (нещодавно) у Франції ісламістський центр цілком міг відмовчатися, оскільки терористи були явно віддаленими волонтерами, а американський випадок розстрілу в гей-клубі взагалі виглядає вкрай неоднозначні.

По-друге, концептуальні можливості протистояння ІГ у більшості країн пострадянської Центральної Азії є вкрай обмеженими в силу самої природи місцевих режимів.

Відзначимо, в Киргизстані, є парламентською республікою досі реєструвалися лише спалахи традиційного міжетнічного насильства - і не більше того. Виходячи з деякою вже наявної сюжетної лінії зльоту радикального ісламізму - він розквітає буйним цвітом як раз там, де світський авторитарний режим противиться суттєвих кроків у бік демократизації.

До недавнього Нурсултану Назарбаєву вдавалося витримувати якусь серединну лінію між інтересами вибудуваної ним ієрархії, завданнями економічного розвитку країни та громадянським миром. Уряд в Астані досить розумно реагує на причини, генеруючі протести (незважаючи на те, що брутально їх пригнічує). Так, земельні протести, що прокотилися по країні, зібрали за один раз не більше двох тисяч осіб, однак цього виявилося досить, щоб президент Назарбаєв наклав мораторій на спірну Земельну кодекс. Разом з тим ряд громадських діячів потрапив під слідство, а деякі - вже і під суд за звинуваченням у ініціюванні протестів.

Кілька роздутим виглядає і запобігання змови нібито на чолі з пивним магнатом, підтримувало тісні зв'язки з Росією - цілком у фарватері риторики й дій самого Назарбаєва. Все-таки необхідно визнати - це явно не турецький варіант, хоча російський слід виключати не можна, а постмодерністський наліт на самій цій історії може вказувати на старіючих російських політтехнологів в погонах (або такий слід імітувати).

Що стосується нападів на поліцейські дільниці, збройові магазини або військові частини - то це швидше почерк кривавого експериментаторства ІГ або його франшиз на "перспективних територіях", до яких Казахстан безсумнівно відноситься.

18 червня в Алмати невідомі напали на поліцейську дільницю і організували перестрілку біля будівлі Комітету національної безпеки (КНБ) та військової частини. Повідомляється, що в результаті загинули п'ять осіб з числа співробітників правоохоронних органів і цивільних осіб, ще семеро поранені. Характерно, що інформація про події почала надходити з листування в WhatsApp.

Як і недавно в Туреччині, а також Вірменії цей нюанс демонструє, що контроль різною мірою авторитарних режимів над ЗМІ не просто застаріває, але ще і малопродуктивним - так, президенту Ердогану вдалося втриматися виключно завдяки новим соціальним технологіям, які він так нещадно переслідував і тим можливостям масової суспільної мобілізації, які вони надають.

В Алмати фактично повторився сценарій свіжих подій в Актобе. З повідомлень випливало, що молодий чоловік вистрелив з автомата в чергового поліцейського і його колег, заволодів табельною зброєю одного з них і побіг до поджидавшей його машині. По дорозі їм або його спільниками були розстріляні двоє поліцейських, які кинулися за ним у погоню на автомобілі. На трасі сталася збройна сутичка поліцейських з прибулими на підмогу спільниками терориста. Пізніше свідки стали інформувати про перестрілку поруч з центром міста біля військової частини МВС. Незабаром у південній столиці оголосили найвищий "червоний" рівень терористичної небезпеки, оскільки теракт не був поодиноким. Прозвучало багато дезінформаційних повідомлень про замінування тих чи інших об'єктів. За повідомленнями в соціальних мережах та ЗМІ, в кінці кінців в місто ввели війська почалися затримання всіх підозрілих, особливо володарів характерних борід. У міські лікарні доставлено близько п'ятнадцяти поранених поліцейських і, можливо, військових. Ряд державних установ, торговельних центрів і розважальних закладів перервав роботу. Схоже, в результаті силові структури впоралися з невеликою групою терористів.

Однак, якщо вірити урядової інтерпретації подій в Актобе (а, схоже, вона повторилася і в Алмати), радикально налаштовані мусульмани, послухавши по інтернету відеозвернення проповідника з Сирії, починають джихад проти будь-якого місцевого держави.

Разом з тим, необхідно враховувати три чинники, що збільшують ситуацію. По-перше, падіння цін на нафту, незважаючи на накопичені фінансові резерви - повільно, але неминуче посилює кількість бідних. По-друге, статичність казахстанського політичного устрою може зіграти з ним злий жарт - адже навіть у Туркменістані, нехай і з фізіологічних причин, але сама постать у влади змінилася хоча б один раз. У бідному і сидить на пороховій бочці Таджикистан Емомалі Рахмон готується передати владу своєму синові. Тому Назарбаєв - яким контрастом Казахстан не виглядав по відношенню до Узбекистану - залишився в незатишною кампанії з Ісламом Карімовим, і з тією ж проблемою передачі влади "по чоловічій лінії". І з острахом демократичних змін. Тому по-третє, емісари "Ісламської держави" явно намацали стежку в Казахстан - через Афганістан, Туреччину, Іран і Азербайджан, і менш процвітаючі центральноазіатські країни, і тепер намацує слабкі місця цієї Мекки московських "системних лібералів, не устающих розхвалювати прогресивний підхід Астани до ринкових реформ "зверху".

Незмінність влади на тлі економічної стагнації, припинити яку Назарбаєв настільки ж не владний як і Путін - один із них. Політичне чуття казахстанського правителя - єдина надія на те, що величезному і багатому державі-лідеру в пострадянській Центральній Азії вдасться уникнути сумної долі.