Як ІГ допомогло зближення Туреччини і Росії

Отже, перемир'я Туреччини і Росії де-факто відбулося. І процес розвивається прискореними темпами. Російська сторона 28 червня виступила з ініціативою проведення телефонної розмови Володимира Путіна з президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом.

Як і планувалося, перша така бесіда за останні сім місяців відбулася 29 червня. Турецька газета Karar, посилаючись на адміністрацію Ердогана, а потім вже і прес-служба Кремля повідомила, що розмова тривала 40 хвилин і пройшов у сприятливій обстановці.

Цій бесіді передувало "вибачення" турецького лідера за збитий Су-24 восени минулого року. Саме так співчуття родині загиблого льотчика піднесли російські ЗМІ. Незважаючи на інформаційне опір окремих російських сходознавців і журналістів і спростування з Туреччини, масово поширили повідомлення про кається Ердогана було впроваджено в розум реципієнта в Росії. Інша форма подачі не дозволила б підвести росіян до необхідності примирення з турками.

Хоча таке твердження прозвучить досить цинічно і вкрай жорстоко, але й трагічний інцидент в стамбульському аеропорту стався дуже вчасно. Як відомо, увечері 28 червня в аеропорту "Ататюрк" сталися вибухи. За останніми даними, троє смертників підірвалися на гранатах біля металошукачів, коли поліцейські відкрили по них вогонь. Число жертв на 29 червня понад 40, а кількість постраждалих — близько 239 осіб.

Важливе збіг — саме в цей день 1923 р. творець нової моделі турецької державності і перший президент Турецької Республіки Мустафа Кемаль Ататюрк став почесним професором Стамбульського університету за внесок у розвиток освіти і емансипацію жінок. Рівно 93 роки тому кумир Ердогана ініціював реформу в освіті, яка дозволила жінкам і чоловікам разом вчитися у всіх навчальних закладах, включаючи вищі. Нонсенс з точки зору джихадистів з терористичної організації "Ісламська держава" (ІГ), для якого жінки — це нижчі і безправні істоти. Дата і місце проведення теракту, очевидно, були обрані не випадково.

Тому-то, до речі, і турецькі правоохоронці покладають відповідальність на ІГ. Цієї ж версії в розмові з Путіним дотримувався і сам Ердоган. Російський президент висловив співчуття турецькому народу і засудив теракт, а Ердоган підкреслив, що терористи вбивають людей незалежно від їх віри і цінностей, нагадавши, що у мусульман всього світу починається священний місяць Рамадан. "Ми очікуємо, що міжнародне співтовариство, особливо західні країни, включаючи їх адміністрації, парламенти, медіа та громадянські суспільства — займуть тверду позицію в боротьбі з тероризмом", — заявив президент Туреччини.

Теракти, на жаль, у Туреччині не рідкість. І причетні до них бувають і ісламісти з ІГ, і члени екстремістського Робочої партії Курдистану (РПК). Але саме ці вибухи допоможуть відновленню контактів між двома країнами в контексті переоцінки свого ставлення до досі ворожої Туреччини простим росіянином. Так, голова комітету Ради Федерації РФ з міжнародних справ Костянтин Косачов, коментуючи трагедію, підкреслив, що вона спрямована проти спроб Туреччини налагодити відносини з Росією та Ізраїлем. "Туреччину, судячи з усього, "попереджають", щоб вона не брала участь в формованому єдиному антитерористичному фронті, створюваному зусиллями насамперед російської дипломатії", — пише він в Facebook, визнавши, що версія з причетністю ІГ найбільш вірогідна.

При цьому він застерігає від Анкари підтримки опонентів Москви і Дамаска і кидає камінь в город Сполучених Штатів: "Це не курди, яких так побоюються в Анкарі. І тим очевидніше небезпеку будь-яких кроків самої Туреччини з тієї або іншої підтримки будь-яких терористів, включаючи купівлю нафти або надання їм можливостей для лікування, реабілітації або тренувань. Допомога радикалам — це завжди бумеранг, що можуть підтвердити американці, "взрастившие" у свій час Бен Ладена як знаряддя проти СРСР".

А на завершення він прямим текстом говорить, що теракт наблизить діалог російського та турецького керівництва. Адже цей інцидент формує потрібну послідовність подій. У населення Росії немає часу проаналізувати (якщо такі пориви, звичайно, мають місце). У хід йдуть емоції: спочатку ЗМІ кажуть, що "триклятий" Ердоган прийшов з чолобитною, господар Кремля великодушно запропонував поговорити по телефону, а потім раптово гинуть люди в аеропорту. В обивателя виникає бажання все пробачити, теракт викликає жалість до загиблих, а домовленість президентів про зустрічі є завершальним штрихом в процесі не те щоб вже зовсім світу, але перемир'я або стабілізації відносин.

Сторони, ймовірно, досягнуть консенсусу з курдського питання — росіяни, фінансують разом з персами РПК, нададуть Ердогану можливість безперешкодно придушити зачатки курдської державності, утримуючи сирійських та іранських курдів від допомоги турецьким родичам.

Крім того, цілком можливо, що Анкара і Москва знову почнуть співпрацювати в сфері контрабанди дорогоцінних металів з Росії. Раніше Туреччина була залучена до виведення російських золота і коштовностей за кордон. Збитий Су-24, безумовно, всі схеми не зруйнував, але, очевидно, що фактично заморозив.

Не виключено, що тепер Туреччина впишеться в спільну з Росією демонізацію ІГ з метою розширення і перерозподілу зон впливу, де вже знаходиться Сирія, але куди мають всі шанси потрапити й інші близькосхідні та північноафриканські країни. Наприклад, 27 червня в Лівані чотири терористи-смертники здійснили напади. Силовики заявили, що це було "Ісламську державу". Але дозвольте, як часто надходять повідомлення про руйнівних діях джихадистів в Лівані? З нульової регулярністю, але при цьому Ліван того ж Кремлю цікавий хоча б тим, що його "гризуть" Саудівська Аравія і лояльні їй арабські монархії за підтримку "Хезболли". А тінь ІГ, що нависла над Ліваном, відкриває можливість повторити сирійський сценарій.

І це лише кілька гіпотетичних сторін запланованого відновлення діалогу двох країн. Адже, як раніше писала "ДС", не останню роль у цих процесах зіграв Ізраїль, з яким в один день з "вибаченням" Ердогана Туреччина відновила дипломатичні відносини. Та й сенатор Косачов, згадавши Ізраїль у своєму пості, підтвердив версію, що Єрусалим був свого роду сполучною ланкою між Анкарою і Москвою. І Нетаньяху, звичайно, одягнув образ голуба миру не з альтруїстичних міркувань. Альтруїзму в політиці місця немає. А є домовленості, "договорняки" і вигода. Для Ізраїлю ж участь у такому сучасному Потрійному союзі як мінімум буде корисним у контексті розвитку проекту з поставок газу в Європу. Це обіцяє чималу вигоду, повз яку не зможуть пройти ні Анкара, ні Москва.

Але! Не варто закидати гнилими помідорами того ж Ердогана, оскільки від тісної співпраці з Україною Анкара не відмовлялася і не збирається. Було б необачним повірити в дружелюбність Путіна і спалити за собою всі мости. А значить, перезапуск турецько-російських взаємин буде на руку Києву — в стані ворога з'явився свій чоловік.