Зметикували на двох. Як Німеччина з Францією Google на "Північний потік-2" міняли
Європейський парламент 348 голосами підтримав (проти були 274 депутата) остаточний варіант директиви про авторське право, який не на жарт стривожив великі цифрові корпорації на зразок Google і Facebook. Звичайно, крапку повинен поставити Рада Євросоюзу 9 квітня, на якому кожна країна-член блоку в особі міністра продемонструє своє ставлення до відомої реформи. Це, в свою чергу, передбачає укладення різного роду міжурядових домовленостей. Одна з таких, за інформацією Frankfurter Allgemeine Zeitung, була укладена між Німеччиною і Францією. Відбувся свого роду розмін - авторське право на "Північний потік-2".
Щоб зрозуміти, навіщо ця угода знадобилася Парижу і Берліну, варто ознайомитися з директивою про авторське право і розібратися, що, власне, в ній такого скандального.
Плати або помри
Реформа сфери захисту прав інтелектуальної власності в першу чергу зачіпає техногигантов зразок YouTube, Facebook і Google News. В даній директиві є дві статті, які більше інших розбурхали як корпорації, так і користувачів - за номерами 11 і 13. Першу активно просували найбільші світові медіахолдинги, домагаючись від агрегаторів новин Google News, Yahoo News тощо) плати за відображення журналістських матеріалів, включаючи навіть попередній перегляд, аргументуючи це тим, що компанія заробляє на їх інтелектуальному працю і не ділиться. ЗМІ вимагали від Google плати, навіть якщо це всього лише фрагмент, то є невелика частина вихідного коду. Крім того, на інтернет-платформу покладається відповідальність за порушення авторського права (якщо таке мало місце) з моменту завантаження продукту. Тобто якщо, припустимо, користувач опублікує в YouTube ролик, що порушує авторські права, то по голові настукають безпосередньо цього відеосервісу. Точніше, настукали б, якби не ще одне зобов'язання з директиви - встановити недешеві завантажувальні фільтри (Upload Filters). Їх завдання - перевіряти фото, відео, музику на предмет порушення авторських прав, а також не допускати їх публікації, якщо вони порушують права власника.
Друга - 13 стаття - стривожила користувачів з тієї причини, що вони побачили в ній загрозу мемам, гифкам, "кубикам" (коубам), вайнам і т. д., оскільки ці зображення або ролики дуже часто базуються на оригінальному або декількох продуктах. При цьому, однак, будучи окремим напрямком творчості. Деколи їх творці створюють абсолютно унікальний, не тільки живе своїм життям контент, але і не поступається за популярністю оригінальним. І ця частина інтернет-життя виявилася під загрозою. Правда, Європарламент, у відповідь на побоювання і тривоги, звучать ще з осені 2018 р., запевнив, що ті ж меми з директиви будуть виключені. Яким чином - невідомо, адже Upload Filter не розпізнають меми, пародії, цитати і т. п. Але точно відомо, що нові обмеження не торкнуться гіперпосилань і текстів на таких сайтах, як Wikipedia.
Що думають технокомпании? Google наводить свої аргументи у відповідь на претензії преси, і на пресинг відеосервісів. У присвяченій реформі в ЄС публікації компанія зазначає, що таких сервісів, як YouTube і Google Пошук", можливо, доведеться обмежити різноманітність контенту. Це раз. Два - в цифрах Google переконує, що в нині діючих правилах нічого поганого немає. Так, наприклад, компанія повідомила, що лише за останній рік виплатила 800 млн євро власникам контенту, розміщеного на YouTube, в різних країнах Євросоюзу. Ще 1,5 млрд євро музична індустрія запрацювала завдяки рекламі. Є цифри у Google і для ЗМІ. Зокрема, пошукач отримує контент від більш 80 тис. видань, а видавці в середньому одержують 4-8 євроцентів за кожне відвідування їх сайтів Google.
До того ж, як вже зазначалося, установка фільтрів з відсіву продукції, що порушує авторські права, зважаючи вартості буде доступна лише великим платформ. Отже, ресурси поменше можуть зникнути зовсім. Що, відповідно, поставить під питання всі демонопольные сутички Брюсселя з Google, Facebook, Twitter і іншими монстрами інтернету: однією рукою штрафуєте за монопольне становище на ринку, а інший зачищаєте конкурентів?
Хоча... Виходить непогана бізнес-модель замкнутого циклу з викачування грошей з техногигантов. По-перше, заробляють ЗМІ і правовласники, по-друге, Брюссель - на штрафах, виписаних корпораціям антимонопольним органом. Однак проблеми невеликих платформ, в тому числі стартапів, це жодною мірою не вирішує.
Німеччина ж з цієї причини з осені минулого року домагалася більш м'якого варіанту директиви. На підтримку стартапів пропонувалося дозволити не встановлювати фільтри тим, чий річний оборот не перевищує 20 млн євро. Однак у результаті виключення торкнулося лише стартапів з річним оборотом менше 10 млн євро і тільки строком на три роки за умови, що на сайти будуть заходити менше 5 млн унікальних користувачів. Але в середині лютого Берлін передумав боротися за скасування 13-ї статті, оскільки з офісу Ангели Меркель прийшло розпорядження дотримуватися певних зобов'язань, взятих перед Парижем - головним лобістом посилення законодавства про авторське право. По всій видимості, це було частиною угоди, згідно з якою французькі влади "раптом" з розумінням поставилися до наміру німецьких колег побудувати "Північний потік-2", незважаючи на очевидні порушення, якщо не букви, то духу директив ЄС.
Бізнес і нічого особистого
Франція відома своїм болючим ставленням до авторського права. Французькі суди вже давно практикують виписування штрафів цифровим компаніям. Так, ще у 2011 р. Паризький суд зобов'язав Google виплатити 430 тис. євро штрафу і відсотків за порушення авторських прав одного фотографа, документалістів і компанії Mondovino. Їх фото - і відеороботи можна було знайти на сайтах через пошуковик, так і в сервісі Google Video. А до цього були претензії до Google Street View і YouTube.
Відповідне законодавство у Франції - Кодекс законів про інтелектуальну власність - одне з найсуворіших у Європі. У кодекс включені загальноєвропейські норми, зокрема, збереження прав на продукт терміном на 70 років після смерті автора; але також вписаний ряд інших обмежень. Наприклад, як пише EUobserver, можна публікувати зроблені вдень фото Ейфелевої вежі, оскільки її творець давно помер, але не ті, які зняті вночі, з-за не так давно встановленої ілюмінації. Німеччина ж більш спокійно ставиться до такого роду питань спадщини.
У той же час в деяких сферах французи виявилися більш просунутими, ніж німці, що в деякій мірі зумовило такий гострий інтерес Парижа до захисту авторських прав на інтернет-платформах. Візьмемо хоча б музичну індустрію. В обох країнах - у Німеччині та Франції - продаж CD вже поступається потоковим сервісів, завантаженнями з мережі. ФРН: 42,9% ринку - це CD, DVD, вініл, а 56,8% - це завантаження, аудіо - та видеостриминг. Франція: на "цифру" припали 57% всіх доходів, з яких 46% - це потокові аудиосервисы, що на 23% більше, ніж у 2017 р. тобто стриминговое напрямок зробило очевидний ривок і в Німеччині, і у Франції. У той же час якщо у Франції музичний ринок демонструє зростання продажів третій рік (в 2018 р. - на 1,8%), досягаючи 735 млн євро (335 млн євро принесла "цифра"), то у Німеччині другий рік спостерігається спад. В минулому році - на 0,4%. І нехай доходи від продажу і цифри, і дисків з вінілом вдвічі більше - 1,58 млрд євро, Франція з таким ревним ставленням до дотримання авторського права продемонструвала, як не дивно, велику пластичність, працюючи на перспективу. Французи трохи швидше адаптуються, поки німці зациклені на російській трубі.
Та й у цілому ринок креативної економіки в грошовому вимірі - це гідний конкурент традиційній енергетиці, оскільки демонструє постійне зростання. У 2013 р. на роялті, ліцензійні платежі та аудіовізуальні послуги припадали $329 млрд - 1,5% від загального обсягу торгівлі в рамках СОТ ($22,2 трлн), з яких на частку ЄС - $122 млрд. Далі. У 2017 р., як повідомляла WIPO (World Intellectual Property Organization), доходи трьох секторів (торгівля, освіта і наука, техніка, медицина) видавничої індустрії в провідних 11 країнах склали $248 млрд. В Китаї, лідирує в цьому напрямку, "цифра" принесла 28,3% від загального доходу в торгівлі. Та ж тенденція спостерігається і в інших країнах. Зрозуміло, чому Франція домагається впровадження більш ефективного законодавства про захист прав інтелектуальної власності.
І зрозуміло, чому Париж змусив Берлін прийняти його умови в обмін на поступки по "Північному потоку-2". Нагадаємо, в кінці січня Франція пообіцяла вставити палиці в колеса в російський проект, який так плекає Німеччина. 7 лютого німецька Süddeutsche Zeitung з посиланням на джерела в уряді Франції писала, що Париж під час голосування 8 лютого має намір підтримати поправки до газовій директиві, яка ускладнює реалізацію проекту. Ці поправки, внесені Румунією з подачі Польщі та України, передбачали поширення Третього енергетичного пакету ЄС на морську частину газопроводу. Якщо коротко, то СП-2, чия заявлена потужність становить 55 млрд кубометрів, був би заповнений лише на 27,5 млрд, а для поставки другої половини обсягів Москві довелося б шукати партнера, що неймовірно складно у поточній політичній обстановці.
Однак французькі дипломати, як пише FAZ, товсто натякнули, що готові переглянути свою позицію, якщо німці схвалять реформу авторського права. І вже 8 лютого AFP, в розпорядження якого потрапила копія відповідного проекту - вже з іншими правками - повідомило, що Париж підтримав будівництво "Північного потоку-2". Це в той же день підтвердила і Меркель: "Що стосується газової директиви, ми досягли угоди, яке стало можливим завдяки тісній співпраці Німеччини і Франції". Вже 20 лютого Комітет постійних представників країн ЄС за винятком Болгарії схвалив потрібні Німеччини поправки до директиви, які дозволяють, навпаки, безперешкодно побудувати газопровід. Щоправда, труднощі все ж виникли: 27 березня стало відомо, що Данія відмовила Москві в будівництві СП-2 в її водах. Так що питання залишається відкритим до невдоволення Берліна.
Але факт залишається фактом. Як писала "ДС", російсько-німецьке лобі в ЄС зробило все, щоб у газову директиву не були внесені польсько-українські поправки. І офіційний Париж в цьому, виходить, німцям і росіянам допоміг в обмін на директиву про авторське право. Притому що джерело AFP у французьких дипломатичних колах тим часом говорив: Париж "не за чи проти "Північного потоку-2", але домагається "гарантій безпеки для Європи, а також безпеки і стабільності для України". Що ж, це Realpolitik. Ніяких сентиментів не повинно виникати. Потрібно лише робити висновки і ретельно підбирати "товар" на власній полиці, щоб можна провернути аналогічний обмін.