Як європейці продовжують озброювати Росію

Зруйнувавши що існувала протягом десятиліть глобальну та регіональну системи безпеки, Росія рухається у бік нарощування конфронтації з усім світом. Зокрема, взятий нею курс на подальшу мілітаризацію своїх прикордонних областей дозволяє прогнозувати зростання напруги в Чорноморському басейні і змушує очікувати ризикованих провокацій, спрямованих на примушування західного світу до визнання РФ наддержавою.

Інтереси європейської безпеки вимагають позитивного вирішення питання про посилення - а не пом'якшення - економічних і технологічних санкцій та формування потужної антипутінської коаліції з дієвою системою внутрішнього контролю. Остання повинна стати запобіжником для ряду країн, які намагаються в обхід санкцій торгувати з Росією критичної продукцією. Особливого значення набуває ідея блокування поставок в РФ високоточних верстатів і високотехнологічної продукції, щоб зробити неможливою реалізацію заявлених Кремлем програм зі створення винищувача, бомбардувальника і військового транспортника нового покоління, а також нового високоточного ракетної зброї.
Тим не менше поки відносно ряду європейських країн до Росії її агресивна політика не переважує можливого і має місце співробітництва в різних областях, включаючи військово-технічне.

Вісь Москва-Рим-Дамаск

Так, незважаючи на пряму заборону постачання озброєнь і військової техніки в РФ, Італія продовжує забезпечувати російське міністерство оборони новітніми броньованими машинами, які одержувач активно використовує в Сирії. Причому відбувається це в порушення санкцій ЄС і, що важливо, Кодексу поведінки ЄС щодо експорту озброєнь, який прямо забороняє поставляти озброєння і військову техніку країні, яка бере участь у збройному конфлікті.

Контракт на закупівлю новітніх італійських бронемашин Iveco LMV "Рись" був укладений між РФ і Італією в 2011 р. 10 машин були передані Росії в готовому вигляді, а інші почали збирати з італійських машинокомплектів на ВАТ "172 Центральний автомобільний ремонтний завод" у Воронежі і ТОВ "Ремдизель" в Набережних Челнах.

Документація, що супроводжує реалізацію російсько-італійського контракту на поставку Iveco LMV "Рись", свідчить, що ця робота не припинялася ні на день. Зокрема, протягом 2014 р. в РФ з Італії був ввезений 81 машинокомплект, в 2015 р. - 93 комплекту. Загалом, уточнена виробнича програма на 2015-2016 рр. передбачає випуск в Росії 356 італійських бронеавтомобілів. Що цікаво, кінцевим одержувачем всіх машин, які повинні бути виготовлені за ці два роки, встановлена в/ч 48670, місто Каменськ-Шахтинський Ростовської області (91-я Центральна база резерву автомобільної техніки). Мабуть, щоб відразу переправляти їх російським військам на окупований Донбас. До речі, Iveco LMV "Рись" були помічені в Сирії не тільки в складі російської групи, але й на службі сирійських урядових військ. При цьому протестів з боку офіційного Риму на адресу РФ, яка озброює італійськими бронемашинами режим Асада, поки не чутно.

Крім того, італійці не соромляться торгувати і з одним з основних спонсорів путінського режиму - нафтовим монополістом "Роснефть". Зокрема, 29 грудня 2014 р. між ВАТ "НК "Роснефть", держкорпорацією "Ростех" та дочірнім підприємством італійського концерну Finmeccanica - AgustaWestland S. p.A. був підписаний тристоронній договір про стратегічне партнерство. В його рамках прийнято рішення про створення спільного підприємства з виробництва вертольотів AW189 на базі підмосковного заводу HeliVert - спільного підприємства холдингу "Вертольоти Росії" і AgustaWestland S. p.A.

У договорі обумовлений обов'язковий 50%-вий рівень локалізації виробництва універсальних двомоторних вертольотів AW189 на території РФ. Крім того, в липні 2015 р. з'явилося повідомлення про те, що "Роснефть" і AgustaWestland S. p.A. підписали угоду на постачання російської компанії "РН-Аэрокрафт" в 2015-2017 роках десяти вертольотів AW189 на суму близько 160 млн євро. Всього до 2025 р. HeliVert планує виготовити і передати "Роснефти" 160 машин даного типу.

Звичайно, хтось може зауважити, що ці вертольоти є цивільними, а "Роснефть", як і ще один спонсор російської агресії - "Газпром", не підпадають під санкції, і торгівля з ними не є чимось протизаконним. Однак спільне підприємство - це як мінімум передача важливих для Росії технологій, а сама кооперація з агресором ставить питання до європейським виробникам про їх моральних якостях. Але, як зауважив віце-президент "Роснефти" по зв'язках з громадськістю Леонтьєв, "італійці налаштовані лояльно по відношенню до грошей, і це характерно для всього бізнесу. Раніше в Finmeccanica ніколи не було такого величезного замовлення - 150 вертольотів, причому це тільки початок".

Більш того, концерн Finmeccanica виступає спонсором найбільшої в РФ виставки вертольотів HELIRUSSIA-2016, де він ще і представить потенційним російським замовникам вертоліт AW169, а також нову модифікацію вертольота H135. Крім того, є інформація про функціонування спільного італійсько-російського підприємства (знову-таки, Finmeccanica за участю "Рособоронекспорту") для просування на міжнародних збройних ринках навчально-бойового літака Як-130.

Навпаки, згідно з розміщеної там інформацією, на сьогоднішній день між Італією і Росією "існують численні промислові партнерства в галузі авіаційної промисловості, у сферах супутникового зв'язку, супутникової навігації, космічної промисловості, радіоелектронної боротьби, управління повітряним простором.

У процесі реалізації знаходяться дослідні та конструкторські програми, особливий інтерес серед яких становлять розвиток систем авіадвигунів, технології суднобудування, космічні польоти". Так що цілком зрозуміло, чому з Італії постійно звучать голоси про необхідність скасування санкцій проти Росії.

Партнери-заручники

На початку 2016 р. російська преса повідомила про намір міністерства оборони Угорщини закупити в Росії близько 30 багатоцільових вертольотів Мі-8/17 на суму близько $400 млн.

Що змушує Будапешт йти на ризик і закуповувати військову техніку в РФ всупереч санкціям ЄС? Насамперед потрібно зазначити, що в даний час збройні сили Угорщини не мають жодного боеготовного вертольота. Тому країна не виконує взяті на себе зобов'язання по створенню вертолітного крила в інтересах НАТО, за що постійно піддається критиці. Крім того, відсутність багатофункціональних вертольотів перешкоджає подальшому розвитку угорських Сил спеціальних операцій.

При цьому уряд Угорщини встигла продемонструвати непослідовність у реалізації проекту вертолітного. До середини 2015 р. воно анонсувало чіткі плани щодо закупівель нових вертольотів загальною вартістю близько $600 млн і назвало дві компанії-фаворита - AugustaWestland і Sikorsky. Однак потім раптово скасувало ці плани, пославшись на відсутність коштів.

Тут варто зазначити, що у Москви накопичилося серйозне роздратування щодо угорського уряду. Серед іншого можна згадати заблокований ЄС проект будівництва АЕС Пакш - Росією і на російські гроші. Не виключено, що передбачувана вертолітний угода - спроба щільно сидить на кремлівському гачку уряду Віктора Орбана загладити "незручність".

Якщо угода відбудеться, це буде успіхом для Кремля як з політичної (руйнування режиму санкцій ЄС і демонстрація ведення business as usual з європейськими країнами, незважаючи на окупацію територій в Україні), так і з економічної точки зору. Москва може виділити Будапешту кредит для покупки російських вертольотів і втягнути його у фінансову пастку.

Ще один приклад того, наскільки сильні позиції Кремля в країні — члені ЄС і НАТО, підносить Греція. Протягом останнього десятиліття, ще до агресії РФ проти України, вона встигла обзавестися комплексами ППО С-300 і бойовими кораблями російського виробництва. Але вже в січні 2016 р. парламент країни ратифікував угоду з Росією щодо поставок продукції військового призначення, визначає, зокрема, порядок її використання ВС Греції і забороняє реекспорт та передачу відповідних зразків і технологій в треті країни. Угода укладається на п'ять років з дати набрання чинності і автоматично продовжується на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна зі сторін не повідомить про намір припинити його дію.

Документ був підписаний ще 3 грудня 2013 р., але його ратифікація затягнулася через зміну уряду в Греції. З нею, очевидно, можна було б тягнути і далі - враховуючи реакцію ЄС і НАТО на поведінку Росії. Ось тільки правляча в даний час ліва популістська партія СІРІЗА має давні й міцні зв'язки з Євразійським рухом, який заснував один з ідеологів "русского мира" Олександр Дугін, і з ним особисто.

Санкції з преференціями

Історія сучасних взаємин Франції і РФ вказує на взаємовигідний характер співробітництва, викликаний в першу чергу наявністю в однієї сторони сучасних технологій і бажанням продавати продукцію на зовнішніх ринках (французькі промисловці до 40% своїх доходів отримують від продажу на експорт), а у іншого - величезних фінансових можливостей, значного внутрішнього споживчого ринку і свого споживача продукції по всьому світу.

До початку конфлікту в Україні Париж залишався одним з найбільш важливих партнерів Москви в старій Європі в сфері ВТС, будучи основним джерелом сучасних військових технологій. Так, досить велику участь в оснащенні російської військової техніки сучасним обладнанням брала французька компанія Thales. Елементи авіоніки цієї компанії (індикатори з проекцією на лобове скло HUD3022, а також багатофункціональні повнокольорові рідкокристалічні дисплеї SMD55S) були інтегровані в російські винищувачі Су-30ДИВ2 і фронтові бомбардувальники Су-34 ("зірка" сирійської авантюри), а також експортні модифікації винищувачів сімейства Су-30, які поставлялися в Індію, Малайзію, Китай, Алжир, Індонезію, В'єтнам, Венесуелу. Французькі контейнери розвідки і цілевказівки Damocles, а також цілодобова оптико-електронна пілотажно-навігаційна система NAVFLIR були встановлені на експортних багатоцільових винищувачах Су-30МКМ для ВПС Малайзії.

Спільне підприємство, створене на основі ВАТ "Волзький оптико-механічний завод" (ВОМЗ), що входить до складу холдингу "Швабе" і компанії Thales Optronics, займається ліцензійною виробництвом тепловізорів Catherine FC. Ці прилади застосовуються в прицільних комплексах "Есса", "Пліса" і "Сосна-У", вироблених для російської бронетехніки, серед яких танки Т-72Б3 і експортні варіанти Т-90С (поставлялися в Індію, Алжир, Азербайджан). А з 2012 р. у Росії з'явилася можливість виробляти ще й камери третього покоління Catherine XP на основі матричної технології QWIP.

Компанія Thales постачала і нашлемную систему цілевказівки Topsight для пілотів палубних винищувачів Мить-29К, які складають основу авіагрупи індійського авіаносця Vikramaditya (колишній російський крейсер "Адмірал Горшков").

Крім того, в РФ активно діяв і продовжує працювати французький промисловий конгломерат SAFRAN, який займає лідируючі позиції на російському ринку, пропонуючи спільні рішення в партнерстві з російськими промисловими підприємствами для авіакосмічної галузі, а також у сфері оборони і безпеки. Крім поставок двигунів CFM56 і LEAP для російських цивільних авіакомпаній, а також участі в проектуванні і виробництві двигуна SaM146, розробленого компаніями Snecma і НВО "Сатурн" для регіонального літака Sukhoi Superjet-100, одна з компаній зі складу групи бере участь і у військових проектах. В кінці 2011 р. фірма Sagem спільно з російськими ВАТ "Рособоронекспорт" і ЗАТ "Інерціальні технології Технокомплекс" створили спільне підприємство "РС Альянс" з метою розробки, виробництва і сервісного обслуговування лазерних інерціальних навігаційних систем в Росії. Нова компанія розробила систему "Лінсі-100РС" для застосування на вертольотах і літаках, у тому числі винищувачах п'ятого покоління і ударному вертольоті Ка-52, а також для іноземних замовників. До 2020 р. "РС Альянс" планував зайняти 70-75% ринку навігаційних систем бойової авіації російського виробництва. Річний оборот СП повинен був скласти 25-30 млн євро.

Щоб обійти обмеження ВТС з Францією, російські виробники намагаються вирішити питання про пряму закупівлю Індією комплектуючих до французьких винищувачів Су-30МКІ і танків Т-90С. З тих же причин в Алжирі в кінці 2014 р. створено спільне російсько-алжирське підприємство для складання 200 танків Т-90С. Фалес, за деякими даними, погодилася поставляти комплектуючі для них за умови монтажу в Алжирі. Крім того, не виключається варіант використання росіянами і французами білоруської лазівки для виконання експортних контрактів з поставки бронетехніки. ВАТ "Пеленг" (Мінськ, Республіка Білорусь) у тісній взаємодії з компанією Thales також випускає тепловізійні приціли навідника. Ці прилади вже встановлювалися на машини іноземних замовників (Індія, Алжир, Кіпр), і ніщо не заважає повернутися до цієї схеми.

З формальної точки зору, поставляючи оснащення в інтересах третіх країн, Франція не озброює РФ і не порушує режим санкцій, але, по-перше, немає гарантій, що вироби Thales "випадково" не опиняться в Росії. По-друге, дозволяючи Москві виконувати експортні контракти, Париж дає можливість поповнювати фінансовими ресурсами російську казну і підтримувати в працездатному стані оборонну промисловість.

Історія ж з продажем двох універсальних десантних кораблів (УДК) Mistral Єгипту взагалі виглядає як угода з подвійним дном. Нагадаємо, спочатку ця суднобудівна компанія DCNS будувала за замовленням "Рособоронекспорту". Контракт вартістю 1,2 млрд євро передбачав часткову передачу сучасних технологій Росії. Але з-за агресії РФ в Україні контракт був скасований, а кораблі пішли в Єгипет.

Тим не менш вважати цю історію завершився, мабуть, рано. З одного боку, угода з Єгиптом покликана делегувати йому частину зусиль по захисту південно-східних кордонів ЄС та активного миротворчості, з іншого - не виключає подальшого перепродажу кораблів Росії. Адже Каїр не підтримує санкції проти РФ. Як і раніше, не виключено, що Кремль за допомогою Каїра прокручує фіктивну схему покупки у Франції "вживаних" УДК за підтримки Парижа. На цьому тлі звернення Єгипту з проханням до РФ про придбання систем управління і зв'язку, вертольотів Ка-52К для "містралів", а також ймовірна купівля цих двох кораблів за допомогою російського кредиту виглядають цілком логічними діями. Адже в дійсності Єгипту мало користі від цих досить дорогих і складних в експлуатації вертольотоносців.

Про те, що французи не проти повернення до старих схем співпраці, а також розвитку нових, незважаючи на агресивні вчинки Кремля, свідчить і той факт, що Ярославський радіозавод (РФ) планує в поточному році підписати контракт з Thales Alenia Space про виробництві комплектуючих для космічних супутників. Контракт може бути підписаний вже влітку.

На думку Парижа, санкції не вплинули на позицію Москви в українській кризі, а обмеження, введені в адресу Росії, завдають шкоди зв'язків з російським бізнесом і народом, і взагалі наносять шкоду європейським виробникам. Тобто, за французькою логікою, якщо хто-небудь скоїв вбивство чи грабунок і на нього не вплинула кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі, то його потрібно просто відпустити з миром, закрити очі на минуле і далі розвивати співпрацю?

Між "хочеться" і "колеться"

Неоднозначна ситуація склалася у відносинах Німеччини і РФ. І хоча їх військово-технічне співробітництво не було таким масштабним, як між РФ і Францією, Німеччина традиційно займала і займає місце важливого торгово-економічного партнера Росії.

У березні 2014 р. Берлін в односторонньому порядку фактично припинив ВТС з Росією. Міністерство економіки ФРН визнав, що у зв'язку з анексією Криму будь-які форми військово-технічного співробітництва неприйнятні. З 1 квітня ФРН слідом за США і великою Британією виключила Росію зі списку країн, що мають доступ до експортованих товарів подвійного призначення. Федеральне відомство економіки і контролю за експортом (ФВЭК) перестало видавати дозволи на експорт в РФ навіть машинобудівної продукції, включаючи верстати і агрегати, які можуть бути використані для виробництва озброєнь. До того Німеччина була найбільшим постачальником в Росію машин і обладнання, які становили близько 60% вартості німецького експорту в РФ.

Однак, незважаючи на санкції, РФ залишається важливим торговельно-економічним партнером Німеччини і об'єктом інвестування. Так, хоча, за даними Федеральної митної служби РФ, обсяг українсько-німецької торгівлі за 2015 р. і скоротився на 34,7% в порівнянні з аналогічним періодом 2014 р., він все ж склав значні $45,8 млрд. При цьому російський експорт у ФРН, впавши майже на третину, досяг $25,4 млрд, а імпорт — $20,4 млрд (38% падіння).

ФРН продовжує залишатися одним з ключових інвестиційних партнерів Росії. Сумарний обсяг накопичених німецьких інвестицій перевищує $12,4 млрд. В РФ працюють 5600 підприємств з участю німецького капіталу (від 80 до 100%), їх сумарний оборот перевищує $50 млрд. Третина компаній пов'язана з виробництвом, працює у видобувних і переробних галузях.

При цьому в Німеччині зареєстровано і на даний момент повноцінно функціонують близько 1,5 тис. підприємств з російським капіталом. Реалізуються понад 170 угод і домовленостей різної спрямованості між регіонами РФ та федеральними землями ФРН. Між 23 суб'єктами РФ і 14 федеральними землями ФРН оформлені партнерські відносини у вигляді міжрегіональних угод. У 80 83 російських регіонів представлені німецькі компанії.

Серед науково-дослідних структур Німеччини, активно співпрацюють з Росією, виділяються наступні організації: Німецьке науково-дослідне товариство; Робоче співтовариство промислових дослідницьких об'єднань "Отто фон Гюреке"; Фонд Олександра фон Гумбольдта; Товариство Фраунгофера; Співтовариство Німецьких дослідницьких центрів ім. Германа фон Гельмгольца; Товариство ім. Макса Планка по сприянню наук; Фонд Роберта Боша; Наукове товариство їм. Готфріда Вільгельма Лейбніца. Все це становить потужну базу лобізму в Німеччині скасування санкцій та повернення до business as usual з РФ.

Експертна група Defence Express

Опублікована в щомісячнику "Власть денег" № 7-8 за липень-серпень 2016 р.