Як Brexit допоможе реваншу прокремлівського кандидата в Австрії
Верховний суд Австрії постановив провести третій тур президентських виборів цієї осені. Таке рішення не тільки дає надію відібрати у сина біженців крісло глави держави, але і створює ризик, що слідом за "випаданням" Британії зяюча дірка може утворитися у самому серці Євросоюзу. У травні, як відомо, завершилася президентська гонка в Австрії, переможцем з якої вийшов 72-річний колишній лідер "Зелених" Олександра Ван дер Беллен. Він обійшов популіста-путинофила з ультраправої Партії свободи Норберта Хофера. Причому прихильник діалогу і відновлення діалогу з Росією лідирував, але після оголошення результатів програв опоненту 0,6%: Беллен набрав 50,3%. Праві відразу ж подали позов до суду, стверджуючи, що підрахунок голосів виборців, які взяли участь у голосуванні по пошті, був зроблений невірно. У загальній складності в позові йшлося про 573275 голосах.
Тепер Австрію чекають нові вибори президента. Де-юре фігури, звичайно, більш представницькою, ніж визначає політику держави. Однак у світлі зростання популярності правих політичних сил і організацій на тлі міграційного кризи де-факто можлива перемога цієї осені Хофера придбає більше смислів, а що ще більш важливо його вплив на державні процеси значною мірою посилиться.
І це має негативні сторони і як для Європейського союзу в цілому, так і для України. Чому для України? Відповідь очевидна - і він вже згадувався вище: Хофер по суті входить в проросійське лобі в Євросоюзі. Ні, він відстоює не так інтереси Кремля, як Австрії, бізнесу, банківського сектору, а вони, всім відомо, дуже сильно і давно вже зав'язані на російські нафтодолари. А значить, в разі перемоги восени, симпатик Москви в ЄС буде міцніше стояти на ногах напередодні наступного розгляду питання продовження санкцій проти РФ, який вже сьогодні відчайдушно скрипить і тримається суто на твердій позиції окремих європейських лідерів.
Хофер раніше вже закликав скасувати санкції проти Росії, підкреслюючи, що вони шкодять і Європі. Але крім санкцій теми на порядок денний виходить питання Криму, анексія якого "зеленими чоловічками" вже потихеньку стирається з пам'яті Брюсселя. Хофер раніше зазначав, що півострів вже давно треба було б визнати російським. Що стосується "референдуму", який в 2014 році проводився під брендом "Калашников", то політик визнає його незаконність. Але! Хофер переконаний, що він все ж відображав думку жителів Криму... Ага, особливо представників корінного народу - кримських татар.
У будь-якому випадку така позиція правих австрійців співзвучна позиції не лише Європи, але і Вашингтона, на жаль. Незважаючи на декларації про невизнання анексії Криму, Захід радить нині Києву на деякий час забути, що в нього відібрали частину території. Саме про це не так давно заявляв колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен, який зараз є радником Петра Порошенка. Партнери України нагадують, як не визнали окупацію Південної Осетії чи Абхазії. Мовляв, "не забудемо" і т. п. в цьому дусі. Тут вже, на жаль, поки що змінити нічого не вийде.
До того ж після Brexit і безлічі інших оголошених і потенційних exit'ів, Брюсселю і Берліну вистачає своїх проблем. Референдум у Великобританії відбувся вже більше тижня тому і Лондон з Європою ще не вийшли з цієї фази. Британці, які підтримували Remain, вимагають нового референдуму і збирають підписи під петицією. Але євроскептики з числа торі, які мають намір зайняти вакантне з жовтня місце прем'єра, чітко сказали, що нових референдумів не буде і зобов'язуються "захистити демократію" Великобританії від ярма Брюсселя.
У той же час, тривожним для Лондона безумовно є посилилася тяга шотландців до незалежності. Перший міністр Шотландії Нікола Старджен вже роз'їжджає по Європі, підкреслюючи прагнення її батьківщини залишитися в ЄС. Брюссель, у свою чергу, вітає такі бажання, хоча й обережно. Наприклад, німецький політик і співголова "Зелених" в Європарламенті Ребекка Хармс чітко позначила, що стрибати через голову Лондона, тобто провокувати сепаратистські настрої Європа не буде. Як бачимо, ситуація непроста і ЄС ще довго буде лихоманити.
А тут ще вимальовується перспектива отримати під дих від Відня.
При цьому трохи більше 50% підтримують членство у ЄС, а 28% - хочуть ausgang. Перевага не на користь євроскептиків. Однак у 2014 році єврофілів було 67% і виходить, що лише за два роки кількість противників зросла на 15%.
І тут на сцені з'являється правий популіст Хофер, який під час виборчої кампанії тягав на поясі "Глок", аби "захиститися" від мігрантів, і закликав співгромадян озброюватися. Звичайно ж він буде підливати масла у вогонь, буде грати на страхах австрійців і прославляти Brexit, тим самим неухильно підвищуючи кількість євроскептиків і наближаючи проведення референдуму.
І свою кампанію Хофер вже почав. В інтерв'ю газеті Tageszeitung, опублікованому 24 червня, він закликав провести референдум щодо членства в ЄС. Не відразу, але з ультиматумом: якщо співдружність протягом року не повернеться первісної своєї суті - економічного та торговельного союзу. "Якщо протягом наступного року не буде курсу в бік більшої централізації, то австрійців слід запитати, чи хочуть вони залишитися в блоці", - сказав Хофер. Зараз же, так, ЄС - це насамперед політичний союз з сильним центром, але не в Брюсселі, а в Берліні. Це не подобається багатьом іншим членам ЄС. Не подобається і Кремлю, який для розхитування ситуації використовує своїх підгодованих правих і лівих начебто Ле Пен, Саркозі, Corbina, Ціпраса, Хофера, Шредера, Орбана, Берлусконі, Іглесіаса та інших. Очевидно, що через свою клієнтелу Москва буде намагатися розігрувати карту "экзитов".
Хоча, знову-таки, Brexit - це не вирок і тут все ще вилами по воді писано. Навіть вперті євроскептики в Лондоні будуть змушені взяти до уваги думку співгромадян, якщо акцій протесту проти виходу з ЄС буде все більше. Та й без громадського тиску все чіткіше визначені загрози для британської, європейської і глобальної економіки можуть змінити думку і Вестмінстера з Даунінг-стріт, і Брюсселя. Знову-таки вміло організована і реалізована інформаційна кампанія, присвячена майбутніх проблем Британії, все ж може переламати хід подій в Австрії. Переконати таких же розлючених на основні партії виборців, по вуха зарывшихся подібно прихильникам Трампа в шалений консерватизм з домішкою націоналізму.