Каддафі і Тимошенко. Що мертвий диктатор розповів про українську політику
Новина про те, що режим колишнього лівійського диктатора Муаммара Каддафі нібито фінансував президентські кампанії в Україні, Франції та США, стала маленькою сенсацією сьогоднішнього дня. Хоча насправді історії з грошима Каддафі, що впливали на політичні процеси Європи, більше півдесятка років. Адже перші звинувачення Саркозі у використанні лівійських грошей прозвучали навесні 2012 р. у французьких ЗМІ.
А ще через півроку була озвучена чи не найбільш радикальна версія цієї гіпотези. Згідно якої смертельні поранення диктатору завдав не революційний лівійський народ, а таємний французький агент, инфильтровавшийся в революційний загін, який захопив Каддафі, і вистрілив йому в голову, щоб раз і назавжди закрити тему таємницею фінансової допомоги президента Саркозі. Втім, скільки-небудь істотних доказів тоді представлено не було, і гіпотеза так і залишилася конспірологічній - хоч і прозвучала досить голосно в європейських ЗМІ.
Міг Каддафі фінансувати Юлію Тимошенко? У нього справді були чималі бізнес - і незрозумілі ідеологічні інтереси в Україні. Досить згадати потік українських нафтовиків, хіміків і лікарів, які прямували щорічно в Лівії "на заробітки". Або нескінченні конкурси по "вивчення Зеленої книги лівійського лідера", які організовували у багатьох київських навчальних закладах у 90-х роках минулого століття.
Можливо, саме спільні інтереси в нафтогазовому секторі і звели Юлію Володимирівну з лівійським диктатором, який в обмін на якісь обіцянки міг вирішити підсобити "газовій принцесі" на її шляху до трону.
В цьому місці можна було б сказати багато нехороших, але цілком справедливих слів про політику, який міг брати гроші з рук божевільного диктатора. Знаючи, наприклад, що Каддафі, швидше за все, особисто віддав наказ своїм розвідникам підірвати британський пасажирський лайнер над Локербі, убивши 270 ні в чому не винних людей.
Але в цьому місці приходить на пам'ять і той факт, що лівійський диктатор був, крім усього, ще й кавалером двох українських орденів. Перший -
князя Ярослава Мудрого I ступеня - він отримав в 2003 р., в президентство Леоніда Даниловича Кучми. Другий - Богдана Хмельницького I ступеня - у президентство Віктора Андрійовича Ющенка, в 2008 р. Причому останній орден особливо оригінально виглядає, якщо врахувати той факт, що цим орденом нагороджували тільки громадян України за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, зміцненні обороноздатності рідної країни. Каддафі був таємним українським націоналістом? Гроші за лівійську нафту йшли на потреби української армії? Так чому з нею все було так погано? Запитань виникає дуже багато. І все більше без відповіді.
При цьому симпатію до Каддафі демонстрували не тільки в "багатовекторний" Києві. Приймали його і в Парижі, де Саркозі, таки виграв президентську гонку, називав Каддафі "братнім лідером". Власне, інвестиції у французького політика, очевидно, й можна було назвати єдиним успіхом у практиці лівійського підкупу потенційних світових лідерів. Ну, якщо б не підозра, звичайно, що саме за замовленням Саркозі Каддафі і порішили.
Загалом, вся історія з Каддафі вчить однієї простої істини. Підкупити можна поліцейських або бандитів. З сучасними політиками цей фокус не діє. З тієї очевидної причини, що у разі програшу питати з них про щось немає сенсу. А в разі виграшу - можна почути дуже небезпечні для себе відповіді. Будемо сподіватися, що цей нехитрий урок, який можна винести з історії життя і смерті лівійського диктатора, відіб'є охоту розкидатися кровно заробленими багатьох його колег. Хоча, звичайно, отримання грошей з-за кордону на ведення політичної боротьби повинне було б стати об'єктом інтересу не тільки журналістів, але й українських правоохоронців або, на крайній випадок, податківців.
