Прошу розплатитися. За які послуги Трамп вимагає від Меркель $374 млрд
Британська газета The Sunday Times опублікувала матеріал, який інакше як медиабомбой назвати не можна. Видання з посиланням на свої джерела написало про зустріч президента США Дональда Трампа і канцлера Німеччини Ангели Меркель, яка відбулася позаминулого тижня у Вашингтоні. Всі ці історії з рукостисканнями та іншими проявами мови тіла розбурхали охочих до дрібнокаліберних сенсацій, а через півтора тижні британські журналісти підлили масла у вогонь.
Так, газета пише, що Трамп пред'явив канцлеру рахунок на $374 млрд - мовляв, це борг Берліна НАТО за захист. Подібні претензії на адресу союзників з боку президента США звучали і раніше, але без конкретики, не зодягнені в цифри в "рахунку".
Після розмови з Меркель Трамп писав у Twitter про продуктивною і гарної зустрічі, але також нагадав: "Тим не менш Німеччина повинна...величезні суми грошей. НАТО і США повинні отримувати більше за потужну і дуже дорогу захист, якою вони забезпечують Німеччину!"
З Берліна була офіційна реакція. Міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Лейен спростувала твердження про якусь заборгованості перед США або НАТО. "У витрати на оборону також входять миротворчі місії ООН, наші європейські місії і наш внесок у боротьбу з тероризмом", - заявила вона 20 березня. А колишній посол США в НАТО (2009-2013) Іво Даалдер нагадав президенту, що "це не фінансова угода, в рамках якої країни НАТО платять США за їх захист", а "частина наших договірних зобов'язань".
Як пише The Sunday Times, у федеральному уряді Німеччини анонімно назвали вчинок (пред'явлення рахунку) обурливим: "У президента дуже нетрадиційні погляди на військові витрати НАТО. Альянс - це не клуб з членськими внесками. Зобов'язання, пов'язані з інвестиціями країн в їх оборонні бюджети". На думку джерела, якогось міністра, цей крок - явна провокація і спроба залякати Берлін, що сама Меркель сприйняла по-німецьки холоднокровно.
Нагадаємо, згідно з домовленістю 2014 р., країни НАТО погодились довести оборонні витрати до 2% від свого ВВП. Хоча це передбачено статутом організації, так робили до останнього часу лише Великобританія, Греція, Польща та Естонія. Але цікаво те, що німцям рахунок виставили заднім числом, починаючи з 2002 року, коли попередник Меркель, Герхард Шредер, обіцяв витрачати більше. За даними ЗМІ, Трамп доручив підлеглим провести розрахунки "заборгованості" Німеччини в період з 2002 по 2014 рр ..
Трампу потрібно було покопатися, оскільки Берлін на даний момент є другим найбільшим донором цивільного та військового бюджетів АЛЬЯНСУ - 14%. Британці та французи дають менше - 10,6 і 9,8% відповідно. Але навіщо ж президенту США нападати на по суті вже головного союзника Вашингтона, незважаючи на деякі розбіжності в поглядах?
Білий дім, зауважимо, від інформації про $374 млрд відхрещується. Спростування в неділю отримали і капітолійський "вотчдог" The Hill, і Business Insider, що належить німецькому видавничому дому. Спікер Трампа Шон Спайсер заявив, що "це неправда".
Формально адміністрація прямого відношення до скандалу не має, переклавши тягар відповідальності на британську газету.
Тоді можна було б вирішити, що це фейк, однак, нагадаємо, що The Sunday Times входить в News UK, керовану News Corp. Ця корпорація підконтрольна мільярдерові Руперту Мердоку, як і холдинг 21st Century Fox. Телеканал Fox і веб-сайті Fox News по праву вважаються одними з основних піарників Трампа з липня минулого року. Без особливого перебільшення цей ресурс можна назвати Trump News. Медіамагнат тісно пов'язаний з Трампом. Наприклад, як писала Financial Times, Іванка Трамп (дочка президента США) була довіреною особою при розпорядженні цінними паперами двох дочок Мердока News Corp і 21st Century Fox. Улюблениця Трампа виступала в ролі фидуциара Грейс і Хлої Мердок, які у віці 15 і 13 років володіли акціями на загальну суму приблизно $300 млн в холдингах батька.
І Мердок дуже активно бере участь в житті і роботі своєї медіаімперії, що вже давно стало об'єктом для жартів. За даними все тієї ж FT, під час лютневого інтерв'ю Трампа іншій газеті холдингу News Corp - The Times of London - там таємно був присутній сам магнат. Трамп просторікував про користь Брекзита і торговельній угоді Британії з Штатами. Так, Мердок - один з архітекторів виходу королівства з ЄС і "помічник" популістів по обидві сторони Атлантики.
У ситуації з Меркель дуже схоже, що він або підсобив Трампу, або був учасником цього простого прийому.
Президенту США зараз потрібно відволікти увагу від негараздів всередині його адміністрації і донезмоги розхитаною і суперечливою зовнішньої політики.
Приміром, камінчиком у його черевику стали слухання в Конгресі, на яких були присутні директора ФБР і АНБ Джеймс Комі і Майкл Роджерс. Вони наговорили дуже багато такого, що не сподобалося президенту і спростувало його затвердження. Як у випадку з прослуховуванням Бараком Обами Trump Tower, але більш важливо те, що Комі розслідує зв'язку Трамп і Ко з Кремлем. Ця ахіллесова п'ята республіканця і колишнього глави його кампанії Пола Манафорта. Після більше двох місяців на посаді президента ця тема з американської преси не йде.
Далі. Президент США не може поки впоратися, втім, як і Обама, з північнокорейським режимом, який загрожує всьому світу (за винятком хіба що Росії і Китаю) своїми ядерними напрацюваннями. Для Трампа КНДР - ні що інше, як "Албанія". Та сама, з легендарного фільму "Хвіст виляє собакою". Медійна імітація конфлікту з якої дозволила кіношному президенту США залишитися при владі.
Трамп опинився один в один у такій же ситуації. Хіба що замість адюльтера у нього куди більше компрометуюча зв'язок з Кремлем. Так абсурдні законодавчі ініціативи - від візового заборони вихідців з ісламських країн до скасування обамівської реформи охорони здоров'я. Перший довелося терміново виправляти. Що до другого, то Конгрес, прямо скажемо, президента з нею прокатав. За обопільною партійним згодою.
Тому-то Білий дім і плодить міжнародні скандали для відволікання уваги від своїх внутрішньополітичних провалів. І сварка з Німеччиною цілком може, що називається, "забити ефір".
Крім того, тут, ймовірно, є і суто особистий мотив. Дуже все це схоже на своєрідну боротьбу президента США, який себе дуже любить, за звання лідера демократичного світу. Взимку з'явилася загальна стаття Обами та Меркель в німецькому журналі Wirtschafts Woche, яка була прощанням американського президента, як і його візит до Європи, під час якого він назвав канцлера "самим близьким міжнародним партнером". Виглядало це, як передача повноважень зберігача демократичних цінностей. А ще раніше про авторитет Меркель говорила Хілларі Клінтон, яку Обама відкрито підтримував. У вересні вона заявила журналістам: "Мені подобаються багато світові лідери, але фаворитом серед них є Ангела Меркель, яка в найтяжчі часи проявила себе як визначний і сильний політик".
Трамп як би теж поважає канцлера ФРН, але і нещадно критикує за міграційну політику. "Залізний канцлер" - серйозний конкурент в цій удаваній боротьбі за лідерство, враховуючи, що дії і заяви нинішнього господаря Овального кабінету не сприяють його "перемоги". До того ж після підписання лідерами 27 країн - членів ЄС Римської декларації, куди входить теза про "багатошвидкісний Європі", позиції Німеччини і Меркель у світі ще більше посиляться.
